Рішення № 63509682, 13.12.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/9186/16-ц

Провадження № 2/643/5297/16

13.12.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Букреєвої І.А., при секретарі Саілян Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом в якому просить : визнати незаконними дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( Весільного агентства ОСОБА_2) щодо поширення конфіденційної інформації відносно ОСОБА_1 без її згоди.

Зобов'язати ОСОБА_2 видалити усю інформацію, в тому числі усі фото- та відео- матеріали, на яких можна ідентифікувати ОСОБА_1, та які розміщені на сторінках Весільного агентства ОСОБА_2 в соціальних мережах «Вконтакте» та Facebook », а також на сайті «Весільного агентства ОСОБА_2».

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Свій позов обгрунтувала тим , що відео з весілля її доньки є інформацією з обмеженим доступом , конфіденційною і вона не давала згоди на її розповсюдження у соціальній мережі та використовування свого зображення в рекламних цілях. Вважає , що діями відповідача їй вчинена моральна шкода , що полягає у заздрісті , ревнощах оточуючих , інших негативних почуттях.

Відповідач, не маючи жодних правових підстав, виклала її приватне життя на огляд невизначеному колу осіб - користувачам Інтернету. Вона переживає з приводу того, що завдяки відповідачу із самого початку сімейне життя доньки стало «надбанням громадськості».

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав . Посилаючись при цьому на те , що договір на весільне обслуговування ОСОБА_2 укладала не з позивачкою по справі , а з її донькою - ОСОБА_3 У пункті 6.5 договору зазначено , що виконавець ( ОСОБА_2) має право використовувати фото та відеоматеріали з урочистості ( отримані у ході надання послуг з її організації ) в якості реклами агентства на сайті і в соціальних мережах. Замовником та володарем фото- відео- є ОСОБА_3 , яка не заперечувала проти розміщення цих матеріалів у мережі інтернет.

Суд , вислухав сторони, дослідив письмові докази по справі , прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Вимоги позивача про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, випливають з її переконання про порушення особистих немайнових прав.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Роз'ясненнями п. 18 вказаної Постанови № 1 від 27.02.2009 вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що позивачем не доведено протиправність дій відповідача, завдання позивачу моральної шкоди з її вини.

Стаття 11 Закону України «Про інформацію» визначає, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Доступ до інформації регламентує ст.20 цього закону, за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 20 лютого 2012 року № 2-рп/2012 інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У відповідності до п.6.5 Договору на весільне обслуговування, який був укладений 04 квітня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4, говорить про те, що «Исполнитель имеет право использовать фото и видео материалы с Мероприятия (полученные в ходе оказания услуг по его организации) в целях рекламы агентства на сайте и в социальных сетях». ( а.с.35-36)

Тобто замовник весілля, донька позивача, надала згоду на розміщення даних фото відео матеріалів в мережі Інтернет, та не заперечує проти такого розміщення,

Матеріали справи доказів поширення відповідачем будь-якої інформації про позивача взагалі не містять, у спірному відео прізвища позивачів або інші персональні дані (ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», відповідно до якого персональними даними є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована) не називаються.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій протиправними, то позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 3, 32 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 20, 23, 278, 280, 297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про захист персональних даних», суд, -

ВИРІШИВ :

ОСОБА_1 у позові до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання дій незаконними , зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня йог о проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя