Ухвала суду № 65228486, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/20817/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Донця О.Є. Голяшкіна О.В.при секретарі -Гуловій О.І.за участю представника:відповідача - Добров О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»напостанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р.у справі№ 826/17364/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»до1. Київської міжрегіональної митниці, 2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві провизнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості, стягнення з державного бюджету коштів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дока України Т.О.В.» звернулось з позовом про:

- визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів: №100250000/2013/600065/2 від 07.06.2013, №100250000/2013/600086/2 від 11.06.2013, №100250000/2013/600226/2 від 20.06.2013

- визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені товарів №100250000/2013/01007 від 07.06.2013, №10250000/2013/01029 від 11.06.2013, №100250000/2013/01179 від 26.06.2013;

- стягнення з Державного бюджету 115789,77грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р., в задоволенні позову відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р. надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.», в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та підприємством «Doka Polska Sp.z.o.o.» (Польща) (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-4/2013 від 13 березня 2013, відповідно до умов якого нерезидентом здійснювалась поставка позивачу в Україну нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник «Doka Industrie GmbH»). Відповідно до п.1.2 контракту точне найменування товару, ціни, а також його кількість вказані в інвойсі, який є невід'ємним додатком до даного контракту, на кожну поставку окремо. Пунктом 4.1 контракту визначено поставку товару на умовах СРТ, ЕXW чи FСA, використовуючи прийняті умови «ІНКОТЕРМС 2010» Міжнародної торгівельної палати.

В межах виконання вищевказаного контракту, позивач здійснював імпорт нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні, торгівельної марки «Doka Die Schalungstechniker» (виробник «Doka Industrie GmbH») в Україну на умовах EXW згідно інвойсів. На виконання вимог ст.53 Митного кодексу України позивачем було подано митні декларації від 07 червня 2013 року №100250000/2013/059444, від 10 червня 2013 року №100250000/2013/059683, від 25 червня 2013 року №100250000/2013/061467 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару «нового опалубкового матеріалу та такого, що був у використанні», який надійшов від продавця підприємства «Doka Polska Sp.z.o.o.».

Позивачем для митного оформлення було надано митному органу наступні документи: митні декларації від 07 червня 2013 року №100250000/2013/059444, від 10 червня 2013 року №100250000/2013/059683, від 25 червня 2013 року №100250000/2013/061467; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу №ІМ-4/2013 від 13 березня 2013 року; інвойси №289039517 від 04 червня 2013 року, №289039538 від 07 червня 2013 року, №289039627 від 21 червня 2013 року; договір №1 від 27 серпня 2012 року на транспортно-експедиторське обслуговування у міжнародному сполученні, укладений між «ТОВ «Дока Україна Т.О.В.» і ПП «Київтрансбуд XXI»; міжнародна автомобільна накладна (CMR) по кожному інвойсу: №818650 від 04 червня 2013 року, №0027418 від 07 червня 2013 року, №130813 від 21 червня 2013 року; довідка про транспортні витрати по кожному інвойсу із калькуляцією транспортних витрат: №07-06/2013 від 07 червня 2013 року, №10-06/2013 від 10 червня 2013 року, №25-06/2013-1 від 25 червня 2013 року; міжнародні товарно-транспортні накладні (MRN) із зазначенням маршруту перевезення від місця за межами України до пункту на території України: №13PL331010Е0079473 від 04 червня 2013 року, №13PL331010E0082345 від 07 червня 2013 року,№13PL331010E0092101 від 21 червня 2013 року.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі митних декларацій від 07 червня 2013 року №100250000/2013/059444, від 10 червня 2013 року №100250000/2013/059683, від 25 червня 2013 року №100250000/2013/061467, у посадових осіб Київської регіональної митниці виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, та наявні розбіжності, а саме: не подано транспортний (перевізний) документ.

Також, декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, прайс-лист виробника товару; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Київською регіональною митницею прийнято рішення №100250000/2013/600065/2 від 07 червня 2013 року, №100250000/2013/600086/2 від 11 червня 2013 року, №100250000/2013/600226/2 від 26 червня 2013 року про коригування митної вартості товарів, імпортованих ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.», згідно якого, у зв'язку із тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, митну вартість товару визначено за 6 (резервним методом) та ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Крім того, відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем не застосовані: метод 2-а, 2-6 у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні товари; методи 2-а, 2-г через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.

Також Київською регіональною митницею оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення: №100250000/2013/01007 від 07 червня 2013 року, №100250000/2013/01029 від 11 червня 2013 року, № 100250000/2013/01179 від 26 червня 2013 року.

Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судами ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.» до Київської регіональної митниці з метою митного оформлення товару було подано митні декларації від 07 червня 2013 року №100250000/2013/059444, від 10 червня 2013 року №100250000/2013/059683, від 25 червня 2013 року №100250000/2013/061467 та документи, передбачені ст. 53 МК України.

Однак, враховуючи, що у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи. Позивачем вищезазначені документи відповідачу не надані, про що здійснено відповідний напис.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/600226/2 від 26 червня 2013 року, коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень ст. 55 МК України у зв'язку з тим, що згідно з експертним висновком Київської торгово-промислової палати від 06 вересня 2013 року №Ц-581/2 в процесі вартісного аналізу експертом розглядалась інформація, отримана від фірми-виробника «Doka Industrie GmbH» (Австрія). Експертом здійснено вартісний аналіз товару на підставі наданих при митному оформленні документів з посиланням виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо на ТОВ з ІІ «Дока Україна Т.О.В.», а не на кон'юнктуру ринку в цілому. При цьому, експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари, тому даний експертний висновок прийнято контролюючим органом до уваги в якості довідкової інформації, однак, не сприйнято як належний доказ підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту. Крім того, додаткова угода №1 до контракту укладена 01 березня 2013 року, хоча сам контракт купівлі продажу №ІМ-4/2013 укладено 13 березня 2013 року.

Також, як вбачається з рішень про коригування митної вартості від 11 червня 2013 року №100250000/2013/600086/2 та від 07 червня 2013 року №100250000/2013/600065/2, коригування митної вартості товару здійснено у зв'язку з тим, що у декларації митної вартості від 10 червня 2013 року №100250000/2013/059683 та від 07 червня 2013 року №100250000/2013/059444 у графі 9(a) декларантом зазначено, що особи - взаємопов'язані між собою. Враховуючи вищевикладене, посадовою особою митниці запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України шляхом надіслання електронного повідомлення, а саме: транспортні (перевізні) документи; виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

А враховуючи те, що декларантом не надано додаткових документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів на підставі наявної інформації про товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи спірні рішення про проведення митної оцінки і карток відмови в митному оформлені, Митниця діяла в межах повноважень та підставі вимог чинного законодавства.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: