Рішення № 63056751, 21.11.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2016 р.Справа № 916/2471/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №667/02 від 11.03.2016р.

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області до приватного акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів про стягнення 46 493,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до приватного акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів (далі по тексту ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів) про стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна у розмірі 46 493,23 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем водних ресурсів з власної свердловини для виробничих потреб підприємства при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), внаслідок чого державі Україна було заподіяно збитків.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області, з огляду на їх незаконність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

11.09.2013р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено планову перевірку ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено акт.

Зазначеним актом від 11.09.2013р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, використання підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами. При цьому, з матеріалів справи також вбачається наступне.

09.09.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено протокол №001161 про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів. Правопорушення посадової особи відповідача, полягало у тому, що директором було допущено забір підземних вод з власної свердловини в період з 29.07.2013р. по 09.09.2013р. При цьому термін дії дозволу на спеціальне водокористування УКР 1975-А/Оде закінчився 28.07.2013р.

10.09.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було накладено адміністративне стягнення на директора ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, у звязку з вчиненням посадовою особою адміністративного правопорушення, зокрема, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 110 Водного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 10.09.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було складено протокол №001162 про адміністративне правопорушення, вчинене директором ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, у звязку з допущенням останнім забору підземних вод з свердловини №258, яка знаходиться на території ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (прісними підземними водами). Протокол містить дані щодо обєму використаних підземних вод на виробничі потреби протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р., який склав 684 м. куб.

Постановою №001162 від 11.09.2013р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища на директора ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було накладено адміністративне стягнення, у звязку з вчиненням вказаною особою адміністративного правопорушення.

25.11.2013р. Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до відділу державної виконавчої служби із заявами №771/10 та №7110/10 про відкриття виконавчих проваджень на підставі винесених державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища постанов про адміністративне правопорушення №001162 від 11.09.2013р. та №001161 від 09.09.2013р.

08.10.2013р. позивач звернувся з претензією №95 до ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) та дозволу на спеціальне водокористування.

З додатку до претензії №95 від 08.10.2013р. вбачається, що розмір збитків, заподіяних відповідачем було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011р. Розмір заподіяної шкоди, який було розраховано у відповідності до зазначеної методики, склав 46 493,23 грн.

14.02.2014р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Великомихайлівського управління юстиції було винесено постанови про закінчення виконавчого провадження №42077780 та №42078046 з примусового виконання постанови №001162 від 11.09.2013р. та №001161 від 09.09.2013р. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

З наданих в обґрунтування позову документів, а саме з довідки №39 від 10.09.2013р. вбачається, що протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р. ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було використано на виробничі потреби 684 кубометрів води. Довідкою №38 від 10.09.2016р. ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було підтверджено, що останнім у період з 29.07.2013р. по 10.09.2013р. було використано 125 кубометрів води.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано позов про стягнення із ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів заподіяної шкоди, розмір якої становить 46 493,23 грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до абзацу п. 1.1 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів елементів складу цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як зазначалось вище по тексту рішення, факт порушення ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів вимог природоохоронного законодавства підтверджується актом від 11.09.2013р. на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, з якого вбачається, що ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів здійснював забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 29.07.2013р. по 10.09.2013р. та забір підземних вод без дозволу на користування надрами (прісними підземними водами) протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р.

В силу положень п. „г ч. 1 ст. 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року за N 213/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

При цьому, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що під підземними водами розуміють води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Відповідно до ст. 46, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що положеннями ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Разом з тим, положеннями ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст.ст. 1, 6 Кодексу України про надра надрами є це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення від 12.12.1994р. № 827 (з наступними змінами та доповненнями) підземні води, а саме мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання) промислові; технічні; теплоенергетичні було віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що в розумінні ст.6 Кодексу України про надра підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Так, ч. 1 ст. 4 Кодексу України про надра передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Положеннями ст. 21 Кодексу України про надра встановлено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно зі ст. ст. 65, 67 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у, зокрема, самовільному користуванні надрами. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було вчинено порушення законодавства про охорону навколишнього природного законодавства, яке полягає у самовільному використанні підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 08.08.2011р. по 29.07.2013р. та користуванні надрами (прісними підземними водами) без спеціального дозволу протягом періоду з 29.07.2013р. по 10.09.2013р., що свідчить про порушення відповідачем вимог Водного кодексу України та Кодексу України про надра.

Як зазначалось по тексу рішення вище, розрахунок заподіяної відповідачем шкоди було здійснено відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011р. (з наступними змінами і доповненнями), у відповідності до п. 9.2 якої фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Оскільки обсяг самовільно використаних вод ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів підтверджується наявними в матеріалах справи довідками №38 від 10.09.2016р. та №39 від 10.09.2013р., та враховуючи вимоги п. 9.1 Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, якою передбачено, що ставка рентної плати за спеціальне використання води використовується відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, господарський суд доходить висновку, що здійснений розрахунок шкоди у розмірі 46 493,23 грн. є правильним та обґрунтованим.

Досліджуючи питання наявності причинно-наслідкового звязку між вчиненим ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують наявність причинно-наслідкового звязку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками, а отже, як наслідок, про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів про стягнення із останнього розміру заподіяних збитків, які складають 46 493,23 грн.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Так, відповідачем було зауважено, що довідки, видані ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, які підтверджують обсяг використаних підземних вод, були надані суду з порушенням вимог процесуального законодавства, а саме не були засвідчені в установленому порядку. Викладене, за переконанням відповідача, є підставою для відмови у позову, оскільки Державною екологічною інспекцією в Одеській області не було доведено обсяг використаних підземних вод.

Положеннями ст. 39 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні справи по суті, судом брались до уваги не лише довідки про обсяг використаних відповідачем вод без отримання спеціального дозволу, а також інші письмові докази, такі як акт від 11.09.2013р. на предмет дотримання ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів вимог природоохоронного законодавства, протоколи про адміністративні правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення, які містять необхідні відомості та які не були оскаржені ні відповідачем ні його посадовими особами у встановленому порядку.

Окрім вищевикладеного, ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було заявлено про застосування позовної давності до вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області про стягнення збитків за період з 08.08.2011р. по 04.04.2012р. Необхідність застосування позовної давності, за переконанням відповідача, повязана із фактом проведення щодо ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів перевірки, за результатами якої було складено акт від 04.04.2012р.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З акту від 11.09.2013р. на предмет дотримання ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів вимог природоохоронного законодавства вбачається, що діяльність відповідача дійсно була предметом перевірки, за результатами якої було складено акт від 04.04.2012р. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що ні відповідачем, яким було зроблено заяву про застосування позовної давності, ні позивачем акт від 04.04.2012р. суду надано не було, у звязку з чим, не вбачається можливим дослідити питання щодо вчинення відповідачем будь-яких порушень природоохоронного законодавства, які повинні були бути відображені у акті 04.04.2012р. та який відсутній у матеріалах справи.

За таких обставин, господарський суд відхиляє доводи ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів, покладені в обґрунтування заяви про застосування до вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області позовної давності протягом періоду з 08.08.2011р. по 04.04.2012р., що має наслідком відмову у задоволенні такої заяви.

У судовому засіданні 26.10.2016р. відповідачем було надано суду письмові пояснення по справі, у відповідності до яких ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів було зазначено, що останнім не вчинялось порушення природоохоронного законодавства, оскільки ст. 23 Кодексу України про надра передбачено право землевласників і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.

По тексту рішення вище, господарським судом зазначалось, що ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища визначено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Разом з тим, вказаним законом, як таким, що відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра має вищу юридичну силу у регулюванні гірничих відносин, не передбачено права загального користування природними ресурсами для юридичних осіб, у звязку з цим господарським судом відхиляються вищенаведені доводи відповідача.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів у повному обсязі. Таким чином із ПАТ „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів слід стягнути збитки у розмір 46 493,23 грн. відповідно до ст. ст. 22, 256, 257, 267, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 38, 39, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища, ст. ст. 1, 2, 46, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 4, 6, 21, 65, 67 Кодексу України про надра.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів /67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, буд. 2, ідентифікаційний код 00955294/ на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 46 493 грн. 23 коп. /сорок шість тисяч чотириста девяносто три грн. 23 коп./ на рахунок №33118331700186 фонду охорони навколишнього природного середовища Новоборисівської сільської ради Великомихайлівського району, МФО 828011, ідентифікаційний код 37838652, банк ГУДКУ в Одеській області, одержувач УК у Великоихайлівському районі, код бюджетної класифікації 24062100, символ звітності банку 331, балансовий рахунок 3311.Наказ видати.

3.Стягнути з приватного акціонерного товариства „Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів /67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, буд. 2, ідентифікаційний код 00955294/ на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області /65107, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38017120/ судовий збір у розмірі 1 378 грн. /одна тисяча триста сімдесят вісім грн./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 28 листопада 2016 р.

Суддя С.П. Желєзна