Ухвала суду № 64444440, 31.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7106/16 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/783/1067/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Дроговизька сільська рада Миколаївського району Львівської області про встановлення нікчемності заповіту,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Дроговизька сільська рада Миколаївського району Львівської області про встановлення нікчемності заповіту, за правилами виключної підсудності передано до Шевченківського районного суду м. Львова.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Апелянт вважає, що судом неправильно застосовано роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.07.2012 року №6-47/0/9-12, оскільки в даному позові предметом спору є лише нікчемність заповіту, а про недійсність такого мова не йде.

Просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17.11.2016р. скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Шевченківського районного суду м. Львова.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з візитом до лікаря, однак колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення з метою дотримання вимог ч.1 ст. 303-1 ЦПК України, згідно якої апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановляючи ухвалу про передачу даної справи до Шевченківського районного суду м. Львова, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вказаний спір виник з приводу нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, то дана справа не підсудна Сихівському районному суду м. Львова.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком районного суду виходячи з наступного.

Згідно роз'яснень п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як роз'яснено в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа Дроговизька сільська рада Миколаївського району Львівської області про встановлення нікчемності заповіту.

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до заповіту від 14 листопада 2011 року ОСОБА_6 на випадок свої смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належити йому на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_2. (а.с. 5)

Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України у Львівській області ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13), що територіально відноситься до Сихівського району м. Львова.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що районний суд помилково послався як на підставу для передачі справи для розгляду по підсудності до Шевченківського районного суду м. Львова на роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10.07.2012 року № 6-47/0/9-12, згідно яких на позови про визнання правочину з нерухомістю недійсним поширюються правила виключної підсудності, оскільки позивачка звернулася до суду з позовом про встановлення нікчемності заповіту, в якому не зазначено яке саме майно заповів ОСОБА_6

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2016 року про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали районного суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 17 листопада 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді