Постанова № 64467951, 01.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа № 903/470/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Коломис В.В. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 р. у справі № 903/470/16

за позовом Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення 96 560 478, 70 грн.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Волиньгаз про стягнення 96560478,71 грн., з них 81289659,79 грн. основного боргу, 14309943,20 грн. пені, 960875,71 грн. 3 % річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань по договору № 13-167-ВТВ від 04.01.2013р. купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця, з додатковими угодами до нього.

Рішенням господарського суду Волинської області (головуючий суддя Вороняк А.С., суддя Гарбар І.О., суддя Дем'як В.М.) від 16.11.2016 року у справі № 903/470/16 в задоволенні позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" про стягнення 96 560 478,70 грн. відмовлено /т.2, а.с.242-246/.

Позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 року у справі № 903/470/16 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю /т.3, а.с.3-10/.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає:

- протягом січня 2013 грудня 2015 року позивачем передано відповідачу природний газ на суму 374 232 149,03 грн., за який останнім здійснено частково оплату у сумі 292 942 489,24 грн.;

- відповідно до п.6.1 договору (в редакції додаткової угоди № 11 від 22.12.2014р.) строк оплати поставленого газу 20.01.2016р.;

- 31.03.2016р. Торгово-промисловою палатою України видано Сертифікат № 6085 про форс-мажорні обставини, які полягають у дії/бездіяльності третіх осіб/органів державної влади, що призвели до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язання, визначеного п.6.1 договору № 13-167-ВТВ по оплаті придбаного протягом 2014-2015рр природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу, а саме в розмірі 12754000 куб.м на загальну суму 86 560 500,00 грн., які настали з 01.05.2014р. та тривають досі;

- судом при прийнятті рішення на надано оцінки сертифікату № 6085, який не може слугувати належним доказом у справі;

- враховуючи приписи ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України для звільнення від відповідальності сторона повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання. Кореспондуючим обов'язком покупця згідно з договором № 13-167-ВТВ є своєчасна оплата природного газу. Отже, укладаючи договір та додаткові угоди до нього відповідач погоджувався щодо ціни газу та обов'язку сплатити вказану ціну газу. При цьому позивач не може вплинути на формування тарифу на розподіл природного газу для ПАТ по ГГ «Волиньгаз».

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в позові відсутні, тому просить рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.12.2016 року у справі № 903/470/16, апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2017 року /т.3, а.с.1/.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором на період дії форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб, на які ПАТ «Волиньгаз» не може вплинути, є безпіставними. Вважає, що господарський суд Волинської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю зясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.3 а.с.19-28/.

Ухвалою суду від 12.01.2017р. розгляд справи відкладено на 01.02.2017р. за клопотанням відповідача /т.3, а.с.53/.

Автоматизованою системою документообігу суду на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. № 01-04/85 проведено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 906/407/16 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І., про що складено протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.01.2017 р.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 01.02.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І. /т.3, а.с.102-105/.

01.02.2017р. в судовому засіданні прелставники позивача та відповідача повністю підтримали свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення, судова колегія вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2013р. між ОСОБА_3 акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України(далі - Продавець) та ОСОБА_3 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Волиньгаз(далі - Покупець) укладено договір № 13-167-ВТВ купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, до якого внесено зміни та доповнення додатковими угодами від 04.04.2013р. № 1, від 10.07.2013р. № 2, від 08.08.2013р. № 3, від 31.12.2013р. № 4, від 28.04.2014р. № 5, від 15.05.2014р. № 6, від 10.06.2014р. № 7, від 05.09.2014р. № 8, від 10.11.2014р. № 9, від 08.12.2014 р. № 10, від 22.12.2014р. № 11, від 05.02.2015р. № 12, від 10.03.2015р. № 13, від 03.04.2015р. № 14, від 12.05.2015р. № 15, від 03.06.2015р. № 16, від 10.07.2015р. № 17, від 12.10.2015р. № 18, від 28.10.2015р. № 19, від 30.11.2015р. №19/1 (далі - Договір) /т.1, а.с.9-36/.

Згідно п.1.1 ОСОБА_4, з врахування змін внесених додатковими угодами, продавець зобовязався передати у власність покупця у 2013-2015 роках природний газ, а покупець прийняти та оплатити газ на умовах ОСОБА_4.

Газ, що продається за цим ОСОБА_4, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця (п.1.2 ОСОБА_4).

Згідно п.2.1 ОСОБА_4, з врахування змін внесених додатковими угодами, продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р. газ в обсязі 80282,550 тис. куб.м.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця у пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п.3.1 ОСОБА_4).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3 ОСОБА_4).

Відповідно до п.3.4 ОСОБА_4, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п.5.1 ОСОБА_4, ціна на природний газ розміщується на офіційному веб-сайті продавця. Тарифи на транспортування природного нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕ).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки з урахуванням положень п.6.2 ОСОБА_4. Остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем після отримання повних розрахунків за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, відповідно до договорів на розподіл природного газу, укладеними між продавцем і покупцем. У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу за цим договором продавець повністю розрахувався за послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, наданими продавцю в попередньому місяці, остаточний розрахунок за використаний природний газ здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У будь-якому випадку остаточний розрахунок за фактично використаний природний газ за цим договором здійснюється покупцем не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу (п.6.1 ОСОБА_4 зі змінами).

Згідно п.8.1 ОСОБА_4, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо ОСОБА_4, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.8.2 ОСОБА_4).

Сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства (п.8.3 ОСОБА_4).

Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку (п.8.4 ОСОБА_4).

Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення (п.8.5 ОСОБА_4).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р., і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення (розділ 11 ОСОБА_4 зі змінами).

На виконання умов договору позивачем на протязі січня-грудня 2013р., січня-грудня 2014р., та лютого-грудня 2015р. поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 374 232 149,03, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу /т.1, а.с.37-50, 88-92/.

Неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого природного газу слугувало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення 81289659,79 грн. основного боргу, 14309943,20 грн. пені на підставі п.7.2 ОСОБА_4 та 960875,71 грн. 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. ОСОБА_4 є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до приписів частини першої статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої ст.611 ЦК України).

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що сторонами змінювались умови договору № 13-167-ВТВ на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013р. додатковими угодами. Виходячи з умов вказаного договору, кінцевим строком здійснення остаточних розрахунків є 20 число місяця наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, тобто 20.01.2016р., оскільки в частині реалізації газу договір діє до 31.12.2015р.

Положеннями ст.617 ЦК України передбачено загальні підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до пункту 1.2 ОСОБА_4, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.

Відповідно до Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами (Надалі Методика), затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України (далі - Міненерго) від 30.05.2003р. № 264, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 р. за N 570/7891, виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу (далі - ВТВ) - це граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, зєднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. До виробничо-технологічних втрат також належить обєм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і зєднувальних деталей який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами.

Тобто ВТВ газу визначаються як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Згідно з п.5.9 Методики, розрахунок допустимих та фактичних обсягів ВТВ газу здійснюється газорозподільними підприємствами самостійно.

Аналогічні умови встановлюються п.1.2 наказу Міненерго від 23.11.2011р. № 737 Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах (далі - наказ Міненерго № 737), згідно з яким газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міненергетики. При цьому згідно п.1.1 цього наказу, розрахунок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на календарний рік розраховується відповідно до Методики-1 і Методики-2 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення обєму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міненергетики від 21.10.2003 р. № 595.

Згідно з пунктом 1.3 Наказу № 737, на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.

Затверджені Міненерго розміри ВТВ враховуються при формуванні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) газорозподільному підприємству тарифу на розподіл природного газу.

Порядок та процедура встановлення тарифів регламентується Порядком формування тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженим постановою НКРЕ (відтепер НКРЕКП) від 28.07.2011р. № 1384 (далі - Порядок № 1384), Методикою розрахунку тарифів на транспортування та постання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженою постановою НКРЕ від 04.09.2002 року № 983 (далі - Методика № 983), Процедурою встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу, затвердженою постановою НКРЕ від 03.04.2013 року № 369 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 26.04.2013 року за № 685/23217 (далі - Процедура № 369).

Відповідна вимога щодо встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, який би забезпечував ліцензіату відшкодування його обґрунтованих витрат виробництва, сплату всіх податків, обов'язкових платежів та бюджетних відрахувань відповідно до чинного законодавства України, а також отримання обґрунтування рівня прибутку міститься в пункті 2.1 Порядку № 1384, в пунктах 1.5, 1.7, 5.1 розділу 5 Методики № 983.

Основними аналітичними показниками при визначенні тарифів на послуги з транспортування природного газу є витрати підприємства та обсяги протранспортованого природного газу (пункт 4.1 розділу 4 Методики № 983).

Витрати підприємства на транспортування природного газу визначаються відповідно до Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та Методичним положенням по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) за економічними елементами витрат на підприємствах з газопостачання та газифікації та їх структурних підрозділах. Пунктом 2.5. Процедури № 369 закріплено, що суб'єкт господарювання при зверненні до НКРЕ за встановленням тарифу обґрунтовує кожну складову витрат з відповідного виду діяльності, пов'язаних з операційною діяльністю, фінансових витрат та прибутку. Відповідно до п.4.5 Методики № 983 та п.2.1.5 Процедури № 369, до таких витрат відносяться витрати на закупівлю природного газу, що використовуються для забезпечення ВТВ.

Тобто розмір ВТВ, затверджений Міненерго, має в обов'язковому порядку бути відшкодований за рахунок складової тарифу, затвердженої НКРЕКП.

Згідно статей 4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (який діяв до 01.10.2015р.), ст.4 Закону України "Про ринок природного газу" (який діє з 01.10.2015р.), державне регулювання ринку природного газу, зокрема в питаннях встановлення тарифів на розподіл природного газу газорозподільними мережами здійснюють Міненерго та НКРЕКП. При цьому, нормативно-правові акти, що регулюють ринок природного газу, не передбачають та не припускають можливості покриття ВТВ, що виникають в діяльності газорозподільного підприємства, за рахунок будь-яких інших джерел, окрім тарифу на розподіл газу.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що оскільки покупець, як суб'єкт природної монополії, обмежений у своєму праві здійснення інших видів господарської діяльності (розділ II Ліцензійних умов з розподілу), зважаючи що діяльність з розподілу природного газу здійснюється ПАТ "Волиньгаз" в умовах імперативного державного регулювання, в тому числі, в частині встановлення тарифів на транспортування природного газу газорозподільними мережами (ст.4 Закону "Про ринок природного газу", ст.ст.4, 5 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст.ст.4, 8-10 Закону України "Про природні монополії"), тариф на розподіл природного газу є основним джерелом фінансування діяльності відповідача.

Відтак, можливість відповідача розраховуватись за природний газ для потреб ВТВ перед позивачем прямо залежить від затвердженого гранично допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.

Наказом Міненерго від 23.11.2011р. № 737 «Про визначення розмірів нормативних витрат і виробничо-технологічних втрат природного газу в газорозподільчих мережах» передбачено, що Міністерство визначає для газорозподільних підприємств обсяг ВТВ на рік.

Так, у відповідності до наказу Міненерго від 23.11.2011р. № 737 ПАТ "Волиньгаз" було подано до Міністерства енергетики та вугільної промисловості проведені на підставі Методик:

- розрахунок ВТВ на 2014 рік в обсязі 38383,880 тис.куб.м газу (лист № 1902/12-04 від 30.10.2013р. та повторно лист № 1377/12-04 від 30.07.2014р.) /т.2, а.с. 116-121/;

- розрахунок ВТВ на 2015 рік в обсязі 38666,912 тис.куб.м газу (лист № 2053/12-08 від 29.10.2014р. /т.2, а.с.116-121/.

Наказом Мінпаливенерго України № 664 від 24.09.2014р. затверджено для ПАТ "Волиньгаз" розмір ВТВ на 2014 рік у обязі 22391 тис.куб.м, що на 15992,880 тис.куб.м менше, ніж передбачено Методиками /т.2, а.с.122/.

Наказом Мінпаливенерго України № 122 від 02.03.2015р. затверджено для ПАТ "Волиньгаз" розмір ВТВ на 2015 рік у обязі 20454 тис.куб.м, що на 18212,912 тис.куб.м менше, ніж передбачено Методиками /т.2, а.с.123/.

Тобто протягом 2014-2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ в розмірі 34205,792 куб.м (15992,880 тис.куб.м + 18212,912 тис.куб.м).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25.09.2015р. у справі № 826/15132/15 за позовом газорозподільних організацій, в тому числі ПАТ по газопостачанню та газифікації Волиньгаз, яка набрала законної сили, визнано що оскаржуваний наказ Міненерго від 02.03.2015р. № 122 прийнято з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття та всупереч положенням наказу Міненерго від 23.11.2011р. №737, що є регуляторним актом по відношенню до оскаржуваного наказу, і це призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів. У звязку з цим вирішено додаток до оскаржуваного наказу Міненерго скасувати в частині встановлення для газорозподільних підприємств - позивачів розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік і зобовязати Міненерго затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах газорозподільних підприємств-позивачів на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міненерго від 30.05.2003р. № 264 та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення обєму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міненерго від 21.10.2003р. № 595.

Разом з тим, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не затвердило на 2015 рік розмір нормованих втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" згідно існуючих методик.

Виконання зобов'язань ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" стало неможливими саме внаслідок бездіяльності третіх осіб - органів державної влади, що полягають у невиконанні норм статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.9 Закону України "Про природні монополії", норм Методики визначення питомних виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, а також Методики визначення питомних виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Мінпаливенерго від 30.05.2003 р. № 264.

Ці обставини сторони не могли передбачити при укладенні спірного ОСОБА_4, виходячи з презумпції правомірності рішень та актів органів державної влади, законності їх діяльності. За умови дотримання Міненерго та НКРЕКП вимог вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, тариф на розподіл природного газу для ПАТ "Волиньгаз" повинен був враховувати більший обсяг природно газу для потреб ВТВ, який би повністю охоплював величину природного газу придбаного за договором № 13-167-ВТВ, а відтак дозволив би уникнути настання обставин непереборної сили - форс-мажорні обставини.

Згідно з ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями субєктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що обєктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обовязків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, протиправні дії третіх осіб (ч.2 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення субєкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для субєктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1 ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні).

Отже, законодавством України передбачено, що єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

ПАТ «Волиньгаз» листом № 525/06-06 від 22.03.2016р. звернулося до Торгово-промислової палати України із заявою про засвідчення форс-мажорних обставин /т.2, а.с.127-135/.

Згідно сертифікату Торгово-промислової палати України від 31.03.2016р. № 6085 засвідчено настання форс-мажорних обставин, які призвели до унеможливлення виконання ПАТ по газопостачанню та газифікації Волиньгаз у зазначений в укладеному сторонами ОСОБА_4 термін зобовязання щодо оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат, які не були враховані при встановлені тарифів на розподіл природного газу. Такими форс-мажорними обставинами визнано: дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади, при цьому наведено перелік нормативно-правових актів, у тому числі наказ Міненерго від 02.03.2015р. № 122 та вказану вище постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015р. у справі № 826/15132/15, якою додаток до цього наказу скасовано /т.2, а.с.124-125/.

Розділом 8 Форс-мажор ОСОБА_4 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обовязків щодо ОСОБА_4, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли внаслідок непередбачених сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи вибухи на газопроводі, пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, війну або військові дії. Строк виконання зобовязань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобовязані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи відповідно до законодавства. Настання обставин форс-мажору підтверджується у встановленому законодавством порядку. Виникнення зазначених обставин не є підставою для відмови покупця від сплати продавцеві за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Відповідач у відповідності до розділу 8 договору листом від 08.04.2016р. № 626/06-06 повідомлено ПАТ НАК Нафтогаз України про обставини форс-мажору з додаванням копії сертифікату Торгово-промислової палати України від 31.03.2016р. № 6085 /т.2, а.с.126/.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач підтвердив неможливість належного виконання грошових зобовязань за укладеним з позивачем ОСОБА_4 унаслідок настання форс-мажорних обставин, і про настання цих форс-мажорних обставин повідомив позивача.

Поскільки порушення відповідачем грошових зобовязань сталося під час дії форс-мажорних обставин, що тривають досі, то такі обставини, згідно п.8.2 ОСОБА_4, є відкладальною обставиною щодо виконання грошових зобовязань покупцем за ОСОБА_4, і тому суд визнає, що звернення ПАТ НАК Нафтогаз України до суду з позовом у даній справі є передчасним, відповідно позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Суд відхиляє доводи позивача, що сертифікат ТПП України від 31.03.2016р. № 6085 про форс-мажорні обставини не є належним доказом у справі, поскільки Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015р. № 6-1884цс15 дійшов висновку про належність висновку торгово-промислової палати в якості доказу настання обставин непереборної сили, який в силу приписів статті 111-28 ГПК України має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2016 р. у справі № 903/470/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/470/16 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.