Рішення № 65055769, 23.02.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7347/16-ц

Провадження № 2/204/313/17 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною (нікчемною) та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій, з урахуванням наданих уточнень, просив визнати недійсним (нікчемним) Договір купівлі-продажу від 10.03.2016 року квартири АДРЕСА_1, житловою площею 28,0 кв.м., загальною площею 46,6 кв.м., що складається з 2-х житлових кімнат, кухні, вбиральні, коридору і комори, укладений нібито ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з моменту його укладення, тобто з 10.03.2016 року; зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка була здійснена 10.03.2016 року в 15:56:49 (заяву ОСОБА_2 за реєстраційним № 15990523), рішення про державну реєстрації прав та обов'язків, індексний № 28736845 від 15.03.2016 року 12:31:31; та стягнути з ОСОБА_2 заподіяну йому матеріальну шкоду в сумі 5000,00 грн.; а також судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог вказав на те, що 15 січня 1964 року їхній сім'ї була надана вищевказана квартира. Ордер на вселення в зазначену квартиру було видано на ім'я матері позивача - ОСОБА_5, співробітника ДМЗ. 10 березня 1964 року їхня сім'я була офіційно прописана в зазначеній квартирі. Наймачем даної квартири була його мати ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.04.2016 року за його заявою були змінені умови договору житлового найму цієї квартири, в порядку ст. ст. 61, 63, 65, 104, 105, 106 ЖК України, та особовий рахунок був переоформлений на ім'я позивача. Склад їхньої родини в даний час складається з 2-х чоловік: позивача та його дружини ОСОБА_3. Велику частину часу вони з дружиною проводять в селі Йосипівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. 21 березня 2016 роки позивачу подзвонили сусіди і повідомили, що незнайомі люди зламують вхідні двері їхньої квартири та запропонували терміново приїхати. В цей же день позивач приїхав до Дніпра і побачив, що на майданчику, біля їхньої квартири, зібралися їхні сусіди з квартир № № 8, 11, 16 будинку АДРЕСА_1 та припинили дії відповідача ОСОБА_2, який показував документи - Договір купівлі-продажу від 10.03.2016 року і заявляв, що він купив цю квартиру. Сусіди не допустили сторонніх людей в квартиру, викликали позивача і поліцію. В цей же день позивач звернувся з письмовою заявою до Бабушкінського відділ поліції м. Дніпропетровська про те, що відносно нього і держави, тому що квартира була комунальною власністю Дніпропетровського міської ради, скоєно злочин - зламані вхідні двері квартири, де зберігається майно позивача і 10.03.2016 року був незаконно оформлений Договір купівлі-продажу квартири за підробленими документам. Відділом поліції Бабушкінського району м. Дніпропетровська відкрито кримінальне провадження за його заявою про скоєний злочин, накладено арешт на квартиру. До теперішнього часу слідство не закінчено. Після переоформлення Договору житлового найму, в квітні 2016 року, позивач звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради з проханням здійснити приватизацію квартири, в якій він проживає разом з дружиною. 23 серпня 2016 року йому повідомили, що його заява про приватизацію житла, в якому він проживає, не може бути оформлено, тому що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрована за іншим власником. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно йому повідомили і видали копії витягів та інформацій про те, що 10 березня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. був засвідчений Договір купівлі-продажу від 10.03.2016 року квартири АДРЕСА_1, укладений нібито позивачем та відповідачем ОСОБА_2 При цьому, зазначено, що квартира зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, видане 02.04.2001 року виконкомом міської ради народних депутатів згідно з Розпорядженням № 1/941-2001 від 02.04.2001 року, яке зареєстроване в КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради в Реєстраційній книзі № 362п за реєстраційним № 47-93, що не відповідає дійсності і фактичним обставинам. Спірна квартира до теперішнього часу є комунальною власністю і належить третій особі - Дніпропетровській міській раді. Позивач з дружиною є користувачами зазначеної квартири, а саме: позивач по справі є наймачем цієї квартири, а його дружина - член сім'ї наймача. Тому, у них ніколи не було ніяких документів про право власності на цю квартиру. Отже, приватному нотаріусу були надані свідомо помилкові відомості та підроблені документи. Тому, зазначена угода підлягає скасуванню з моменту її укладення. Крім того, відповідач навмисне зламав і пошкодив вхідні двері квартири, в зв'язку з чим позивач змушений був 22 березня 2016 року було укласти Договір № 41 з ПП «ОСОБА_7» про виготовлення і встановлення металевих дверей на протязі доби. Вартість двері і робіт склала 5000,00 грн., які відповідач також має відшкодувати.

Ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди були залишені без розгляду.

Ухвалою суду третю особу по даній справі - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, було замінено на належну - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше його представник ОСОБА_8 надала суду клопотання, в якому просила розглянути дану справу без її участі та зазначила, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.

Представник Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив.

Представник Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Духневич О.С. в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, раніше надав суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його присутності.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, причину своєї неявки суду не повідомила.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, житловою площею 28,0 кв.м., загальною площею 46,6 кв.м., що складається з 2-х житлових кімнат, кухні, вбиральні, коридору і комори.

Вказана квартира належить йому на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 253 (а.с.8).

Право власності на цю квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13692444.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру незаконним шляхом, у зв'язку з чим, він був вимушений звернутися до суду.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вищезазначений Договір купівлі-продажу квартири від 10.03.2016 року був укладений між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2).

При цьому, згідно відомостей з цього ж договору, а саме 2 пункту, ОСОБА_1 спірна квартира належала на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.04.2001 року Виконкомом міської Ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 1/941-2001 від 02.04.2001 року, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради у реєстраційній книзі № 362п за реєстраційним № 47-93.

Разом з тим, згідно листа Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 30.05.2016 року за № 7051, станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_1. Житловий будинок АДРЕСА_1, в який увійшла квартира № 10 зареєстрований за Місцевою Радою на підставі рішення виконкому № 68 від 25.01.1990 року, про що видано реєстраційне посвідчення від 07.09.1990 року. Відомості про наявність самочинного переобладнання квартири згідно матеріалів інвентаризаційної справи відсутні (а.с.12).

Так, 15 січня 1964 року вищевказана квартира була надана сім'ї з чотирьох чоловік, яка складалась з: ОСОБА_5 - основний квартиронаймач; ОСОБА_11 - її чоловіка; ОСОБА_1 та ОСОБА_12 - її синів, на підставі Ордера НОМЕР_3 від 15.01.1964 року (а.с.15).

Станом на теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (третя особа), що підтверджується довідкою № 13349 від 30.05.2016 року, виданою Єдиним абонентським відділом № 2 «Міські комунальні платежі» (а.с.16).

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.04.2016 року за № 122, серед іншого, було змінено умови договору найму на житлові приміщення відповідно до ст. ст. 61, 63, 65, 104, 105, 106 ЖК України та переоформлено особовий рахунок на житлове приміщення, яке складається з двох кімнат, житловою площею 28,0 кв.м., загальною площею 46,6 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 з померлої матері ОСОБА_5 на сина ОСОБА_1. Склад сім'ї дві особи, в тому числі: дружина ОСОБА_3 (а.с.18).

Тобто, з усього вищевказаного, вбачається, що станом на 10.03.2016 року (дата укладання спірного Договору купівлі-продажу квартири) позивач не був ані власником квартири АДРЕСА_1, ані її основним квартиронаймачем.

Зазначені вище обставини свідчать про недійсність (нікчемність) Договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2016 року, укладеного нібито між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 253.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначений перелік загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно яких встановлено, що: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За правилами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписами статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про недійсність (нікчемність) Договору купівлі-продажу квартири від 10.03.2016 року, укладеного нібито між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 253.

При розгляді даної справи в частині вимог про визнання угоди недійсною суд виходить з того, що дія п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦК України, (відповідно до якої - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), цієї норми поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушуючою основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону державної або приватної власності з корисливою метою. Оскільки суд вважає, що зазначена угода підлягає визнанню недійсною, необхідно також зазначити в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети. Так, укладення цієї угоди було спрямоване на використання всупереч закону приватної власності, з корисливою метою, тобто вказана угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, яка порушує основні принципи існуючого суспільного ладу, його моральні засади.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним визнати недійсним (нікчемним) Договір купівлі-продажу від 10.03.2016 року квартири АДРЕСА_1, житловою площею 28,0 кв.м., загальною площею 46,6 кв.м., що складається з 2-х житлових кімнат, кухні, вбиральні, коридору і комори, укладений нібито між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 253, з моменту його укладення, тобто з 10.03.2016 року; та зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка була здійснена 10.03.2016 року в 15:56:49 (заяву ОСОБА_2 за реєстраційним № 15990523), рішення про державну реєстрації прав та обов'язків, індексний № 28736845 від 15.03.2016 року 12:31:31.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 та ст. 6 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216, 228, 236, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 169, 179, 209, 212-215, 224-227, 360-7 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною (нікчемною) та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати недійсним (нікчемним) Договір купівлі-продажу від 10.03.2016 року квартири АДРЕСА_1, житловою площею 28,0 кв.м., загальною площею 46,6 кв.м., що складається з 2-х житлових кімнат, кухні, вбиральні, коридору і комори, укладений нібито між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царєйкіним М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 253, з моменту його укладення, тобто з 10.03.2016 року.

Зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка була здійснена 10.03.2016 року в 15:56:49 (заяву ОСОБА_2 за реєстраційним № 15990523), рішення про державну реєстрації прав та обов'язків, індексний № 28736845 від 15.03.2016 року 12:31:31.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1102 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Самсонова