Постанова № 63368178, 08.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2016 рокусправа № 872/2а-41/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи: ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Демуринський Гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТАГРО» про примусове відчуження земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

13 вересня 2016 року Васильківська районна державна адміністрація Дніпропетровської області звернулась до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням уточнень, просила примусово відчужити в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 7.905 га кадастровий номер 1220785500:02:002:0033 яка належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_5 та знаходиться на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області за викупною ціною 292855.45 грн. під розміщення обєктів, повязаних з видобуванням на Вовчанському родовищі товариством з обмеженою відповідальністю «Демуринський Гірничо-збагачувальний комбінат» корисних копалин загальнодержавного значення.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що до позивача із заявою про необхідність викупу у державну власність земельної ділянки площею 7.905 га кадастровий номер 1220785500:02:002:0033, яка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, з мотивів суспільної необхідності звернулось ТОВ «Демуринський ГЗК». Суспільна необхідність викупу вказаної земельної ділянки полягає в тому, що земельна ділянка ОСОБА_5 знаходиться в межах території, на якій планується розширення контуру карєру з видобування корисних копалин титано-цирконієвих пісків Вовчанського родовища, видобування яких становить державне та світове значення. За наслідками розгляду заяви Головою Васильківської райдержадміністрації прийнято відповідні розпорядження з визначення вартості та підготовки викупу земельної ділянки гр.. ОСОБА_5. Однак, у звязку з відмовою власника здійснити добровільне відчуження земельної ділянки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для вирішення питання щодо примусового відчуження земельної ділянки, що перебуває у власності гр.. ОСОБА_5 в порядку визначеному Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності».

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на доводи адміністративного позову, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення позовних вимог, зазначив про те, що земельна ділянка про примусове відчуження якої йдеться є його засобом для існування, земельну ділянку відповідач використовує як особисто так і здає в оренду. Відповідач вважає, що суспільна необхідність у відчуженні його земельної ділянки відсутня, натомість позивач хоче відчужити земельну ділянку виключно в інтересах господарюючого субєкта із непрозорою формою власності. Крім того, на думку відповідача, саме по собі родовище титано-цирконієвих руд поблизу села Новоандріївки, розробкою якого займається третя особа на боці позивача, не є унікальним та з огляду на інформацію з Інтернет ресурсу Wikipedia.org поблизу розташовані ще одинадцять родовищ титано-цирконієвих руд. Також, відповідач вважає, що позивачем не дотримано вимог Закону України «Про примусове відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності» та не запропоновано відповідачу іншу рівноцінну земельну ділянку замість тієї, яку він просить відчужити.

Третя особа на боці позивача ТОВ «Демуринський ГЗК» доводи адміністративного позову підтримала, просила суд задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі, з приводу наявності суспільної необхідності для умов примусового відчуження земельної ділянки ОСОБА_5 надала наступні пояснення.

Так, ТОВ «Демуринський ГЗК» має вичерпний пакет документів для провадження своєї діяльності та реалізації проектних рішень щодо видобування корисних копалин на території Вовчанського титано-цирконієвого родовища. За власною ініціативою та за власні кошти ТОВ «Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат» впроваджує в життя перспективний та сучасний проект розширення та існуючого карєру для удосконалення його роботи терміном до 2031 року, впровадження вказаного проекту призведе до збільшення сплати податків до місцевих бюджетів, а також коштів на компенсацію втрат сільського господарства, надання великої кількості робочих місць жителям місцевої громади, збільшення розмірів надровидобування. Водночас, земельна ділянка відповідача, яка знаходиться на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області лежить в межах ліцензійного контуру та гірничого відводу ТОВ «Демуринський ГЗК», згідно плану розробку території його земельна ділянка має бути використана під організацію відвалоутворення, відсипки багатоярусного зовнішнього відвалу розкривних порід на відпрацьованих та безперспективних ділянках Вовчанського родовища. Відтак, примусове відчуження земельної ділянки ОСОБА_5 у державну власність є суспільно необхідним.

Третя особа на боці відповідача ТОВ «АГРОІНэВЕСТ» проти задоволення адміністративного позову заперечувала зазначаючи, що доводи адміністративного позову є необґрунтованими, а суспільна необхідність у примусовому відчуженні земельної ділянки відсутня.

Вислухавши правову позицію учасників процесу як доводи адміністративного позову так і заперечення на нього, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доказам по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку №419-р від 30 вересня 2002 року у власності громадянина ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка площею 7.905 га, кадастровий номер 1220785500:02:002:0033, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

У звязку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах запланованого розширення Вовчанського карєру з видобування корисних копалин (титано-цирконієві родовища) ПАТ «ДГЗК» звернулось до Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з метою врегулювання питання щодо відчуження земельної ділянки відповідача.

Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області було прийнято Розпорядження №Р-362/0/276-15 від 22.12.2015 року «Про початок процедури відчуження шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб та затвердження відповідних попередніх заходів», яким затверджено перелік попередніх заходів необхідних для прийняття Васильківською райдержадміністрацією рішення про викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб (розміщення та обслуговування обєктів, повязаних із видобуванням корисних копалин).

16.02.2016 року позивачем прийнято Розпорядження №Р-70/0/276-16 «Про початок процедури відчуження шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб та затвердження відповідних попередніх заходів», яким розпочато процедуру відчуження шляхом викупу земельних ділянок, затверджено необхідні для цього заходи, а також визнано ТОВ «ДГЗК» ініціатором викупу земель.

02.02. 2016 року Розпорядженням №Р-37/0/276-16 вирішено погодити субєкта оціночної діяльності ДП «Дніпропетровський науково-дослідний інститут землеустрою», 17.02.2016 року Розпорядженням №Р-71/0/276-16 створено комісію з визначення розміру викупної ціни земельних ділянок,

Розпорядженням №Р-85/0/276-16 від 24.02.2016 року вирішено розпочати процедуру відчуження шляхом викупу земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних осіб, для суспільних потреб (розміщення та обслуговування обєктів, повязаних із видобуванням корисних копалин), зокрема, і земельної ділянки, що належить ОСОБА_6Г на праві приватної власності.

Викупна ціна земельної ділянки відповідача визначена у розмірі 247 940.25 грн., що визначена на підставі звіту про експертну оцінку землі, витрати зі сплати відповідачу покупної ціни покладено на ПАТ «ДГЗК».

Васильківською районною державною адміністрацією 16.03.2016 року було направлено на адресу відповідача письмовий лист-повідомлення про прийняття рішення про викуп земельної ділянки відповідача із додаванням плану земельної ділянки, що підлягає викупу, і посвідчену належним чином копію Розпорядження про її викуп. Вказані документи отримано було відповідачем, що не заперечується сторонами у справі.

У відповідь на отриманий лист повідомлення, 19 квітня 2016 року місячний термін з моменту його отримання, відповідач надав позивачу письмові заперечення проти викупу його земельної ділянки, які обґрунтовані відсутністю суспільної необхідності у викупі його земельної ділянки та зазначає, запропоновані умови викупу є для нього неприйнятними. (а.с. 53-54)

Відсутність добровільної згоди ОСОБА_5 на викуп земельної ділянки для суспільних потреб стала підставою для звернення Васильківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області до суду з даним адміністративним позовом про примусове відчуження в порядку визначеному ч. 1 ст. 15 Закону України «Про примусове відчуження земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» земельної ділянки відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з приводу можливості здійснення примусового відчуження земельної ділянки відповідача з мотивів суспільної необхідності, суд виходив з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про примусове відчуження земельних ділянок, інших обєктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності» (далі закон №1599-VI), органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону №1599-VI, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може здійснюватися за умови відшкодування їх вартості відповідно до закону.

За приписами ч. 4 ст. 4 Закону №1599-VI, викуп земельних ділянок для суспільних потреб, примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності здійснюються як виняток з дотриманням вимог екологічної безпеки, із забезпеченням подальшого раціонального використання земельних ділянок, у разі якщо об'єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому.

Згідно із ч1 ст. 6 Закону №1599-VI, заходи щодо відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів та коштів юридичних осіб, що ініціювали відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону №1599-VI, органи виконавчої влади відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені (крім об'єктів, викуп яких віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування), для таких суспільних потреб, зокрема, з метою розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;

Також, згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №1599-VI, у разі неотримання згоди власника земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з викупом цих об'єктів для суспільних потреб зазначені об'єкти можуть бути примусово відчужені у державну чи комунальну власність лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і виключно під розміщення обєктів, повязаних з видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 16 Закону №1599-VI, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про відчуження земельної ділянки, у разі недосягнення згоди з власником земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, щодо їх викупу для суспільних потреб відповідно до розділу II цього Закону звертається до адміністративного суду із позовом про примусове відчуження зазначених об'єктів. Вимога про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, підлягає задоволенню, у разі якщо позивач доведе, що будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об'єктів, під розміщення яких відчужується відповідне майно, є неможливим без припинення права власності на таке майно попереднього власника.

Аналіз зазначених норм права в своїй сукупності свідчить про те, що визначальною підставою для примусового відчуження земельної ділянки, що знаходить в приватній власності з мотивів суспільної необхідності є фактичне доведення органом місцевого самоврядування неможливості проведення подальшого видобування корисних копалин, або інших суспільно потрібних дій без припинення права власності на земельну ділянку відповідача.

Встановлені обставини справи свідчать, що ТОВ «Демуринський гірничо збагачувальний комбінат» здійснює діяльність з видобутку корисних копалин титано-цирконієвих руд, придатних для виробництва ільменітового, цирконієвого та дистен-сіліманітного концентратів Вовчанського родовища, Північного та Центрального покладів на території Васильківського району Дніпропетровської області на підставі Спеціального дозволу на користування надрами №2745 від 29.07.2002 року, дійсного до 29.07.2031 року та акту про надання гірничого відводу №2194 від 08.08.2012 року.

Судом, відповідно до наданих третьою особою на боці позивача письмових пояснень та доказів у справі встановлено, що для провадження своєї діяльності та реалізації проектних рішень щодо видобування корисних копалин на території Вовчанського титано-цирконієвого родовища, за власною ініціативою та за власні кошти ТОВ «Демуринський гірничо-збагачувальний комбінат» впроваджує в життя перспективний та сучасний проект розширення та існуючого карєру для удосконалення його роботи терміном до 2031 року, третя особа на боці позивача зазначає, що впровадження вказаного проекту призведе до збільшення сплати податків до місцевих бюджетів, а також коштів на компенсацію втрат сільського господарства, надання великої кількості робочих місць жителям місцевої громади, збільшення розмірів надровидобування.

Як встановлено з креслень згідно плану та пояснювальної записки розміщення карєрів по видобутку титано-цирконієвих руд Вовчанського родовища в межах Межівського та Васильківського районів Дніпропетровської області, земельна ділянка відповідача, яка знаходиться на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області лежить в межах ліцензійного контуру та гірничого відводу ТОВ «Демуринський ГЗК», згідно плану розробку території його земельна ділянка має бути використана під організацію відвалоутворення, відсипки багатоярусного зовнішнього відвалу розкривних порід на відпрацьованих та безперспективних ділянках Вовчанського родовища. З огляду на рельєф земельної ділянки, що належить відповідачу, ефективна місткість однієї вищезазначеної земельної ділянки дорівнює ефективній місткості трьох рівнозначних земельних ділянок на рівнинній місцевості. Земельна ділянка відповідача входить до групи найближчих земельних ділянок, що мають необхідні параметри за згрупованістю, а тому і найдоцільніших з економічної точки зору.

В судовому засіданні судом було досліджено план місцевості, в якій розташована земельна ділянка відповідача, вислухано пояснення сторін по даному питанню, та встановлено, що без викупу земельної ділянки відповідача, впровадження плану щодо удосконалення та покращення ефективності роботи карєрів з видобування корисних копалин, створення нових робочих місць, впровадження заходів для збільшення сплати податків та зборів до місцевих бюджетів, відшкодування втрат сільськогосподарського сектору, тощо, не є можливим.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено суспільну необхідність та мотиви суспільної потреби у примусовому відчуженні земельної ділянки ОСОБА_5 для впровадження ПАТ «ДГЗК» програми з розширення та удосконалення подальшого видобування корисних копалин на Вовчанському родовищі, що має економічне та стратегічне значення для держави. Вказане є достатньою підставою для задоволення вимоги Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області примусово відчужити земельну ділянку, площею 7.905 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

З приводу заперечень ОСОБА_5 проти задоволення вимоги Нікопольської районної державної адміністрації про примусове відчуження земельної ділянки із посиланням на невідповідність ціни земельної ділянки, а також невиконання позивачем вимог щодо запропонування іншої рівноцінної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 5 Закону №1599-VI, викупна ціна включає вартість земельної ділянки (її частини), житлового будинку, інших будівель, споруд, багаторічних насаджень, що на ній розміщені, з урахуванням збитків, завданих власнику внаслідок викупу земельної ділянки, у тому числі збитків, що будуть завдані власнику у зв'язку з достроковим припиненням його зобов'язань перед третіми особами, зокрема упущена вигода, у повному обсязі. Розмір викупної ціни затверджується рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що здійснює викуп земельної ділянки, або встановлюється за рішенням суду.

Вартість земельної ділянки, що відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається на підставі її експертної грошової оцінки, проведеної відповідно до закону.

Суб'єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або особою, яка ініціювала відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, визначеному законом, а вартість надання послуг з рецензування або проведення державної експертизи звітів з експертної грошової оцінки сплачується за рахунок коштів відповідних бюджетів.

У разі, якщо власник виступає проти відчуження свого нерухомого майна за оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, визначеним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, він може залучити іншого суб'єкта оціночної діяльності для визначення вартості нерухомого майна чи проведення рецензування звіту з оцінки такого майна. У цьому разі витрати на виконання таких послуг несе власник майна.

Судом встановлено, що заперечуючи про викупу своєї земельної ділянки ОСОБА_6Г в своїй письмовій відмові від 19.04.2016 року зазначив, що запропоновані умови викупу є для нього неприйнятними. Водночас, в супереч приписам Закону, відповідач не вжив заходів щодо залучення іншого субєкта оціночної діяльності для визначення вартості його земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач з субєктивних обставин не скористався своїм правом на залучення іншого субєкта оціночної діяльності для визначення вартості земельної ділянки, відтак відповідачем не доведено невідповідність запропонованої для викупу земельної ділянки ціни дійсній вартості земельної ділянки.

Суд зазначає, що згідно звіту про експортну оцінку земельної ділянки, при виконанні даного розрахунку експерт використовував методичний підхід, який базується на капіталізації чистого операційного доходу. У даній експертній оцінці, виходячи з особливості застосування ділянок з цільовим призначенням, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і прийнятого варіанту її використання розглядався варіант одержання доходу від здачі в оренду по ринкових ставках орендної плати.

Як встановлено судом відповідач дійсно здає в оренду свою земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 7.905 га, товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТАГРО» (договір оренди від 05.01.2005 року).(а.с.44)

При цьому, у відповідності до п.11,12 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості. Вибір бази оцінки передує укладенню договору на проведення оцінки майна. Вибір бази оцінки залежить від мети, з якою проводиться оцінка майна, його особливостей, а також нормативних вимог.

Пунктом 13 зазначеного стандарту передбачено, що для визнання ринкової вартості враховується найбільш ефективне використання обєкта оцінки.

Отже, враховуючи викладені приписи державного стандарту оцінки майна та майнових прав, суд приходить до висновку, що звіт про експертну оцінку, виконаний на замовлення ТОВ «ДГЗК» містить точну інформацію стосовно вартості оціненого майна, оскільки під час експертної оцінки було використано метод капіталізації чистого операційного доходу із посиланням на індивідуальні характеристики майна, а також використанням найбільш ефективного використання обєкту майна здачі в оренду за ринковими ставками орендної плати.

Більш того, встановлені обставини справи свідчать про те, що звітом про експертну оцінку земельної ділянки визначено викупну ціну у розмірі 247 940.25 грн., натомість позивачем запропоновано ОСОБА_5 викупну ціну у більшому розмірі, а саме 292 855.45 грн., з метою забезпечення прав та законних інтересів особи, земельну ділянку якої необхідно примусово відчужити.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вжито всі визначені законом заходи з метою забезпечення прав та інтересів відповідача при проведені процедури примусового відчуження земельної ділянки з суспільної необхідності.

Також, суд зазначає, що у відповідності до приписів. ст. 14 Закону №1599-VI, у разі викупу земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб власнику (власникам) цього майна вартість таких об'єктів може бути відшкодована у грошовій формі або може бути надано у власність іншу рівноцінну земельну ділянку чи об'єкти нерухомого майна, вартість яких враховується при визначенні викупної ціни.

Тобто, вказана норма права передбачає право відповідальної особи запропонувати власнику майна, відшкодування вартості земельної ділянки та обєктів, що на ній розташовані, або запропонувати іншу рівноцінну земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було обрано саме здійснення викупу земельної ділянки відповідача за ініціативою та за гроші ТОВ «ДГЗК», вказане право позивачем було реалізоване у відповідності до приписів Закону на підставі власних повноважень.

Відтак, відсутніми є підстави вважати, що позивачем порушено приписи Закону та не дотримано порядок проведення викупу земельної ділянки з огляду на не здійснення відповідачу пропозиції надати іншу рівноцінну земельну ділянку.

Крім того, як вбачається з листа відділу Дергеокадастру у Васильківському районі Дніпропетровської області від 29.11.2016 року №8-413-0.4-1649/2-16, вільні земельні ділянки, які могли б бути надані на відшкодування відчуженої земельної ділянки, яка перебувала у приватній власності в межах адміністративної території Зеленогірської сільської ради відсутні.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та відчужити примусово земельну ділянку, що належить на приватній власності ОСОБА_5 за ціною 292 855.45 гривень, яка є більшою від ціни, визначеної експертною оцінкою, виконаною на замовлення Васильківською районної державної адміністрації Дніпропетровської області, із одночасним зобов'язанням відповідача звільнити земельну не пізніше п'яти днів з дня набрання законної сили постановою суду.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 122, ч.1 ст. 158, ст. 162, 183-1 суд, -

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області задовольнити частково.

Примусово відчужити в державну власність з мотивів суспільної необхідності земельну ділянку площею 7.905 га кадастровий номер 1220785500:02:002:0033 яка належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_5 та знаходиться на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області за викупною ціною 292 855 (двісті девяносто дві тисячі вісімсот пятдесят пять) гривень 45 копійок під розміщення обєктів, повязаних видобуванням на Вовчанському родовищі товариством з обмеженою відповідальністю «Демуринський Гірничо-збагачувальний комбінат» корисних копалин загальнодержавного значення.

Зобовязати ОСОБА_5 звільнити об'єкт нерухомості земельну ділянку площею 7.905 га кадастровий номер 1220785500:02:002:0033, яка розташована на території Зеленогайської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області протягом 5 (п'яти) днів з дня набрання законної сили постановою суду.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вищого адміністративного суду України через Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Вищого адміністративного суду України, як суду апеляційної інстанції.

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова