Ухвала суду № 64770925, 15.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/627/16

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, Головного управління ДФС у Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року ФОП ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач, ДПІ), Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001822203 від 12.08.2014 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 19824,60 грн..

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач не допускала порушень норм Податкового Кодексу України. Відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції, оскільки позивач не повинна була придбавати торговельний патент за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що актом фактичної перевірки щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій від 30.07.2014 року №0073/14/29/22/НОМЕР_1 встановлено здійснення торговельної діяльності у пункті продажу товарів-закусочній, розташованій за адресою АДРЕСА_1, площа -24 м.кв. без наявності та придбання торгового патенту та без сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності в період з 28.04.2012 року по 30.07.2014 року, що підтверджено щоденними фіскальними звітними чеками (надалі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 12.08.2014 року за №0001822203 на суму 19824,60 грн. штрафних санкцій за порушення п.«а» пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України на підставі абз.2 ч.1 п.125.1 ст.125 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно діючого законодавства позивач не є платником збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, тому не повинна отримувати торговий патент.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.125 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги: за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів, сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

Згідно зі п.п.267.1.1 ст.267 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.

Пунктом 14.1.211 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це: магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину.

Відповідно до п.267.1.2 ст.267 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання: в) фізичні особи - підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності.

Згідно пп.14.1.246 п.14.1 ст.246 ПК України (в редакції дійсній в період що перевірявся) торговельна діяльність для цілей розділу XII цього Кодексу - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

Отже, суб'єкти господарювання, такі як фізичні особи-підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює торговельну діяльність у закусочній, яка розташована на території ринку «Торг-Сервіс», що підтверджується декларацією про режим роботи, договором оренди торговельного місця №224 від 01.01.2012 року, ліцензією на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не повинна була отримувати торговельний патент за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг, оскільки здійснювала торговельну діяльність у закусочній, яка розташована на території ринку та згідно наведених норм законодавства, які діяли на час виникнення спірних правовідносин не була платником збору.

За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №0001822203 від 12.08.2014 року є протиправним та необґрунтованим.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський