Ухвала суду № 65068685, 21.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"21" лютого 2017 р.справа № 804/6858/16

Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Божко Л.А.,

перевіривши відповідність вимогам КАС України апеляційну скаргу громадської Організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року по справі за позовом Громадської Організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 до Голови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Гончаренка Вадима Миколайовича про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 08 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору.

Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам, встановленим частиною 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України в частині несплати судового збору, який з урахуванням Закону України "Про судовий збір", в даному випадку складає 1378,00 грн.

09 лютого 2016 року до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява на усунення недоліків апеляційної скарги, в якій апелянт просить звільнити його від сплати судового збору. В обґрунтування заяви апелянт посилається на ухвалу Верховного Суду України від 26.10.2016 року, якою ГО "ДНПГО" звільнено від сплати судового збору у справі № 201/15358/14-а. При цьому апелянт наголошує на обов'язковому врахуванні останньої Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України права кожного на звернення до суду.

Розглянувши вказану заяву, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 244-2 КАС України визначено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, лише висновки Верховного Суду України, викладені у відповідних постановах, мають враховуватися судами при застосуванні норм права, при цьому суд не позбавлений права відступити від такої правової позиції при наведенні відповідного мотивування.

Отже, посилання заявника на обов'язковість врахування судом процесуальної ухвали Верховного Суду України про відкриття провадження у справі є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, слід зазначити, що вирішуючи те чи інше, в тому числі процесуальне питання, суд виходить з матеріалів та аргументів по конкретній справі, а тому доводи і прийняття останніх в одній судовій справі не є апріорі такими ж і для іншої.

З приводу посилань на приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцію України щодо права кожного на звернення до суду, зазначаю, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Саме тому сплата судового збору не є обмеженням з боку держави на доступ до правосуддя.

Отже, недоліки зазначені в ухвалі апелянтом не усунуто.

Відповідно ч.3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу. Ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті апеляційного провадження можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Згідно п.1 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись ст.108, 187,189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу громадської Організації "Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація" в інтересах члена громадської організації ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - вважати неподаною та повернути апелянту.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Суддя Божко Л.А.