Рішення № 63220089, 02.12.2016, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Первомайський міськрайонний суд Харківської області

18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107

Справа № 632/806/16-ц

провадження № 2/632/369/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"02" грудня 2016 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:

судді - Кочнєва О.В.,

за участі секретаря Бойченко С.В.,

відповідача за первинним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_1,

представника ОСОБА_1 за довіреністю та відповідача за первинним позовом ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги адвоката ОСОБА_3,

відповідача за первинним позовом та третю особу за зустрічним ОСОБА_4,

представника третьої особи за первинним позовом виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Первомайський Харківської області цивільну справу за первинним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_7, виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2016 року позивач за первинним позовом ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.06.2016 року (т.1, а.с.112-115) просив суд:

- встановити факт нікчемності та визнати недійсним, виданий 24 липня 2012 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області відповідачу ОСОБА_1 дублікат серії САС за №372592 свідоцтва про право власності серії САС за №372503 від 31 березня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 24 березня 2010 року за №62;

- встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір дарування квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області, посвідчений 06.02.2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 за реєстровим №78;

- встановити факт нікчемності та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області, посвідчений 30 квітня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 за реєстраційним №317;

- скасувати за відповідачем ОСОБА_4 проведену 04 травня 2016 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 державну реєстрацію права власності на квартиру №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області (номер запису про право власності 14405339; підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20501438 від 04 травня 2016 року, приватний нотаріус ОСОБА_8, Первомайський районний нотаріальний округ, Харківська область, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 842292563115);

- визнати за позивачем ОСОБА_6 право власності на квартиру №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області;

- витребувати квартиру №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області з чужого незаконного володіння відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4;

- усунути позивачу ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області шляхом виселення з цієї квартири відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та звільнити квартиру від їх речей;

- вирішити питання судових витрат.

Таким чином вимоги позивача складаються з шести вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру.

В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказав, що йому з власних джерел у березні 2016 року стало відомо, що спірна квартира, яку він вважає своєю власністю вибула з його володіння поза його волею протиправним шляхом, оскільки право власності на неї було спочатку відновлено за дублікатом свідоцтва про право власності на майно за ОСОБА_1 24.07.2012 року, згодом на підставі договору дарування від 06.02.2016 року перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2, а згодом вже на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2016 року право власності на спірну квартиру перейшло до ОСОБА_4 Всі вказані дії позивач вважає такими, що були здійсненні всупереч діючого законодавства, оскільки він на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року придбав у власність спірну квартиру у ОСОБА_1 за 100000,00 грн., вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований нею в реєстрі за номером 2550 та окремо в реєстрі правочинів за №4073792. Відповідно до п.12 договору купівлі-продажу від 16.08.2010 року ОСОБА_1 зобовязувалася звільнити продану нею квартиру від особистих речей та знятися з реєстраційного обліку за адресою відчужуваної квартири до 16 лютого 2011 року, що вона не зробила, у звязку з чим позивач не міг належним чином користуватися квартирою, а згодом, а саме 04.04.2011 року, щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у звязку з чим він не міг належним чином захистити свої права. Укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06.02.2016 року договір дарування вважає фіктивним, як і укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 30.04.2016 року договір купівлі-продажу спірної квартири, оскільки вони здійснені, на думку позивача, з метою приховати від дійсного власника шляхом багаторазового переходу права власності його майно. Вирішити вказане питання в іншому порядку, крім звернення до суду з даним позовом, позивач не має можливості. Також надав суду додаткові письмові пояснення від 21.09.2016 року, в яких після ознайомлення із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 вказав, що договір купівлі-продажу спірної квартири відбувся навіть без його державної реєстрації, оскільки діюча на той час редакція ст. 334 ЦК України передбачала перехід права власності лише після укладення договору купівлі-продажу квартири, а не його державної реєстрації (т.2, а.с.30).

Не погодившись з первинним позовом ОСОБА_6 ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом від 15.09.2016 року (т.1, а.с.167-174), який ухвалою суду від 15.09.2016 року був обєднаний в одне провадження з первинним позовом ОСОБА_6 (т.1, а.с. 245), в якому вона просила суд визнати удаваним і недійсним договір купівлі-продажу квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області від 16.08.2010 року, укладений між нею та ОСОБА_6, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований у реєстрі за №2550, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування зустрічного позову вказала, що підставою для укладання вказаного договору було те, що ОСОБА_1 та її чоловіку як підприємцям у 2010 році були необхідні кошти для проведення модернізації власного бізнесу з птахівництва. При цьому намагання отримати кредитні кошти в банківських установах ОСОБА_1 не влаштовували, оскільки запропоновані умови стосовно, зокрема, процентів за користування кредитними коштами не надавали позивачу за зустрічним позовом можливість взяті кредити належним чином повернути. Чоловік ОСОБА_1 по оголошенню у газеті знайшов позивача за первинним позовом, який запропонував ОСОБА_1 надати кошти під вигідний процент, однак для виконання вказаного зобовязання просив надати відповідне забезпечення, яким за домовленістю сторін стала спірна квартира у м. Первомайський Харківської області, яка у разі не виконання угоди між сторонами щодо повернення коштів повинна була перейти у власність ОСОБА_6 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були узгодженні умови правочину, за яким позивач за первинним позовом позичав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80000,00 грн., які остання повинна була повернути у розмірі 100000,00 грн. з урахуванням відсотків за користування коштами через 6 місяців після укладання договору. Додатковою угодою сторін було обумовлено, що всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру ОСОБА_1 повинна була після укладання угоди надати ОСОБА_6 16.08.2010 року угода між сторонами була укладена, ОСОБА_1 отримала обумовлені сторонами кошти з боку ОСОБА_6, уклавши при цьому договір купівлі-продажу спірної квартири та надавши ОСОБА_6 оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, яка їй належала. В обумовлений сторонами строк зобовязання з боку ОСОБА_1 та її чоловіка були виконані у повному обсязі, гроші з відповідними відсотками повернуті, при цьому ОСОБА_6 відмовлявся писати розписки про отримання коштів, зазначаючи, що такі розписки можна використати для притягнення його до юридичної відповідальності за порушення умов видачі позик на узгоджену сторонами суму (ліцензійна діяльність виключно за ліцензіями Національного банку для банківських установ або Нацкомфінпослуг для інших небанківських фінансових установ). Після виконання умов договору з боку ОСОБА_1 ОСОБА_6 взяті на себе умови договору про повернення оригіналів правовстановлюючих документі на спірну квартиру не виконав та документи не повернув, посилаючись на свою зайнятість, а згодом ОСОБА_1 вимушена була, на її думку, спілкуватися з братом позивача за первинним позовом, оскільки позивач зник у невідомому їй напрямку. Після року спілкування з вказаною особою, позивач вимушена була зайнятися відновленням документів у встановлений законодавством спосіб, а саме отримання дублікатів свідоцтва про право власності на вказану квартиру, після чого розпорядилася спірною квартирою у лютому 2016 року на користь власної доньки, оскільки та потребувала коштів і яка 13.04.2016 року продала її ОСОБА_4, яка є знайомою ОСОБА_1 Усі дії ОСОБА_1 відповідали діючому законодавству, жодних порушень з її боку допущено не було. На фіктивність договору купівлі-продажу квартири, на її думку, вказує відсутність у неї та її сім`ї станом на 2010 рік іншого житла, відсутність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію житла, оскільки донька ОСОБА_1 ОСОБА_2 на час укладення договору була неповнолітньою, занадто низька вартість квартири, оплата з боку ОСОБА_1 за комунальні послуги за квартиру до моменту її відчуження у 2016 році та деякі інші не суттєві обставини.

Допитана за клопотанням свого представника як свідок у порядку ст.184 ЦПК України у судовому засіданні 01.12.2016 року ОСОБА_1 підтвердила надані нею пояснення у своїй позовній заяві у повному обсязі, доповнивши їх тим, що вона про те, що ОСОБА_6 утримується в установі попереднього увязнення дізналася лише після надходження до неї позовної заяви, а дії ОСОБА_6 взагалі вважає шахрайським, у той же час до правоохоронних органів з відповідною заявою про реєстрації порушення її прав не зверталася. Судом було встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою ОСОБА_10 Білорусь, яка має посвідку на постійне проживання не території України (т.2, а.с.112).

Відповідач за первинним позовом та третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 надала суд письмові пояснення (т.2, а.с.43-45), в яких вказала, що вона позовні вимоги ОСОБА_6 вважає необґрунтованими, оскільки право власності до нього на спірну квартиру не перейшло на підставі ст.334 ЦК України, оскільки обов`язок державної реєстрації договору був передбачений у самому договорі, а тому дії ОСОБА_6 є такими, що не відповідають умовам укладеного між сторонами договору.

Окремо, ОСОБА_6 (т.2, а.с. 39), представником ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_11 (т.2, а.с.98-99) було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності звернення до суду щодо вимог іншої сторони, а ОСОБА_4 (т.2, а.с.44) про застосування наслідків пропуску строку позовної давності звернення до суду щодо вимог ОСОБА_6

Крім цього, у судовому засіданні 01.12.2016 року, був допитаний свідок ОСОБА_12 (т.2, а.с.111), який повідомив, що був технічним директором на виробництві у чоловіка ОСОБА_1 у 2010 році та що ОСОБА_1 потребували у цей час коштів для модернізації та збільшення власного бізнесу та що саме він порадив їм шукати кошти у окремих фізичних осіб, а не в банківських установах. Інших подробиць правочину між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 йому не відомо, оскільки його діяльність стосувалася виключно технічних деталей виробництва.

Ухвалою суду від 05.10.2016 року, яка набрала законної сили, у порядку п.4 ч.1 ст.169 ЦПК за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_3 суд визнав явку позивача за первинним позовом ОСОБА_6 у судове засідання обовязковою, оскільки жодних доказів перемов між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які відбувалися між сторонами 2010 року, надано не було, а для встановлення обєктивної істини по справі, суд вважав за необхідне перехресно допитати за обставинами укладеного 16.08.2010 року договору купівлі-продажу і ОСОБА_6, і ОСОБА_1 Позивач за первинним позовом ОСОБА_6 вказану ухвалу проігнорував, надавши суду шляхом поштової кореспонденції та у формі листа електронною поштою (т.2, а.с. 87-89) письмові пояснення, в яких брати участь у судовому засіданні відмовився, пояснивши це тим, що представлення його інтересів він довірив іншим особам, яким видав відповідну довіреність, а жодних нових доказів він надати не може. Згодом засобами поштового звязку своєю заявою від 01.11.2016 року повідомив суд, що відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України просить суд розглянути справу без його участі, підтримавши заявлені ним позовні вимоги у повному обсязі, при цьому проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі (т.2, а.с.103).

Таким чином, позивач і через своїх представників за довіреністю, коли вони брали участь у справі, і особисто через подану до суду заяву від 01.11.2016 року просив заявлені ним позовні вимоги у редакції уточненої позовної заяви від 29.06.2016 року задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідача за первинним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 просила суд, навпаки, позовні вимоги ОСОБА_6 залишити без задоволення, а подану нею зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, її інтереси у порядку ч.1 ст.38 ЦПК України за договором про надання правової допомоги представляла адвокат ОСОБА_3

Представник ОСОБА_1 за довіреністю та відповідача за первинним позовом ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні 01.12.2016 року вимоги ОСОБА_13 просила залишити без задоволення, а зустрічну позовну заяву її довірительки ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, при цьому надавши пояснення з відповідним посиланням на норми ЦК України, ідентичні поясненням ОСОБА_1

Відповідач за первинним позовом та третя особа за зустрічним позовом, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_6 заперечувала у повному обсязі, а зустрічній позов ОСОБА_1 просила задовольнити.

Представниця третьої особи за первинним позовом за довіреністю виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області ОСОБА_5, у судовому засіданні 01.12.2016 року надала заперечення від 29.11.2016 року за №01-44/4729, в яких просила відмовити позивачу ОСОБА_6 у задоволенні його позовних вимог щодо встановлення факту нікчемності та визнання недійсним, виданого 24 липня 2012 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області відповідачу ОСОБА_1 дублікату серії САС за №372592 свідоцтва про право власності серії САС за №372503 від 31 березня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 24 березня 2010 року за №62 (т.2, а.с.110). Щодо інших позовних вимог ОСОБА_6 та щодо зустрічного позову ОСОБА_1 полагалася на розсуд суду.

Третя особа за первинним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_7 надала суду заяву від 28.04.2016 року за №229/01-16, в якій проти позову ОСОБА_6 не заперечувала, просила прийняти рішення відповідно до діючого законодавства та просила слухати справу за її відсутності (т.1, а.с.28-29).

Третя особа за первинним позовом, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_8 надала суду заяву від 18.07.2016 року за №123/01-16, в якій проти позову ОСОБА_6 заперечувала у повному обсязі, просила слухати справу за її відсутності та при вирішенні справи покладалася на обєктивність суду (т.1, а.с.149).

Третя особа без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 надала суду заяву від 21.09.2016 року за №502/01-16, в якій свою думку щодо заявлених позовних вимог не висловлювала, просила слухати справу за її відсутністю та прийняти рішення на розсуд суду (т.2, а.с.4).

Вислухавши присутні сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні первинних позовних вимог ОСОБА_6 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

16.08.2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим номером 2550 та внесений у державний реєстр правочинів 16.08.2010 року за №4073792, при цьому п. 3 договору ціну продажу було визначено у розмірі 100000,00 грн., а прикінцевими положеннями зазначено, що договір підлягає обовязковій державній реєстрації (т.1, а.с.10-12).

24.07.2012 року виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області ОСОБА_1 було видано дублікат серії САС за №372592 свідоцтва про право власності серії САС за №372503 від 31 березня 2010 року, виданого виконавчим комітетом Первомайської міської ради Харківської області на підставі рішення виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області від 24 березня 2010 року за №62 на підставі якого разом з додатковим документами вона 24.07.2012 року підтвердила реєстрацію свого право власності на спірну квартиру (т.1, а.с.82-86).

06.02.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером 78, проведено державну реєстрацію переходу права власності на вказану квартиру (т.1, а.с.30).

30.04.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири №13 у будинку №26 у 6 мікрорайоні у м. Первомайський Харківської області, посвідчений приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 317, проведено державну реєстрацію переходу права власності на вказану квартиру (т.1, а.с.160-162).

При вирішенні первинного позову ОСОБА_6 головним є те, чи став ОСОБА_6 дійсним власником спірної квартири після укладання правочину купівлі-продажу 16.08.2010 року. При цьому заперечення ОСОБА_1 щодо проживання в спірній квартирі, наявності згоди органу опіки та піклування на продаж квартири, сплату комунальних послуг, реєстрацію місця проживання, тощо суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини є похідними від головного предмету позову, а саме чи відбувся перехід права власності на спірну квартири до ОСОБА_6

Позивач за первинним позовом стверджує, що на момент укладання договору купівлі-продажу його державна реєстрація не була обовязковою, а право власності набувалося вже після укладання самого договору купівлі-продажу у нотаріуса, посилаючись на норми ст.334 ЦК України.

Проте погодитися з таким трактуванням закону ОСОБА_6 суд не може, оскільки відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, а згідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. На підставі ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Вказана редакція обох статей вступила в силу з 16.03.2010 року (моменту опублікування у офіційному друкованому виданні) на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 року.

Таким чином, позивач ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру не набув, оскільки не зареєстрував у встановленому порядку своє право власності у відповідного державного реєстратора на той час, а саме у комунальному підприємстві «Первомайське міське бюро технічної інвентаризації». При цьому суд зазначає, що у ОСОБА_6 для такої реєстрації до моменту обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 04.04.2011 року (т.1, а.с.9) було майже сім місяців, за які він вказане право не оформив, тому у задоволенні заявлених ним позовних вимог (враховуючи, що усі вони є похідними від первинної щодо переходу права власності на квартиру) слід відмовити за їх безпідставністю.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, то тут суд зазначає, що вимоги вказаної особи знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а саме на підставі допиту ОСОБА_1 як свідка 01.12.2016 року, відсутності реєстрації за ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру до моменту обрання йому запобіжного заходу у період з 16.08.2010 року до 04.04.2011 року та того факту, що ОСОБА_6 відмовився виконувати ухвалу суду від 05.10.2016 року про особисту участь у судовому засіданні, що на думку суд вказує на те, що він не бажав надавати суду дійсні подробиці угоди між ним та ОСОБА_1 При цьому доводи ОСОБА_1 щодо того, що вартість належної їй квартири на момент укладання правочину 16.08.2010 року не відповідала реальній вартості такого типу вторинного житла у м. Первомайський Харківської області на той час суд до уваги не приймає, оскільки жодних доказів в порушення вимог ст.60 ЦПК України на підтвердження вказаного факту ОСОБА_1 та її представник суду не надали.

Підставою для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви суд вражає пропуск строків звернення до суду, про що суд просив відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 у своїй заяві на ім`я суду (т.2, а.с. 39) та враховуючи, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі своєю позовною заявою лише 15.09.2016 року щодо правочину, що мав місце 16.08.2010 року.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи те, що правочин між сторонам щодо позики не є предметом розгляду даної справи, суд його підстави та умови не розглядає, при цьому зазначаючи, що обидві сторони діяли за межами правового поля України станом на 16.08.2010 року щодо укладання такого правочину та підлягають юридичній відповідальності за такі дії, однак у звязку зі спливом строків притягнення до такого виду відповідальності суд на вказане порушення не реагує у процесуальній формі.

На підставі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд зазначає наступне. ОСОБА_1 при зверненні до суду з відповідним позовом сплатила його розмір у повному обсязі, тому він погашається, враховуючи відмову їй у задоволенні її вимог.

Щодо позивача за первинним позовом ОСОБА_6, то йому ухвалою суду від 20.04.2016 року про відкриття провадження по справі сплата судового збору була розстрочена на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України, оскільки на той час він перебував під вартою та на його майно був накладений арешт (т.1, а.с.25). В той же час ОСОБА_6 18.04.2016 року був звільнений від подальшого відбування покарання із під варти у залі суду на підставі ст.2 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 року (т.1, а.с.134). Даних про те, що він має якісь пільги щодо сплати судового збору суду під час розгляду справи надані не були, тому з нього, враховуючи заявлені шість немайнових та одну майнову вимогу (розмір якої суд вважає такою, що відповідає дійсності, оскільки суд встановив наявність укладення між сторонами ОСОБА_6 та ОСОБА_1 договору позики на суму з урахуванням процентів у розмірі 100000,00 грн.) на підставі ч.2 ст.82 ЦПК України підлягає стягненню на користь держави 4307,20 (6 немайнових вимог по 551,20 грн. кожна та одна майнова з ціною позову 100000,00 грн. судовий збір з якої становить 1% ціни позову, тобто 1000,00 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.82 ЦПК України якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 82, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 182, 210, 267, 334 ЦК України, ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову, - приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_7, виконавчий комітет Первомайської міської ради Харківської області, приватний нотаріус Первомайського районного нотаріального округу ОСОБА_8, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити у повному обсязі.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет позову - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет позову, ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу удаваним і недійсним відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня Петровського)АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у сумі 4307,20 грн. (чотири тисячі триста сім грн. 20 коп.) на наступні реквізити: розрахунковий рахунок 31215206700019, отримувач: Первомайське управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код отримувача 37327442, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Первомайський міськрайонний суд Харківської області шляхом подання у десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які приймали участь у справі, однак не були присутніми під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу на протязі десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_14