Ухвала суду № 63516072, 15.12.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10297/16-ц Провадження № 22-ц/772/3725/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Матківської М.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., апелянта, позивача ОСОБА_2, його представника, адвоката ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей, представника відповідача публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного

товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання до-

даткової угоди недійсною,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Він-ницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

17 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до публічного акціонерного товариства ко-мерційного банку ( далі - ПАТ КБ ) «Приватбанк» про про визнання додаткової угоди недійсною ( а. с. 2-4 ). Позов мотивований тим, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» 05 червня 2007 року був укладений кредитний договір № VIH0G105541410, за умовами якого позивач отримав у кредит 40 тисяч доларів США на строк до 03 червня 2037 року. 01 листопада 2012 року між сторонами у справі було укладена додаткова угода до кредитного договору, умови якої ОСОБА_6 вважає невигідними, кабальними. У додатковій угоді вста-новлений порядок щомісячної сплати платежів у погашення кредиту, визначена відповідальність позичальника за порушення цього порядку. Коштів, визначе-них додатковою угодою, ОСОБА_2 не отримував, після підписання угоди його заборгованість зросла майже вдвічі, тобто вона зросла в арифметич-ній прогресії і станом на 01 листопада 2012 року становила 47348,36 доларів США. Дружина позичальника своєї згоди на укладення додаткової угоди не да-вала. Посилаючись на статті 216, 233 ЦК України, ОСОБА_2 просив суд позов задоволити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2016 року ( а. с. 59-61 ) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, позивач ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить оскаржуване судове рі-шення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному об-сязі ( а. с. 63 ). Апелянт вважає оскаржуване рішення суду незаконним, ухвале-ним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, котрі беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проана-лізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність і обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтвер-джуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, то-що ), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинс-тва, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були до-сліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне зя-сування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши зазначені ОСОБА_2 підстави для визнання недійсною додаткової угоди, укладеної сторонами у справі 01 листопада 2012 року, керую-чись нормами статтей 58 ЦПК України, 233 ЦК України, враховуючи роз-яснення, викладені у пункті 23 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підкреслив, що правочин може бути ви-знаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бу-ти тяжка хвороба особи, членів її сімї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства, інші обставини, для усунення або змен-шення яких необхідно укласти такий правочин.

Тяжкими обставинами, що спонукали укласти додатковий договір на вкрай невигідних умовах, ОСОБА_2 зазначав те, що квартира, де мешкає його сімя з трьома неповнолітніми дітьми, є єдиним для них житлом, що дру-жина на момент укладення цього правочину хворіла.

Суд не визнав зазначені позивачем обставинами тяжкими.

У забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором 05 червня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір іпотеки квартири, згідно умов якого ОСОБА_2 надав в іпотеку банку власну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46,90 кв.м., житловою площею 31,40 кв.м., придбану за кредитні кошти на підставі дого-вору купівлі-продажу від 05 червня 2007 року, посвідченого в нотаріальному порядку.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт повідомив, що іпотечне майно ( квартира ) уже реалізована банком, а отримані від її продажу кошти спрямовані на погашення кредитної заборгованості.

У матеріалах даної цивільної справи будь-яких доказів з приводу вказаної обставини немає.

Щодо хвороби дружини, то ОСОБА_2 була надана суду першої інстанції виписка від 31 жовтня 2016 року з медичної картки амбулаторного ( стаціонарного ) хворого ОСОБА_4 з міської клінічної лікарні швид-кої медичної допомоги м. Вінниці, де вказано, що вона перебувала в лікарні ли-ше один день 31 жовтня 2012 року через загострення певних хронічних хвороб. Виховання трьох неповнолітніх дітей теж не визнано судом такою тяжкою об-ставиною, яка б слугувала підставою для визнання недійсною додаткової угоди.

Судом зясовано, що шляхом укладення 01 листопада 2012 року сторонами у справі додаткової угоди банк списав санкції за невиконання позичальником умов кредитного договору, а саме заборгованість по відсотках і пені. На дату підписання додаткової угоди за погодженням її сторін було визначено нову меншу суму заборгованості, а ніж така сума була визначена до підписання до-даткової угоди; був складений графік погашення заборгованості. Якщо за основною угодою щомісячний платіж становив 550,00 доларів США, то за до-датковою угодою такий платіж становить лише 415,00 доларів США. Строк дії додаткової угоди прирівняний до дії основного договору і визначений до 03 червня 2037 року.

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено у звязку з його не-доведеністю.

З висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні від 08 листо-пада 2016 року, слід погодитися, оскільки вони є вірними, обєктивними, таки-ми, що відповідають фактичним обставинам справи.

Оскаржуючи судове рішення, апелянт у скарзі зазначає ті ж підстави неза-конності правочину, на його думку, що вказані у позовній заяві. Суду апеляцій-ної інстанції апелянтом надана довідка від 23 жовтня 2015 року № 1125 війсь-ково-медичного клінічного центру Центрального регіону, де вказано, що ОСОБА_7 з 30 жовтня по 05 листопада 2012 року дійсно хворіла. В су-довому засіданні апеляційного суду позивач та третя особа, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача подружжя Мігаль-чинських пояснили, що саме хвороба дружини є такою тяжкою обставиною для сімї, яка спонукала позивача укласти оспорювану додаткову угоду. Протягом тижня ОСОБА_4 потребувала медичної допомоги у звязку із загос-тренням хронічних хвороб.

Колегія суддів апеляційного суду оглядом наданої медичної довідки, шля-хом надання правової оцінки поясненням сторін у справі, зокрема, заперечен-ням представника відповідача ПАТ КБ «Приватбанк», доводів позивача, прихо-дить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування законного рішення суду першої інстанції - немає.

Мотиви апеляційної скарги стосовно відсутності будь-якого іншого житла у сімї, не ознайомлення позичальника з умовами додаткової угоди на момент її підписання, не отримання згоди другого подружжя на укладення цього право-чину не заперечують правильності та законності оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до статей 526, 1054, частини 2 статті 1050 ЦК України зо-бовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржу-ваному судовому рішенні, вірними, такими, що відповідають положенням час-тини третьої статті 10, частин 1, 2 статті 11 ЦПК України, які визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на під-ставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: