Ухвала суду № 64745573, 16.02.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 515/1595/16-к

Провадження № 1-кп/500/166/17

У К Р А Ї Н А

У Х В АЛ А

про повернення обвинувального акта прокурору

16 лютого 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючого судді Волкова Ю.Р.,

суддів Пепеляшкова С.М., Яковенка І.І.,

за участю секретаря Кріпакової К.Т.,

учасники кримінального провадження:

прокурор Лепетюк М.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник адвокат ОСОБА_2,

представники потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі обвинувальний акт у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160440000352 від 29 липня 2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, який народився 14 грудня 1974 року в місті ОСОБА_5, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого, запобіжний захід не обраний,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України, який надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду 19 жовтня 2016 року з Апеляційного суду Одеської області після визначення підсудності,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 24 жовтня 2016 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 КК України.

Прокурор, представники потерпілих висловили думку про можливість призначення судового розгляду.

Захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_6 надано суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з причин його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України. А саме захисником зазначено, що обвинувальний акт не містить чіткого зрозумілого формулювання обвинувачення, викладені лише обставини, які слідчий вважає за необхідне викласти за результатами досудового розслідування, та правова кваліфікація з посиланням на КК України. Захист вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 КК України прокурором у відповідність до вимог закону не висунуто.

Крім того, у своєму клопотанні захисник посилається на те, що складений обвинувальний акт підписаний прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури, проте не скріплений печаткою зазначеного відомства. Також в порушення вимог закону, ст. 290 КПК України, ні обвинуваченому ні його захиснику не надано доступу до речових доказів.

Крім того, захист вважає, що реєстр матеріалів досудового розслідування складений із порушенням вимог чинного законодавства, а саме в порушення ст. 283 ч. 3 КПК України до нього не внесені відомості про проведення такої процесуальної дії як закінчення досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 послався на розсуд суду.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов до такого.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Посилання захисника на те, що затвердження обвинувального акту не було скріплено печаткою прокуратури, суд відкидає як необґрунтовані, оскільки в обвинувальному акті підпис прокурора, який затвердив обвинувальний акт, скріплений печаткою Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області.

Також не відкриття стороні захисту стороною обвинувачення речових доказів не свідчить про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК та для його повернення прокурору, невідкриття стороною кримінального провадження протилежній стороні тих або інших доказів, утому числі речових, тягне за собою інші наслідки, що встановлені ч. 12 ст. 290 КПК.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання захисника щодо невірної правової кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки останній діяв не таємно, а відкрито, тому як питання щодо правової кваліфікацій дій обвинуваченого не може бути вирішено в підготовчому судовому засіданні, а підлягає вирішенню під час судового розгляду за наслідками дослідження доказів. Досліджувати докази та надавати їм оцінку під час підготовчого судового провадження суд не уповноважений. Більше того, абз. 7 ч. 3 ст. 291 КПК заборонено надавати суду інших документів до початку судового розгляду.

Не є підставою для повернення обвинувального акту також і посилання захисника на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування складений з порушенням ч. 3 ст. 283 КПК та щодо незазначення в ньому аркушів провадження.

Разом з цим, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору з таких підстав.

Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК, обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Але в порушення зазначеної імперативної вимоги закону в обвинувальному акті відносно ОСОБА_1 невірно зазначені відомості про всіх потерпілих.

Так, згідно вказаного обвинувального акту, одним із потерпілих вказана Безімянська сільська рада Татарбунарського району Одеської області. При цьому обвинувальний акт складений та затверджений 19.09.2016 р. ОСОБА_6 з листа Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 13.02.2017 р. вбачається, що Безімянська сільська рада Татарбунарського району припинила свою діяльність у звязку зі створенням Тузлівської обєднаної територіальної громади, до складу якої вона увійшла. Дві сільські ради: Тузлівська та Безімянська ще у 2015 році пройшли покрокову процедуру, що передує обєднанню і визначена Законом України «Про добровільне обєднання територіальних громад». 25.10.2015 р. в обєднаній територіальній громаді пройшли перші місцеві вибори, на яких було обрано Тузлівського сільського голову та Тузлівську сільську раду. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про добровільне обєднання територіальних громад» Тузлівська обєднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обовязків Безімянської сільської ради, що увійшла до її складу.

Таким чином, особа, яка склала обвинувальний акт 19.09.2016 р., та прокурор, який його затвердив того ж числа, не могли не знати про вказані юридично значущі обставини щодо припинення діяльності Безімянської сільської ради, що відбулося задовго до складання та затвердження обвинувального акту ще в 2015 році.

У звязку з викладеним зазначення відомостей про потерпілого юридичної особи, яка задовго до складання обвинувального акту припинила своє існування беззаперечно свідчить про те, що обвинувальний акт складений з грубим порушенням п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК.

Крім того, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, в обвинувальному акті дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.185 ч. 5 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Проте, як у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення зазначено, що ОСОБА_1 діяв з єдиним умислом, направленим на організацію таємного викрадення чужого майна в особливо великих розмірах, за попередньою змовою, та організував здійснення крадіжки.

Тобто правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність не відповідає викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванню обвинувачення, або ж навпаки.

У будь якому разі за викладених обставин формулювання обвинувачення є неконкретним, суперечливим, незрозумілим та таким, що не відповідає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК.

Вказані невідповідності обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст.291 КПК суперечать засаді верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практиці Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обовязковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, Суд у рішенні від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» зазначив: ««обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) (далі Конвенція) може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентними органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру» (п.51).

У справі «ОСОБА_6 проти Росії» від09 жовтня 2008 року Суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Отже, не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки в ньому формулювання обвинувачення викладене неконкретно та суперечливо, воно не містить обовязкових деталей злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, що порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції його право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції, про що також зазначив під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_6

Отже, з урахування засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог п. 13 ч. 1 ст. 3, п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а тому він підлягає поверненню прокурору для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014160440000352 від 29 липня 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України, повернути прокурору Ізмаїльської місцевої прокуратури для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом 7 діб з моменту проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.

Учасники судового провадження мають право отримати копію ухвали в суді, а обвинуваченому, захиснику та прокурору вручити копію ухвали негайно після її проголошення.

Головуючий - підпис

Суддя - підпис

Суддя - підпис

Головуючий суддя