Вирок № 63100182, 30.11.2016, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/379/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Денисової Т.С.

з участю секретаря судового засідання Шимків Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві кримінальне провадження за обвинувальним актом № 12015210050000464 від 21 листопада 2015 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, не працюючого, на утриманні 3-є неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участі: прокурора Лазенги О.М.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого - адвоката Голодена О.М.

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

За даними обвинувального акту, що складений 11 квітня 2016 року у м.Борщів Тернопільської області слідчим СВ Борщівського ВП ГУНП в Тернопільській області О.С.Паньків та затверджений того ж дня начальником Борщівського відділу Чортківської місцевої прокуратури Тернопільської області О.М.Лазенгою, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_1 8 листопада 2015 року біля 14.00 год. знаходився на одній із вулиць с. Сапогів Борщівського району, де розпивав спиртні напої із ОСОБА_7, поблизу господарства ОСОБА_8 В цей час по вулиці проходив житель вищевказаного населеного пункту ОСОБА_9 і ОСОБА_1 покликав його до себе. Під час цієї зустрічі ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс три удари кулаком своєї руки в область голови ОСОБА_9 Від отриманих ударів ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю, а ОСОБА_1 продовжуючи свої протиправні дії, взяв ОСОБА_9 обома руками за верхній одяг та декілька разів вдарив його головою до землі.

В результаті вищевказаних умисних дій ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритого подвійного перелому дуги правої виличної кістки із втисненим (або заглибленим) зміщенням фрагментів; закритого перелому кісток носа; закритої черепно-мозкової травми у виді підгострої (що розвинулася поступово) субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) в лівій півкулі головного мозку із його стисненням та зміщенням серединних структур, з характерною клінічною картиною та хвилеподібним перебігом у перші дні після травми, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, сторона обвинувачення в судовому засіданні посилається на такі докази.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнаючи вини у заподіянні ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, не заперечив тих обставин, що 8 листопада 2015 року мав зустріч із ОСОБА_9 на АДРЕСА_2 поблизу господарства ОСОБА_8

За даними висновку судово-медичної експертизи від 26 січня 2016 року № 014, у гр. ОСОБА_9 були виявлені такі тілесні ушкодження механічного походження як: закритий подвійний перелом дуги правої виличної кістки із втисненим (або заглибленим) зміщенням фрагментів; закритий перелом кісток носа; закриту черепно-мозкову травму у виді підгострої (що розвинулась поступово) субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) в лівій півкулі головного мозку із його стисненням та зміщенням серединних структур, з характерною клінічною картиною та хвилеподібним перебігом у перші дні після травми. Ушкодження виникли від впливу тупої сили, характерні для побиття (тобто, від нанесення не менш як двох ударів в голову, наприклад, кулаком, взутою ногою, ліктем, коліном тощо), а локалізація субдуральної гематоми - для протиударного ураження мозку та поступово зростаючого крововиливу. Такі тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_9 належать до тяжких за критерієм небезпечності їх для життя в момент заподіяння або в різні проміжки часу після їх виникнення. Травма голови гр. ОСОБА_9 спричинена не більш як за 2-2,5 тижні до вказаної дати, не включено - 8 листопада 2015 року, як зазначено у постанові. Змінні наростаючі клінічні прояви травматичного процесу (від задовільного до сопорозного стану, втрати мови та появи судом) впродовж 09 - 24 листопада 2016 року вказують на прямий причинно-наслідковий зв'язок травми, отриманої ОСОБА_9 8 листопада 2015 року, з його стаціонарним лікуванням як у Борщівській ЦРКЛ (двічі), так і в Тернопільській університетській лікарні. Під час борюкання та при падінні людини на ОСОБА_9 тілесні ушкодження, які виявлені у потерпілого, не утворюються. За давністю виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 їхньою локалізацією та морфологічними властивостями, за способом нанесення ударів великою рогатою худобою, вони не могли утворитися «в результаті ударів коровою в ділянку голови» потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що 8 листопада 2015 року під час зустрічі на АДРЕСА_2 поблизу господарства ОСОБА_8 із ОСОБА_1, останній вдарив його 2-3 рази головою, а після падіння на землю більше нічого не пригадує. Стан здоров»я його погіршився саме після 8 листопада 2015 року.

Свої показання ОСОБА_9 підтвердив при проведенні слідчого експерименту, що саме ОСОБА_1 наніс йому 2-3 удари в голову.

При огляді місця події встановлено, що місцевість, де мав місце конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, рівна в площині, відсутні будь-які виступаючі предмети, які моли спричинили ушкодження при падінні ОСОБА_9

Свідки ОСОБА_10 ОСОБА_11, ОСОБА_12, в судовому засіданні ствердили, що вранці 8 листопада 2015 року під час випасання худоби у АДРЕСА_3 ОСОБА_9 був здоровий, тілесних ушкоджень на тілі не було.

Свідок ОСОБА_13 суду ствердила, що бачила зі свого господарства як ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_9, потім періодично спостерігала за подіями і бачила, як обоє падали на землю. Коли вийшла на місце події побачила обох лежачими на землі. Стала сварити ОСОБА_1, щоб той не бив ОСОБА_9, і той залишив останнього і пішов з місця події.

Просить критично поставитися до показань свідка ОСОБА_8, оскільки, як ствердила свідок ОСОБА_14, саме ОСОБА_8 повідомив її дочці ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_9

Окрім того, просить взяти до уваги показання ОСОБА_8 в частині того, що факт зустрічі між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 мав місце, останні шарпалися, тягалися, падали на землю. А також ті показання, що при проведенні слідчого експерименту, де він був статистом, ОСОБА_9 розповів та показав, що саме ОСОБА_1 наніс йому удар.

Свідок ОСОБА_14 показала, що про те, що ОСОБА_1 побив її чоловіка дізналася від братової. Після того, як вона забрала додому непритомного чоловіка, ОСОБА_9 розповів їй, що саме ОСОБА_1 побив його.

Аналогічні показання дала дочка потерпілого ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_16 теж повідомив, що зі слів ОСОБА_14 дізнався про те, що ОСОБА_1 побив ОСОБА_9

Лікар ОСОБА_17 показала, що дружина потерпілого повідомила їй про побиття чоловіка ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_18 показала, що при виявлені нею 8 листопада 2015 року лежачого на дорозі ОСОБА_9, біля останнього застала ОСОБА_1 Також свідок ствердила, що при проведенні слідчого експерименту, де вона була понятою, ОСОБА_9 сам розповідав та показував як ОСОБА_1 наносив йому удари.

Свідок ОСОБА_19 показав, що, як зять вживав заходи щодо надання тестю медичної допомоги. Після того як тесть прийшов до свідомості, розповів, що тілесні ушкодження останньому спричинив ОСОБА_1

ОСОБА_7, допитаний як свідок показав, що 8 листопада 2015 року розпивав з ОСОБА_1 спиртні напої, вони випили пляшку горілки та дві пляшки пива.

Допитаний судом судово-медичний експерт ствердив, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9, не характерні для падіння, а могли були спричинені лише кулаком, видимих тілесних ушкоджень при такому заподіянні удару могло і не бути.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, не визнав та показав, що 8 листопада 2015 року в обідню пору він разом з ОСОБА_7, жителем АДРЕСА_3, знаходився на окраїні АДРЕСА_2, неподалік господарства ОСОБА_8, вдвох сиділи на колодах дерев та розпивали 0,5 л горілки. В той час, коли ОСОБА_7 заснув, він побачив, що по дорозі в напрямку села зі сторони яру йде ОСОБА_9 По ході останнього бачив, що той п»яний. ОСОБА_9 підійшов до нього і намагаючись з ним привітатися, а для цього він потягнувся вперед, не втримав рівновагу і впав на землю лівою стороною тулуба, більше спиною до землі. Він намагався підняти ОСОБА_9, однак теж був п»яний, а тому не зміг підняти. Тоді він став дзвонити дочці ОСОБА_9 - ОСОБА_15, однак остання не відзивалася. В той час надійшла ОСОБА_13 і стала сварити його за те, що він ніби-то б»є ОСОБА_9, бо побачила в останнього кров з носа. Він заперечив, пояснив, що не бив ОСОБА_9, пояснив, що просто не може того підняти. ОСОБА_9 при цьому був у свідомості, очі у нього були відкриті, однак нічого не говорив. Про те, що його звинувачують у побитті ОСОБА_9 дізнався 21 листопада 2015 року. Стверджує, що ніякого конфлікту між ними не було, стосунки між ними були нормальні і в нього не було причини вдарити ОСОБА_9 Окрім цього, за місяць до 8 листопада 2015 року, чув у селі, що ОСОБА_9 вдарила корова і так, що той полетів головою вниз та прибився. Не мав причини захищатися від людських розмов, оскільки ОСОБА_9 не бив.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписної 04 листопада 1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» визначає, що при при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 6 грудня 1998 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо відносно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За частиною 2 статті 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У кримінальному провадженні, що передбачено ст.91 КПК України,підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ст.92 КПК України, обов"язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на прокурора. Обов»язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст.94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв"язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, відповідно до вимог ст.ст. 84-86, 91, 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, прийшов до переконання, що вина ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому злочину не знайшла свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні.

Так, з об'єктивної сторони тілесне ушкодження характеризується:

1) дією або бездіяльністю у виді посягання на здоров»я іншої людини;

2) наслідками у виді спричинення тілесних ушкоджень;

3) причинним зв»язком між зазначеними діяннями та наслідками.

За даними обвинувального акту ОСОБА_1 8 листопада 2015 року біля 14.00 год., знаходячись на одній із вулиць АДРЕСА_2, поблизу господарства ОСОБА_8, під час зустрічі із ОСОБА_9, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, наніс три удари кулаком своєї руки в область голови ОСОБА_9, а коли від отриманих ударів ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю, продовжуючи свої протиправні дії, взяв ОСОБА_9 обома руками за верхній одяг та декілька разів вдарив головою до землі.

Однак, в судовому засіданні судом не здобуто належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 умисних, протиправних дій, що посягнули на здоров»я ОСОБА_9 у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, не доведено мотиву та мети таких дій.

Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12015210050000464 від 21 листопада 2015 року, підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_14 про те, що 8 листопада 2015 року близько 15 год. на АДРЕСА_2 ОСОБА_1 під час конфлікту спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_9

З висновку судово-медичної експертизи від 26 січня 2016 року № 014 (а.с.123-131), встановлено, що у ОСОБА_9 виявлено: закритий подвійний перелом дуги правої виличної кістки із втисненим (або заглибленим) зміщенням фрагментів; закритий перелом кісток носа; закриту черепно-мозкову травму у виді підгострої (що розвинулась поступово) субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) в лівій півкулі головного мозку із його стисненням та зміщенням серединних структур, з характерною клінічною картиною та хвилеподібним перебігом у перші дні після травми.

За даними експертизи ушкодження виникли від впливу тупої сили, характерні для побиття (тобто, від нанесення не менш як двох ударів в голову, наприклад, кулаком, взутою ногою, ліктем, коліном тощо), а локалізація субдуральної гематоми - для протиударного ураження мозку та поступово зростаючого крововиливу.

Незрощені переломи дуги правої виличної кістки та кісток носа із закругленими, склерозованими краями, що встановлені за допомогою комп'ютерної томографії голови 24 листопада 2015 року, і початкові ознаки формування фіброзної капсули навколо субдуральної гематоми, виявлені під час нейрохірургічної операції на черепі 24 листопада 2015 року, свідчать про те, що травма голови гр. ОСОБА_9 спричинена не більш як за 2-2,5 тижні до вказаної дати, не включено - 8 листопада 2015 року, як зазначено у постанові.

Змінні наростаючі клінічні прояви травматичного процесу (від задовільного до сопорозного стану, втрати мови та появи судом) впродовж 09 - 24 листопада 2016 року вказують на прямий причинно-наслідковий зв'язок травми, отриманої ОСОБА_9 8 листопада 2015 року, з його стаціонарним лікуванням як у Борщівській ЦРКЛ (двічі), так і в Тернопільській університетській лікарні.

З того ж висновку СМЕ, а саме, з його дослідної частини, опису медичної карти № 7858 стаціонарного хворого Борщівської ЦРКЛ, вбачається, що при госпіталізації ОСОБА_9 10 листопада 2015 року, дружина останнього пояснила, що зранку порушилась мова, позавчора та вчора вживав алкоголь, біля місяця тому отримав травму голови після удару коровою, не обстежувався і не лікувався, періодично зловживає алкоголем. 13.11.15 р. хворий і родичі відмовились від подальшого лікування в стаціонарі. Будь-які тілесні ушкодження не описані. На Rо-грамі черепа в 2-х проекціях пат.змін не виявлено.

З опису медичної карти № 8180 стаціонарного хворого Борщівської ЦРКЛ, встановлено запис: зі слів родичів 9 чи 3 (цифра не чітка, але не 8-го) листопада 2015 року був побитий ОСОБА_1, обставини травми не відомі.

Безпосередні очевидці події, що мала місце 8 листопада 2015 року у селі Сапогові неподалік господарства ОСОБА_8, жителі цього господарства подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_13, а також ОСОБА_20, яка проходила безпосередньо після події, показали наступне.

Так, свідок ОСОБА_8 суду показав, що 8 листопада 2015 року бачив, як на пасовище, що навпроти його житлового будинку, приїхали мотоциклом ОСОБА_1 та ОСОБА_7. Що останні там робили, не цікавився З обіду, будучи в будинку, постійно дивився у вікно за конем, що залишив випасати біля господарства. Побачив, що з яру дорогою йде п»яний ОСОБА_9, останній сам до себе говорив та розмахував руками. В один момент ОСОБА_9 розвернувся і пішов у зворотному напрямку, зійшовши з дороги. Тоді він побачив, що з-за тракторного причіпу, що стояв на пасовиську, вийшов ОСОБА_1 і йшов назустріч ОСОБА_9 Зустрівшись, обоє обійнялися як старі друзі, а вони обоє ще і родичі, і тут же впали. Так впродовж 20 хвилин обоє тричі піднімалися і падали. ОСОБА_9 усі рази падав спиною до землі, а ОСОБА_1 зверху на ОСОБА_9. Ніхто нікого не бив. На землі вкритій травою, де падали, ніяких виступаючих предметів не було. Коли після чергового падіння побачив, що ОСОБА_9 став нерухомий - голова звисала, коли ОСОБА_1 намагався в черговий раз підняти ОСОБА_9, набрав води та вийшов до чоловіків. Він облив ОСОБА_9 водою, разом з ОСОБА_1 підтягнув ОСОБА_9 до колод дерев, посадив, поклавши голову на колоду. Будь-яких тілесних ушкоджень на ОСОБА_9 не було, лише з носа текла кров. Після цього пішов до господарства ОСОБА_9, де дочці останнього ОСОБА_15 сказав піти і забрати батька додому, бо той був не притомний.

Свідок ОСОБА_13 показала, що 8 листопада 2015 року по обіді вона була у дворі свого господарства, а це метрів за 25 від місця, де сталася подія між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ОСОБА_9 надійшов з яру, по ході останнього зрозуміла, що той п»яний. Потім ОСОБА_9 звернув з дороги і пішов у напрямку до ОСОБА_1 Останній також був п»яний і йшов на зустріч ОСОБА_9 Зустрівшись, вони обійнялися, і впали. Так кілька разів вони піднімалися та падали. ОСОБА_9 усі рази падав спиною до землі, а ОСОБА_1 зверху. Виглядало так, що двоє п»яних не можуть підняти один одного. В часі це було до пів години. Ударів нанесених ОСОБА_1 ОСОБА_9 не бачила. Коли вона вийшла до них, ОСОБА_9 лежав на землі, голова того була на колоді, з правої ніздрі текла кров. ОСОБА_1 клінчав біля ОСОБА_9 і намагався того підняти. Вона відігнала ОСОБА_1, сказала: «Йди, що хочеш від нього, бачиш який він». ОСОБА_1 забравши свій мотоцикл ступився з місця події і вона пішла додому, залишивши ОСОБА_9 самого.

Свідок ОСОБА_20 показала, що 8 листопада 2015 року біля 17.30 год. поверталася від своєї матері і по дорозі побачила, що біля стовбурів зрізаних дерев лежить ОСОБА_9, голова останнього знаходилася на стовбурі, з носа текла кров. На тих же стовбурах на відстані до 2-х метрів сидів ОСОБА_1 Вона звернулася до ОСОБА_9, однак той на її голос не реагував. Тоді ж підійшов і ОСОБА_1, теж звернувся до лежачого: «ОСОБА_24, вставай», зігнувся, намагаючись підняти ОСОБА_9, однак не втримався, бо був п»яний, та впав на потерпілого. Коли ОСОБА_1 піднявся і знову присів на стовбури дерев, вона пішла до господарства потерпілого, де повідомила про побачене дружину останнього і разом з нею на мотоциклі, яким керував син потерпілого, повернулася на місце події. Тоді бачила, що ОСОБА_1 на своєму мотоциклі залишає місце пригоди. Родичі завантажили ОСОБА_9 в коляску мотоцикла і забрали додому.

Під час проведення слідчого експерименту (протокол від 7 квітня 2016 року з таблицями ілюстрацій до нього а.с. 144-152), ОСОБА_1 відтворив події які відбулися 8 листопада 2015 року на пасовиську під назвою Ковалів яр, що на околиці с. Сапогів Борщівського району. ОСОБА_1 розповів, що 8 листопада 2015 року він разом із ОСОБА_7 розпивали алкогольні напої у вищевказаному місці. Із однієї з вулиць, що розташована неподалік яру надійшов ОСОБА_9 та направився в його сторону. Останній хотів з ним привітатися для чого, простягнувши до нього руку, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, втратив рівновагу та впав на землю. Потерпілий впав на спину, дещо на лівий бік. Він намагався ОСОБА_9 підвести, проте не зміг і ОСОБА_9 знову впав на землю. Він знову, зігнувшись над ОСОБА_9, знаходячись зліва, спробував того піднести та впав на коліно правої ноги. Не прикладаючи більше зусиль, щоб підвести ОСОБА_9, залишив його.

Допитані як свідки дружина потерпілого ОСОБА_14 та дочка останнього ОСОБА_15 дали суду наступні показання.

Свідок ОСОБА_14 показала, що 8 листопада 2015 року в 9-й год. чоловік ОСОБА_9 погнав пасти худобу. Біля 15 год., коли вона повернулась з магазину, дочка ОСОБА_15 повідомила, що батька, а її чоловіка, побив ОСОБА_1 Через пів години прийшла братова ОСОБА_20 та попросила піти з нею та забрати ОСОБА_9, бо той чисто не живий лежить. Коли прийшла, побачила чоловіка, який лежав на зрізаних стовбурах дерев, був весь жовтий, з носа текла кров. Вона з сином забрала чоловіка в мотоцикл та завезла додому. Це було вже о 16-16.30 год. Ні за медичною допомогою, ні в міліцію не зверталася, сподівалася, що нічого з чоловіком поганого не сталося. На другий день помітила, що чоловік був як не свій. Зранку він ще біля господарства пас худобу, пригнав в 12 год., їсти не хотів, приліг. З обіду знову пас худобу біля хати, нічого не їв, ліг спати. Вночі спав. На 3-й день чоловік майже не розмовляв. Вона налякалася, що може бути інсульт і визвала швидку допомогу. Чоловіка забрали в лікарню. Лікарям сказала, що чоловік напередодні впав, про побиття нічого не говорила. Вона помітила синець на правій руці чоловіка, синці на плечах, під ребром. Лікарям не показувала такі ушкодження. В реанімаційному відділенні чоловіка прокапали, мова відновилася і на другий день чоловік категорично заявив, що йде додому. Нічого не сказавши лікуючому лікарю, завезла чоловіка додому. Це було в четвер, а в понеділок йому знову мову відібрало. До лікарні чоловік їхати не хотів, тому вона сама поїхала в лікарню, де на її прохання лікар ОСОБА_21 виписав ліки, які чоловік приймав сам, а крапельницю ставив місцевий фельдшер. 21 листопада 2015 року у чоловіка стався приступ, який її сильно налякав, а тому вона негайно викликала швидку допомогу. В той же день за порадою лікарів вона з родичами завезли чоловіка в лікарню в м.Тернополі, де після обстеження МРТ, чоловік був прооперований.

Ще 9-го листопада на її запитання чи побив його ОСОБА_1, чоловік відповів, що так, сказав, що ОСОБА_1 вдарив його рукою в голову, а коли він впав, схопив його голову та вдарив нею до землі. Через що ОСОБА_1 побив його не випитувала, а чоловік не пояснював. Тоді не придала цьому значення, думала побилися, то побилися. Між чоловіком та ОСОБА_1 ніколи конфліктів не було, окрім того вони є родичами. В поліцію з заявою звернулася лише 21 листопада 2015 року, тоді і лікарям розповіла по події 8 листопада 2015 року.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що 8 листопада 2015 року батько ОСОБА_9 зранку випасав худобу. Біля 17 години до їх господарства прийшов ОСОБА_8 і сказав: «Забери тата, бо не годен дивитися, як ОСОБА_1 б»є тата». Через пів години мати з братом мотоциклом привезли батька додому та положили в кухні. Вночі за батьком спостерігала мати. 9-го листопада, батько двічі, як завжди, вигонив для випасу худобу. 10-го листопада зранку йому стало погано, мати викликала швидку допомогу. З батьком про події 8-го листопада не розмовляла. Дійсно в її мобільному телефоні були пропущені дзвінки від ОСОБА_1

При цьому, відповідаючи на додаткові запитання, що виникли після допиту родичів потерпілого ОСОБА_9, свідок ОСОБА_8 категорично ствердив, що будь-яких слів про побиття ОСОБА_1 ОСОБА_9 родичам останнього не говорив, оскільки ударів нанесених ОСОБА_1 не бачив. Не давав таких показів він і під час допиту слідчим.

За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність показань ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в частині отримання інформації від ОСОБА_8 про побиття, нанесення ударів ОСОБА_1 ОСОБА_9

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9, відповідаючи на запитання учасників судового засідання, не дав конкретних показань щодо обставин умисного заподіяння йому 8 листопада 2015 року на окраїні АДРЕСА_2, поблизу господарства ОСОБА_8, ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень. Одночасно, потерпілий показав, що в той день, а це було релігійне свято, він випасав худобу на пасовиську у АДРЕСА_3 біля ставу зОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Там випив 50 грам горілки. В обідню пору хлопці, що пасли з ним, погнали худобу додому, а він помалу йшов за ними. По дорозі зустрів ОСОБА_1 та зятя свого ОСОБА_7, останній стояв збоку і нічого не робив, а потім втік. Він підійшов до ОСОБА_1 Ніякої розмови не було. ОСОБА_1 вдарив його і він впав, бо пам»ятає, що лежав. Не знає як саме ОСОБА_22 вдарив, напевно в голову, може до патика, а може до землі. Не пам»ятає чим вдарив, можливо рукою, всього не пам»ятає. В тіло мабуть не бив. Не пам»ятає як падав. Приїхала дружина, його завантажили в коляску мотоцикла і завезли додому. Говорити не міг. З ОСОБА_1 конфліктів ніколи не було. Причини таких дій ОСОБА_1 не знає. Почув від людей, що його побив саме ОСОБА_1

Відповідаючи на запитання свого представника, відповів, що коли лежав, ОСОБА_1 вдарив 2 рази рукою. Бачив як ОСОБА_1 його вдарив, бо той був на ньому. В нього була кров в роті.

Показання, відповідно до ч.1 ст.95 КПК України, це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Згідно п.5 цієї ж статті, особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Вибіркові показання потерпілого ОСОБА_9 щодо обставин події, що мала місце 8 листопада 2015 року, дають підстави суду вважати, що такі, які потерпілий пам»ятає, дійсно мали місце, а ті, про які ОСОБА_9 говорить з припущенням або долучає слово «не пам»ятаю», є навіяними йому родичами, зокрема, дружиною ОСОБА_14, яка безпідставно стверджує про неправдивість показань безпосереднього очевидця події ОСОБА_8

До такого висновку суд приходить також з показань свідка ОСОБА_19, який на запитання головуючого пояснив, що фізичний стан здоров»я ОСОБА_9 не змінювався від дня виписки з лікарні до дня дачі показань в суді. Як сьогодні, так і під час допиту, що проводився слідчим, ОСОБА_9 погано говорив, нічого не пам»ятав. Слідчий наполягала на допиті ОСОБА_9, бо закінчувалися строки досудового розслідування, а тому саме він і привозив ОСОБА_9 на допит, що проводився слідчим. Перед допитом ОСОБА_9 слідчий просила розповісти про відомі йому обставини події, а вже тоді проводила допит.

Також, свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо проведення із ОСОБА_9 слідчого експерименту, пояснили, що ОСОБА_9 сам нічого не розповідав та не показував, бо нічого не пам»ятав. Зокрема, ОСОБА_8 показав, що слідча просила спочатку його показати як відбувалася подія між ОСОБА_1 та ОСОБА_9.

Окрім цього, як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 014 (а.с.123-131), яка проведена 26 січня 2016 року, та протоколу допиту потерпілого від 11 березня 2016 року (а.с.190), допит потерпілого був проведений після отримання слідчим висновку СМЕ.

Даючи оцінку показанням потерпілого ОСОБА_9 та свідкам ОСОБА_14 і ОСОБА_19, які дали показання з чужих слів, а саме, зі слів потерпілого, в сукупності з усіма дослідженими в судовому засіданні доказами з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд не знаходить підтвердження таким обставинам, викладеним в обвинувальному акті, як те, що ОСОБА_1 діяв умисно, протиправно, усвідомлював злочинний характер своїх дій, передбачав та бажав настання суспільно небезпечних наслідків, наніс три удари кулаком своєї руки в область голови ОСОБА_9, а коли від отриманих ударів ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на землю, взяв ОСОБА_9 обома руками за верхній одяг та декілька разів вдарив головою до землі.

Окрім цього, суд вважає, що такі дії як нанесення ударів головою до землі, не підтверджені в судовому засіданні наявністю наслідків у виді спричинення тілесних ушкоджень.

Суд бере до уваги показання безпосередніх очевидців події ОСОБА_8 та ОСОБА_13 і вважає, що такі спростовують показання потерпілого щодо умисного нанесення йому ОСОБА_1, не менше двох, як зазначається у висновку СМЕ, ударів кулаком в голову.

Протокол слідчого експерименту від 17 березня 2016 року з таблицями ілюстрацій до нього (а.с.132-139), суд визнає недопустимим доказом, з огляду на вимоги п.1 ч.3 ст.87 КПК України, оскільки останній проведений в порушення вимог ст.ст.223,240 КПК Укураїни.

Так, слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань (ч.1 ст.240 КПК).

Слідчий, прокурор зобов»язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для, в тому числі, слідчого експерименту.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. (абз.1,3 ч.7 ст.223 КПК).

Так, понятими при проведенні слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_9 були дочка останнього ОСОБА_23 та братова дружини потерпілого ОСОБА_20

Як вбачається з показань свідка та статиста при проведенні слідчого експерименту, підпис якого відсутній у документі, ОСОБА_8, та вбачається з фотоілюстрацій та змісту самого протоколу, метою слідчого експерименту було відтворення дій ОСОБА_1, однак дії ОСОБА_1 імітував не ОСОБА_9, з яким проводився слідчий експеримент, а безпосередній очевидець події ОСОБА_8

Суд, розглядаючи дане кримінальне провадження, сприяв сторонам у дослідженні та отриманні необхідних доказів, після завершення дослідження яких, жодна зі сторін не заявляла клопотань про необхідність надання суду чи допомоги у сприянні в отриманні тих чи інших доказів.

За таких обставин суд, виходячи з загальних засад кримінального судочинства, зокрема верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їх процесуальних прав та обов'язків, оцінивши всі докази в їх сукупності, вважає, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину та вичерпала можливість надати інші докази для усунення сумнівів, які виникли. Всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, тому в цьому випадку він визнається невинуватим з огляду на принцип презумпції невинуватості в доказовому плані - недоведеність вини означає доведеність невинуватості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно із ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного обґрунтування, суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 за пред"явленим обвинуваченням за ч.1 ст.121 КК України слід визнати невинуватим та виправдати з підстав, передбачених п.2 ч.1 с.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, виправдати з підстав, передбачених п.2 ч.1 с.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Борщівський районний суд.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Борщівського районного суду Денисова Т.С.