Ухвала суду № 64132385, 16.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14108/16-ц Провадження № 22-ц/772/36/2017Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.Категорія 48Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Луценко В.В., Рибчинського В.П.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - органу опіки та піклування Державної районної адміністрації у Оболонському районі м. Києва, про зобов'язання відповідача припинити дії, які порушують право по вихованню дитини та про зобов'язання повернути малолітнього сина на територію України, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю - Романенко Олександра Миколайовича на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2016 року про відкриття провадження у справі, -

В с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з вказаним позовом. Позивач у своїй заяві зазначає, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3, який рішенням Вінницького міського суду від 04.01.2013 року було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін у період шлюбу народився син - ОСОБА_5, який залишився проживати з матір'ю за домовленістю між батьками, відповідно того ж рішення суду про розірвання шлюбу.

Рішенням Вінницької міської ради встановлено певний порядок зустрічей сина з батьком.

У 2015 році відповідачці ОСОБА_3 рішенням Оболонського районного суду м. Києва був наданий дозвіл на вивезення сина - ОСОБА_5 для відпочинку за кордон строком на один місяць - з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року. Однак, станом на час подання ОСОБА_2 позову до суду відповідачка не повернула дитину на територію України, чим порушила права позивача на виховання сина.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2016 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом ОСОБА_2

Не погодившись з даною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 оскаржила її в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області в частині підсудності. Вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду відповідний позов ОСОБА_2 та виніс незаконну ухвалу про відкриття провадження у справі, оскільки заява позивача про повернення дитини, згідно Гаазької конвенції, не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області у зв'язку з тим, що такий позов має подаватись до суду відповідної Договірної держави, де фактично перебуває відповідач і дитина. Просить суд скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2016 року та постановити нову про повернення позовної заяви ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Як видно з позовної заяви, вона подана до суду за місцем реєстрації відповідачки - ОСОБА_3, що відповідає загальному правилу підсудності позовів до фізичних осіб, передбаченому ст.109 ЦПК України. Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи на а/с19.

Питання підсудності даного позову уже вирішувалося в апеляційному порядку ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2016 року (а/с44), з якої вбачається, що визначена позивачем підсудність є правильною.

Відповідно до ст. 414 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, з огляду на норми ЦПК України, правила підсудності дотримані.

Що ж до Закону України «Про міжнародне приватне право», то зазначена підсудність відповідає і нормам цього Закону. У його преамбулі вказано, що цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 1 Закону, для його цілей терміни вживаються у такому значенні: 1) приватноправові відносини - відносини, які грунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.;

2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства.

У даному випадку відсутні письмові докази того, що відповідачка, яка є громадянкою України та зареєстрована теж в Україні, проживає за її межами. Про це лише в усній формі заявив її представник - апелянт, адвокат Романенко О. М., пояснивши, що відповідачка з неповнолітнім сином проживає у Республіці Кіпр.

З огляду на вказані пояснення, слід вважати, що до правовідносин за цим позовом слід застосовувати норми Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно п.2 ч.1 ст. 76 цього Закону, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження.

Як уже було зазначено, місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване у м. Вінниця в Україні.

А відповідно до п.2 ч.1 ст. 77 Закону, підсудність судам України є виключною у таких випадках з іноземним елементом: якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні.

З огляду на викладене, дана справа підсудна судам України.

Посилання апелянта на Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, укладену 25 жовтня 1980 року в м. Гаага та до якої держава Україна приєдналася 11 січня 2006 року, є недоречним та не відповідає обставинам справи, оскільки дитина не була викрадена, а на тимчасовий виїзд малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Республіки Кіпр був наданий дозвіл рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року (а/с10).

Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною і її необхідно відхилити, а ухвалу суду, як постановлену з додержанням вимог закону, необхідно залишити без змін, в силу ст. 312 ч.1 п.1 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідачки ОСОБА_3 за довіреністю - Романенко Олександра Миколайовича - відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05.09.2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук