Постанова № 64975124, 22.02.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 803/107/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Березної Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000011303, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88332,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22083,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході проведення перевірки відповідачем безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за жовтень 2016 року на суму 88332,00 грн., оскільки Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів здійснюється лише за фізичною або юридичною особою, відтак державна реєстрація придбаних транспортних засобів проводилася за позивачем як за фізичною особою, а не як за суб'єктом господарювання. Вважає, що реєстрація транспортного засобу за фізичною особою не може позбавити таку особу, як суб'єкта господарювання, права на включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. У зв'язку з наведеним, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000011303.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві підстав, та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні позовних вимог не визнала, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Зазначила, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортним засобам, зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання в оподатковуваних операціях, відтак просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 24.02.1994 року ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа підприємець, з 14.12.2005 року є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.01.2017 року (а.с. 28-29), копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.12.2005 року НОМЕР_5 (а.с. 31).

У період з 13.01.2017 року по 18.01.2017 року посадовою особою Головного управління ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ФОП ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося у жовтні 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 18.01.2017 року № 8/03-20-17-03-06/НОМЕР_6 (а.с. 8-18), яким встановлено, що на порушення вимог підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 200.1, 200.4 «б» статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ФОП ОСОБА_3 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за жовтень 2016 року на суму 88332,00 грн.

30.01.2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88332,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 22083,00 грн. (а.с. 7).

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2016 року на суму 88332,00 грн. базуються на тому, що у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 88332,00 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (тягач сідельний б/в марки «DAF», модель ТЕ105ХF та напівпричіп рефрежиратор вантажний, б/в марки «KRONE», модель SDR27), що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб'єкта господарювання.

Однак суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на наступне.

Як передбачено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, слід прийти до висновку, що відповідно до норм ПК України до податкового кредиту фізичних осіб суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можливе включення сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортних засобів за умови використання такого рухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності належним чином документального оформлення підтвердження відповідних витрат з відображення їх у бухгалтерському й податковому обліку.

Згідно із підпунктом «а», «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 розділу V ПК України Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 розділу V ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до вимог пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Судом встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2016 року позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД:

- №205070000/2016/040655 від 21.10.2016 року, за якою імпортовано ФОП ОСОБА_3 тягач сідельний б/в марки «DAF» (модель ТЕ105ХF), призначений для використання по дорогах загального призначення, 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_7, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 53930,98 грн. (а.с.19);

- № 205000000/2016 від 21.10.2016 року, за якою імпортовано ФОП ОСОБА_3 напівпричіп рефрежиратор вантажний, б/в марки «KRONE» (модель SDR27), 2006 року випуску, номер кузова № НОМЕР_8, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 34401,21 грн. (а.с.21).

Таким чином, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД №205070000/2016/040655 від 21.10.2016 року та № 205000000/2016 від 21.10.2016 року, тому відображення цих сум у складі податкового кредиту відповідного звітного періоду (жовтень 2016 року) є правомірним.

В акті перевірки від 18.01.2017 року № 8/03-20-17-03-06/НОМЕР_6 контролюючим органом зроблено висновок про те, що використання приватним підприємцем в оподатковуваних операціях сідельного тягача та напівпричіпа рефрежиратора можливе лише по транспортних засобах у випадку їх реєстрації на суб'єкта господарювання, а не на приватну особу

Однак, такі висновки контролюючого органу не відповідають встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із основних видів діяльності ФОП ОСОБА_3 є вантажний автомобільний транспорт.

Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в сервісних центрах МВС, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема: на вантажний сідловий тягач марки «DAF» (модель ТЕ105ХF), - серії НОМЕР_9 від 26.10.2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_3; на спеціалізований напівпричіп (рефрежиратор) марки «KRONE» (модель SDR27), серії НОМЕР_10 від 22.11.2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_4, згідно яких власником вказаних вище транспортних засобів є ОСОБА_3 (а.с. 25)

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року. Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Вказане кореспондується з нормами чинного законодавства, яке регламентує право власності фізичних осіб, уточнюючи його, та не обмежує можливості використовувати транспортні засоби у підприємницькій діяльності для реалізації прав власника.

Статтею 51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.

Водночас матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 23.01.2017 року № 0000203, від 25.01.2017 року № 0002501 (а.с.26-27) підтверджується, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються у його господарській діяльності, зокрема, для здійснення міжнародних перевезень вантажів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивачем при проведенні перевірки не надано балансової вартості груп основних фондів, оскільки відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, норми Положення (стандарту) 7 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами. Оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем він не зобов'язаний вести облік основних фондів відповідно до вимог вказаного Положення (стандарту). Наведене спростовує доводи податкового органу про неправомірність віднесення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум, сплачених за придбання транспортних засобів, щодо яких відсутнє ведення балансової вартості основних фондів.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків Головного управління ДФС у Волинській області щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за жовтень 2016 року на суму ПДВ 88332,00 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 року № 0000011303 слід визнати протиправним та скасувати.

Як передбачено частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1104,15 грн., сплачений згідно платіжного доручення від 02.02.2017 року № 931 (а.с. 2).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 30 січня 2017 року № 0000011303.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 1104,15 грн. (одна тисяча сто чотири грн. 15 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 27 лютого 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко