Рішення № 64080830, 05.01.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1742/16-ц

05 січня 2017 року

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді - Олійник П. В.

розглянувши в місті Костопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Прімоколект-Капітал" про визнання недійсним кредитного договору та захист прав споживача

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в Костопільский районний суд з позовом до ПАТ КБ "Надра", ТОВ "Компанія з управління активами" "Прімоколект-Капітал" в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 23/37510000/0632/02 від 16.09.2008 року та зобов'язати ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» не вчиняти дії щодо пред'явлення необгрунтованих вимог по кредитному договір № 23/ 37510000/0632/02 від 16.09.2008 року.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликаються на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися. У поданій до суду заяві представник позивача просить справу розглянути у її відсутності, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки до суду відповідачів.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи повідомлені належним чином у відповідідності до ст.74 ЦПК України, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправленнь.

За згодою представника позивача відповідно до ст.224 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 16.09.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23/37510000/0632/02 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору ВАТ КБ «Надра» надає позивачу (, при співпраці з закритим акціонерним товариством «Догмат України» грошові кошти в сумі 4273,50 грн. (кредит) зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 29 % річних, з остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів не пізніше ніж 10 вересня 2010 року.

У позовній заяві позивачка посилається на те, що договір кредиту не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки він не підписаний стороною договору, а саме ВАТ КБ «Надра» в особі начальника відділення №1 ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_3 та не скріплений печаткою юридичної особи, що підтверджується копією договру договору №23/37510000/0632/02 від 16.09.2008 року.

У п. 11 «Реквізити та підписи сторін» спірного договору підпис представника та печатка ВАТ КБ «Надра» відсутні, але окрім підпису позивача також є підпис працівника ЗАТ «Догмат Україна». Проте, ЗАТ «Догмат Україна» не є стороною спірного договору і підпис його представника лише посвідчує ідентичність переданого позичальнику екземпляру укладеного договору. Крім того, ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» вимагає виконання вимог спірного договору, втім жодних документів на підтвердження цього факту у не надає. На звернення позивачки про надання доказів переходу від ВАТ КБ «НАДРА» до ТОВ «КУА «Прімоколект-Капітал» права вимоги за спірним договором не надані.

При цьому, у ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначається, що права споживача вважаються в будь-якому разі є порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, обмежених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

На адресу позивача постійно надходять погрози про притягнення її до кримінальної відповідальності, що підтверджується листами ТОВ «КУА «Прімоколект- Капітал» вих. № 1343825 від 28.01.2016 р. та вих. № 1343825 від 25.07.2016 р.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з частини 1ст. 215 ЦК України,підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача - враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. ст. 215 - 216 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну скупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

За правилами ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обовязкових для споживачів умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; передбачення зміни в будь-яких витрат за договором, крім відсоткової ставки. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнано недійсним вважається таким з моменту укладення договору. У разі ненадання зазначеної інформації субєктом господарювання, який повинен був надати, несе відповідальність ст. ст. 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Правовий аналіз норм Закону України «Про захист прав споживачів» в частині споживчого кредиту викладено в Ухвалі Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2016 року в справі № 750/1951/15-ц.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 15-рп/2011 роз'яснено, що положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Зазначена правова позиція сформульована Верховним Судом України в справі № 6-80цс12 від 12 вересня 2012 року та в справі N 6-80ц13 від 25 вересня 2013 року, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду в оцінці подібних правовідносин.

Враховуючи, що представниками відповідачів не надано будь-яких доказів, що вказаний договір від 16.09.2008 року був укладений та підписаний належним чином, та того, що він мав вільне волевиявлення на укладення цього договору та бажав досягнення згоди з усіх його істотних умов.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір № 23/37510000/0632/02 від 16 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» підлягає визнанню недійсним.

У відповідності дост. 88 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок відповідачів, тому на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати по справі в сумі 1102,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 629, 1054, 1056 ЦК України, ЗУ "Про захист прав споживачів" , ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214-215, 224-226

ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Прімоколект-Капітал" про визнання недійсним кредитного договору та захист прав споживача, задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір № 23/37510000/0632/02 від 16 вересня 2008 року уладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарного з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра", 04053, м. Київ, вул. Артема,15, МФО320003, ЄДРПОУ 36676934; Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами" "Прімоколект-Капітал", 03035, м. Київ, вул. Сурікова,3 а, ЄДРПОУ 36676934 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Костопільським районний судом за письмовою заявою відповідача, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяП. В. Олійник