Рішення № 63159798, 28.11.2016, Городищенський районний суд Черкаської області

Справа № 691/1022/15-ц

Провадження № 2/691/48/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2016 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, про визнання будинку, набутого під час шлюбу, особистою власністю одного з подружжя та визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі у справі третіх осіб: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, відділу у справах сімї та молоді Городищенської районної державної адміністрації, про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя і поділ жилого будинку у співвідношенні 2/3 до 1/3 частини,

ВСТАНОВИВ :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить: визнати, що будинок на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, є його особистою приватною власністю; визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що 03.03.2006 року він та його мати ОСОБА_3 домовились про всі істотні умови укладення договору купівлі-продажу із продавцем будинку по вул. Хутір Сагайдачний, 5 у смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, ОСОБА_4 Цього ж дня, його матір ОСОБА_3 звернулася до директора СТОВ «Вільшанка» із проханням надати їй у рахунок заробітної плати необхідну суму коштів для купівлі вказаного будинку 8000 гривень. 10.03.2003 року, мати подарувала йому кошти у сумі 8000 гривень, щоб він розрахувався із продавцем будинку. На підтвердження отримання коштів у сумі 8000 гривень у дарунок, саме на купівлю будинку, він, у присутності свідків, написав матері розписку. Того ж дня він повністю розрахувався із продавцем та, оскільки документи для оформлення в нотаріальній конторі договору купівлі-продажу у продавця не були повністю готові, то вони домовились посвідчити його у нотаріуса відразу, як тільки будуть виготовлені документи. За тиждень до підписання договору купівлі-продажу, а саме: 27.06.2003 року, він уклав шлюб із ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Рєзникова) ОСОБА_5 чином, всі істотні умови договору, в тому числі і розрахунок за договором купівлі-продажу будинку по вул. Хутір Сагайдачний, 5 у смт. Вільшана, були фактично виконані ним до укладення шлюбу з ОСОБА_2, та ще й за подаровані йому матірю гроші, а документально договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріусом вже під час шлюбу з відповідачем і, згідно ст.. 60 СК України є спільною власністю подружжя. Проте, вважає, що вказаний будинок є його особистою власністю, так як фактично був придбаний до укладення шлюбу з ОСОБА_2 та за кошти, подаровані йому матірю. Оскільки, взаємовідносини між ним та ОСОБА_2 не склалися, то вони прожили мало часу і у 2004 році, ОСОБА_2 остаточно пішла від нього забравши їхню спільну дитину та двох дітей від першого шлюбу. Починаючи з 2004 року за адресою вул. Хутір Сагайдачний, 5 у смт. Вільшана, ОСОБА_2 не проживає, витрат по утриманню будинку не несе, поточних ремонтів не здійснює, ніяких речей у вказаному будинку не має. Йому відомо, що ОСОБА_2 та діти проживають ІНФОРМАЦІЯ_1. Враховуючи викладене, просив: визнати, що будинок на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, є його особистою приватною власністю; визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області.

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2П звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: УДМС України в Черкаській області, відділ у справах сімї та молоді Городищенської РДА, про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя і поділ жилого будинку у співвідношенні 2/3 до 1/3 частини.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона та ОСОБА_1 27.06.2003 року зареєстрували шлюб. Згідно договору купівлі-продажу, житловий будинок на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області був придбаний та оформлений на імя ОСОБА_1 04.07.2003 року, тобто через 8 днів після укладення шлюбу. Під час судового засідання про їхнє розлучення в Городищенському районному суді з позивачем в 2006 році, ОСОБА_1, на пропозицію судді, завірив її, що він поверне їй половину вартості за будинок в сумі 4000 гривень, а головуюча суддя зобовязала його написати розписку про повернення грошей, яку позивач до даного часу не написав та гроші не повернув, лише обіцяв з року в рік, що виконає свої зобовязання, але, як виявилося ОСОБА_1, на даний час, лише має намір зняти її з реєстрації у спірному будинку, так як її реєстрація є перешкодою при продажу будинку. Таким чином, зважаючи на усну домовленість між ОСОБА_1 та нею під час судового засідання, вона всі роки після розлучення вважала, що позивач або поверне їй гроші за половину вартості будинку або подарує їхній дочці ОСОБА_6М, ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 частину будинку. Проте, після надходження позовної заяви до суду, вона зрозуміла, що позивач обманув її з тією метою, щоб вона своєчасно будинок не поділила і не визнала за собою право власності на його частину. На даний час, їй відомо, що ОСОБА_1 має намір продати будинок за близько 70000 гривень, а тому дізналася про порушення свого права лише з часу отримання позовної заяви ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_2 зазначила, що кошти для придбання будинку в 2003 році в сумі 6000 гривень, вона позичила у ОСОБА_7, про що є відповідна розписка. Кошти останній вона повернула вже після їхнього розлучення з ОСОБА_1 Вважає, що твердження останнього, що 10.03.2003 року його мати ОСОБА_3 подарувала йому кошти у сумі 8000 гривень, які вона отримала в КСП «Вільшанка» для купівлі-продажу жилого будинку є абсурдними. ОСОБА_1 взагалі не надав ніяких доказів договору дарування, а лише посилається на отримання матірю грошей від 03.03.2002 року у сумі 8000 гривень, що теж не може бути доказом, так як з часу отримання довідки до часу укладення договору купівлі-продажу жилого будинку пройшло 3 місяці, в тому невідомо, яким чином були використані дані кошти. ОСОБА_5 вважає, що вимоги про визнання її такою, що втратила право на користування житлом не можуть бути задоволені, оскільки будинок вони з ОСОБА_1 придбали у шлюбі і він є їхньою спільною сумісною власністю подружжя, тобто вона має право власності на частину будинку. Окрім того, з нею проживають двоє неповнолітніх дітей, в тому числі і їхня спільна з ОСОБА_1 донька, і в разі визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, діти також втрачають право на користування ним. Враховуючи викладене, просила: визнати жилий будинок, що знаходиться на Хуторі Сагайдачний, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1; визнати за нею право власності на 2/3 частини вказаного жилого будинку, так як з нею проживають двоє неповнолітніх дітей, а аліменти, які сплачує ОСОБА_1 є недостатніми для забезпечення фізичного, духовного розвитку дітей; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спірного будинку; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати.

В судовому засіданні, представник позивача по первісному позову ОСОБА_1 ОСОБА_8 вимоги останнього підтримала в повному обсязі. Вимоги по зустрічному позову не визнала та просила застосувати до вимог ОСОБА_2 строк позовної давності.

Відповідач по первісному позову ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9 проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували. Вимоги по зустрічному позову підтримали.

Вислухавши представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_8, яка є представником відповідача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, яка є позивачем за зустрічним позовом, та її представника, свідків, повно і всебічно зясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які надані сторонами та були досліджені в судовому засіданні, суд вважає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією ОСОБА_9 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 27.06.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Рєзникова) Н.П. зареєстрували свій шлюб. 14.03.2006 року, згідно рішення Городищенського районного суду, вказаний шлюб було розірвано.

Згідно копії договору купівлі-продажу жилого будинку, укладеного 04.07.2003 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив жилий будинок з надвірними спорудами, що розташований на хуторі Сагайдачному, 5, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,60 га. Продаж цей вчинено за 8000 гривень, які продавець одержав від покупця повністю до підписання даного договору.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає, що жилий будинок з надвірними спорудами, що розташований на хуторі Сагайдачному, 5, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, є його особистою власністю та просить суд визнати це. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається, зокрема на те, що спірний будинок був придбаний до укладення шлюбу та за кошти, подаровані йому саме на придбання будинку.

В підтвердження своїх вимог, позивач за первісним позовом надав суду довідку №146 від 03.03.2003 року, видану СТОВ «Вільшанка» про те, що 03.03.2003 року, його мати, ОСОБА_3, взяла у директора СТОВ «Вільшанка» ОСОБА_10, в рахунок заробітної плати, кошти в сумі 8000 гривень, на купівлю будинку на хуторі Сагайдачний, 5 с.м.т. Вільшана, для свого сина ОСОБА_1 В подальшому, 10.03.2003 року, ОСОБА_3, у присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подарувала ці 8000 гривень своєму синові, ОСОБА_1 в підтвердження чого, позивач надав розписку від 10.03.2003 року, написану ним у присутності свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, у якій вказується, що він отримав від матері, ОСОБА_3 гроші в дарунок на покупку будинку, який розташований за адресою вул. Хутір Сагайдачний, 5, в смт. Вільшана, в сумі 8000 гривень.

Зазначені обставини та те, що будинок був придбаний саме в березні 2003 року та саме для ОСОБА_1, а не його сімї, підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Заперечуючи факт придбання спірного будинку за кошти ОСОБА_1, які він отримав в дар, відповідач ОСОБА_2 надала суду розписку ОСОБА_7, складену 14.09.2015 року про те, що остання, у 2003 році, позичила своїй сестрі, ОСОБА_2, гроші на хату в сумі 6000 гривень. Зазначені обставини, ОСОБА_7, також підтвердила будучи допитаною в якості свідка.

Вирішуючи даний спір, суд критично оцінює та не бере до уваги в якості доказів по справі надані стороною позивача за первісним позовом довідку №146 від 03.03.2003 року, видану СТОВ «Вільшанка» та розписку від 10.03.2003 року, яку надав ОСОБА_1 своїй матері ОСОБА_3 в присутності двох своїх тіток (сестер матері) ОСОБА_11 та ОСОБА_12, та вважає, що вони не підтверджують тих фактів, про які в них йдеться, оскільки, ніяких інших доказів про те, що свідок по справі ОСОБА_3 (мати позивача) працювала в СТОВ «Вільшанка» та останній, згідно бухгалтерських документів, саме в березні 2003 року, були видані кошти в сумі 8000 гривень, позивач суду не надав. ОСОБА_5, викликає сумнів дата видачі даної довідки та призначення виданих коштів, а саме: «…на купівлю будинку на хуторі Сагайдачний, 5 с.м.т. Вільшана, для сина ОСОБА_1А.»., оскільки, на думку суду, в разі видачі такої довідки, керівництву СТОВ не мало значення куди витратить ОСОБА_3 отримані кошти. Беручи до уваги, що ОСОБА_3 не пояснила суду, з якою метою, вона, 03.03.2003 року, отримуючи кошти, попросила видати їй таку довідку, враховуючи, що син ОСОБА_1А та відповідач ОСОБА_2 на той час проживали однією сімєю та чекали на народження дитини, суд вважає, що зазначена довідка, була видана керівництвом СТОВ «Вільшанка» зі слів ОСОБА_3 при підготовці позовної заяви до суду. Щодо розписки від 10.03.2003 року, яку надав ОСОБА_1 своїй матері ОСОБА_3 в присутності двох своїх тіток (сестер матері) ОСОБА_11 та ОСОБА_12, то суд, враховуючи такий склад учасників (всі є близькими родичами) та те, що ані представник позивача, ані свідок ОСОБА_3 не надали зрозумілих пояснень необхідності складання такої розписки у невстановлений законом спосіб та порядок (нотаріально посвідчений договір дарування), суд вважає, що вона, також складалась при підготовці позову до суду.

З вищенаведених підстав, суд не бере до уваги як доказ по справі пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є близькими родичами позивача та, на думку суду, особами зацікавленими у вирішенні даного спору на користь останнього.

Щодо доданої до матеріалів зустрічного позову розписки ОСОБА_7, від 14.09.2015 року, та підпис якої посвідчено Вільшанською селищною радою, також 14.09.2015 року, про те що вона у 2003 році позичила своїй сестрі, ОСОБА_2, гроші на хату в сумі 6000 (шість тисяч) гривень, то суд також не бере її до уваги, як доказ по справі, оскільки розписка складається на підтвердження передачі коштів та в момент їх передачі. Крім того, дана розписка написана сестрою відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 під час розгляду справи в суді, що, також викликає сумнів у її дійсності. З наведених вище підстав, суд не бере до уваги як доказ по справі пояснення свідка ОСОБА_7, оскільки вважає її особою зацікавленою у вирішенні спору на користь ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а саме: час укладення шлюбу між сторонами (27.06.2003 року), дату укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами (04.07.2003 року), а також докази, якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги, суд вважає, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не довів в судовому засіданні та не підтвердив належними доказами те, що спірний будинок був придбаний ним ще до укладення шлюбу з відповідачем та за кошти отримані ним в дар від своєї матері.

Відповідно до ст. 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Дана позиція закріплена законодавцем і в ч. 3 ст. 368 ЦК України.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом спільної сумісної власності подружжя, що свідчить про закріплення законодавцем презумпції виникнення права спільної сумісної власності подружжя, навіть у випадках, коли майно, яке придбане подружжям під час шлюбу, зареєстроване на когось одного з них.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 1 ст. 68 СК України зазначає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, тому враховуючи вище викладене, суд вважає, що вбачаються всі підстави для визнання жилого будинку з надвірними спорудами, що розташований на хуторі Сагайдачному, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, на приватизованій земельній ділянці, розміром 0,60 га., обєктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому зустрічна позовна заява ОСОБА_2 у цій частині підлягає до задоволення, а у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будинку, набутого під час шлюбу, особистою власністю одного з подружжя слід відмовити.

ОСОБА_5, враховуючи викладене, не підлягає до задоволення вимога позивача ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житлом, оскільки, їй, як власнику частини будинку, відповідно до ст. 317 ЦК України, належить право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, і на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Щодо вимог позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 в частині: визнати за нею право власності на 2/3 частини спірного жилого будинку, так як з нею проживають двоє неповнолітніх дітей, а аліменти, які сплачує ОСОБА_1 є недостатніми для забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей, суд вважає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч.3 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. За рішенням суду частка дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Дана позиція закріплена законодавцем і в ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Згідно довідки про склад сімї, виданої Вільшанською селищною радою, Городищенського району, Черкаської області 10.11.2015 року, №02-34/1615, ОСОБА_2 фактично проживає в с.м.т. Вільшана по вул. Миру, 39, а зареєстрована по хут. Сагайдачний, 5 та до складу її сімї входять син ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 та син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5. Як вбачається із довідки, у сторін по справі є одна спільна дитина дочка ОСОБА_6

Підтримуючи дану позовну вимогу, ОСОБА_2 та її представник не надали жодного доказу про те чи сплачує ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки та який їх розмір, що позбавило суд можливості переконатись в тому, що розмір аліментів, які одержує ОСОБА_2, недостатній для забезпечення фізичного та духовного розвитку їхньої дочки.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для збільшення частки ОСОБА_2 до 2/3 частин спірного будинку, а тому дана вимога, в силу ч.1 ст. 70 СК України, підлягає до часткового задоволення. Тобто, за позивачем за зустрічною позовною заявою слід визнати право власності на 1/2 будинковолодіння на хуторі Сагайдачному, 5, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, визнаного судом спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині визнання поважним пропущення строку позовної давності про поділ жилого будинку та заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_8 про застосування до вимог позивача за зустрічним позовом строків позовної давності, в якій остання зазначала, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 пропустила трирічний термін давності звернення до суду, який, на її думку, почав спливати після дати розірвання шлюбу з 09.08.2006 року і закінчився 09.08.2009 року, то суд вважає що ані дана вимога, ані заява до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Зі змісту даної норми закону вбачається, що законодавець не привязує до дати розірвання шлюбу початок строку, з якого починає рахуватись строк позовної давності звернення до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Заслухавши представника позивача за первісним позовом, відповідача за первісним позовом, яка є позивачем за зустрічним позовом та її представника, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом, при зверненні до суду не пропустила встановлених законом строків позовної давності, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася у вересні 2015 року, що підтверджується її поясненнями, наведеними в позові та наданими нею та її представником у судовому засіданні про те, що 08.08.2006 року, в судовому засіданні в цивільній справі про розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1, останній пообіцяв їй повернути половину вартості придбаного будинку в розмірі 4000 гривень. Після цього, при її зверненні до ОСОБА_1 з питанням повернення половини коштів за придбаний будинок, останній кожного разу обіцяв повернути кошти пізніше.

Таким чином, позивач не предявляла вимог про розподіл спільно набутого майна до того часу, коли їй стало зрозуміло, що відповідач не виконає домовленості щодо повернення половини вартості спірного будинку і її права порушені.

Факт існування такої домовленості та того, що відповідач її виконувати не збирався, також, на думку суду, підтверджується і тим, що останній, маючи право, після спливу одного року з дати розірвання шлюбу чи з дати, коли позивач перестала проживати у будинку на хуторі Сагайдачному, 5 в смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, звернутися до суду з позовом про визнання її такою, що втратила право користуватися житлом, зазначених дій не вчинив, а зробив це після спливу, на його думку, строку позовної давності, встановленого нормами діючого Сімейного та Цивільного кодексів України, протягом якого позивач могла б звернутися до суду з позовом про поділ майна.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні вище наведеного не спростувала, а сам ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явився.

Таким чином, ані вимога позивача за зустрічним позовом про визнання поважним пропущеного строку позовної давності, ані заява представника позивача за первісним позовом про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору, до задоволення не підлягають.

В судовому засіданні, а саме під час судових дебатів, представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_9 збільшив позовні вимоги та просив: визнати за ОСОБА_2 1/2 частину спірного будинковолодіння та провести поділ будинку в натурі за варіантом 2 висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 05-16 від 16.05.2016 року.

Так, дійсно, під час розгляду справи, згідно ухвали Городищенського районного суду від 09.03.2016 року, за письмовою заявою позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2, у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо вартості будинку, варіантів його розподілу та можливості проведення робіт по переобладнанню. Після надходження результатів експертизи (17.05.2016 року) будь-яких письмових заяв з вимогами щодо виділу частини майна в натурі (про збільшення позовних вимог) до суду не надходило.

Враховуючи викладе суд не бере до уваги вимоги представника позивача за зустрічним позовом, заявлені ним у судових дебатах, про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного будинковолодіння та проведення поділу будинку в натурі за варіантом 2 висновку експерта, так як це суперечить ч. 8 ст. 193 ЦПК України, та розглянув справу в межах позовних вимог, заявлених у зустрічному позові.

На підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне, пропорційно до задоволених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3115 гривень 40 копійок.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 60, ч. 3 ст. 61, , ч. 1 ст. 68, ч. 1 ст. 70, ст. 72 СК України, ст. 317, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 13, 14, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, про визнання будинку, набутого під час шлюбу, особистою власністю одного з подружжя та визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участі у справі третіх осіб: Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, відділу у справах сімї та молоді Городищенської районної державної адміністрації, про визнання жилого будинку спільною сумісною власністю подружжя і поділ жилого будинку у співвідношенні 2/3 до 1/3 частини, задоволити частково.

Визнати будинковолодіння за адресою: хутір Сагайдачний, 5, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що знаходяться за адресою хутір Сагайдачний, 5, смт. Вільшана, Городищенського району, Черкаської області.

В інших вимогах відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 3115 (три тисячі сто п'ятнадцять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк, з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 02.12.2016 року.

Суддя ОСОБА_15