Ухвала суду № 62793456, 15.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/780/2016(м)

263/14904/15-ц

Єдиний унікальний номер 263/14904/15-ц

Номер провадження 22ц/775/780/2016(м)

Головуючий в 1 інстанції Скрипниченко Т.І.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

Категорія 49

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Биліни Т.І., Сороки Г.П.

за участю секретаря Трушкової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про розірвання шлюбу, зазначивши,що з 27.10.2005 року перебуває з нею в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини з ОСОБА_1 фактично припинені внаслідок несумісності характерів та відсутності взаєморозуміння. Подальше сумісне життя та збереження сімї вважає неможливим.

25 квітня 2016 року ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала заяву до суду про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді республіки Болгарія.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_3В про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Кучмар) О.В., ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області 27.10.2005 року, актовий запис №1091, які мають неповнолітню доньку розірвано.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_1,посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила рішення суду та ухвалу суду від 02 червня 2016 року скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд всупереч вимогам частини 1 статті 60 Закону України Про міжнародне приватне право» не взяв до уваги, що останнім спільним місцем проживання сторін є м. Бальчик Республіки Болгарії та відповідним судом було ухвалено рішення №94 від 15.08.2016 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 В судовому засіданні в м. Бальчик представником ОСОБА_1 було підтверджено місце проживання ОСОБА_1 в Республіці Болгарія. Тобто, враховуючи, що на момент подання позову позивач та відповідач мешкали за межами України, підсудність справи мала б бути визначена Верховним судом України за клопотанням позивача у порядку ст. 111 ЦПК України. Однак, позивач в даній справі при поданні позову навмисно не зазначив фактичне місце проживання відповідача, натомість зазначивши місце реєстрації в місті Маріуполь, тоді як йому було достовірно відомо, що відповідачка з їх неповнолітньою дитиною з червня 2012 року мешкає в Республіці Болгарія.

Вважає, що суд порушив правила підсудності справи про розірвання шлюбу між сторонами, одна з яких проживає в Болгарії, крім того, виніс рішення при наявності іншого рішення про розірвання шлюбу.

Дані підстави вважає такими, що є достатніми для скасування як рішення про розірвання шлюбу так і ухвалу суду про відмову у задоволення клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу без розгляду. Просила скасувати рішення та ухвалу суду та закрити провадження у справі.

У відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності позивачки ОСОБА_1, яка належним чином,відповідно до вимог статті 76 ЦПК України та ч.6 ст. 74 ЦПК України повідомлена про час та місце розгляду справи; справа тричі відкладалась за заявою представника відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_3, яка просила заволинити апеляційну скаргу у повному обсязі, заслухавши заперечення позивача та його представника ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії І-НО №435070,виданого повторно 22.12.2015 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецької області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Кучмар) ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрували шлюб 27.10.2005, актовий запис №1091 внесений Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецької області.

Згідно свідоцтва про народження серії І-НО №080279 виданого 16.06.2006 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно копій паспортів позивач та відповідачка є громадянами України, зареєстровані у Жовтневому районі м. Маріуполя, оригінал свідоцтва про шлюб знаходиться у матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги щодо припинення шлюбу, суд виходив з того, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, судом надавався подружжю строк для примирення за ухвалою суду від 16.06.2016 року, збереження сімї неможливе та подальше спільне життя суперечить їх інтересам та інтересам дитини.

Відмовляючи у задоволені клопотання представника відповідачки про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду із посиланням на ч.4 ст. 207 ЦПК України та ч.2 ст. 75 Закону України « Про міжнародне приватне право», суд виходив з того, що цивільна справа про розірвання шлюбу порушена національним судом 24.12.2015 року, тоді як справа про розірвання шлюбу між сторонами в м. Бальчик порушені 25.03.2016 року. Крім того, за приписами п.2 ч.1ст.1, ч.1 ст. 60 Закону України « Про міжнародне приватне право» спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їх постійного проживання, є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до матеріалів справи в провадженні районного суду м.Бальчик Болгарія перебуває справа про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою. Згідно повідомлення районного суду м.Балчик від 14.05.2016 року справа у районному суді м. Бальчик про розірвання шлюбу порушена 25.03.2016 року.

Матеріали справи також містять ксерокопію протоколу від 26.07.2016 року Балчикського районного суду (Болгарія) за заявою ОСОБА_7 до відповідача ОСОБА_8, в якім за відсутності ОСОБА_7, оголошено усні дебати завершеними та суд дійшов висновку , що рішення буде публічно занесене в державний реєстр. ( а.с. 182) У даному протоколі відсутній підпис судді , секретаря, печатка суду, або якась ідентифікація документу. ( том1 а.с.177-179)

Питання підсудності цивільних справ урегульоване в гл. 1 розд. ІІІ ЦПК України, яка визначає загальні правила підсудності, та в ст. 414 ЦПК України, яка передбачає, що підсудність цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Україною.

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

Отже, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила територіальної підсудності.

Цивільний процесуальний кодекс України (ст. ст. 109-114) передбачає загальну, територіальну та виключну підсудність. У той же час Закон України «Про міжнародне приватне право» (ст. ст. 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог ст. ст. 2, 414 ЦПК України повинні керуватися як нормами ЦПК України, так і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом ( п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. ст. 75-77 Закону).

Визначення поняття "іноземний елемент" наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право". Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Матеріали справи містять посвідчення № 357000-4541 від 13.05.2015 року, видане територіальним відділенням міграційної політики м.Добрич Республіки Болгарія на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, в якому зазначено, що їй дозволено тривале перебування в Республіці Болгарія від 29.06.2012 року.

Аналогічні відомості щодо дозволу на тривале перебування в Болгарії містяться відносно позивача ОСОБА_1

Отже,правовідносини між сторонами характеризуються ознакою іноземного елемента.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (частина перша статті 414 ЦПК).

Відповідно до ч.І ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право", підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно до норми ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право», припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Правові наслідки шлюбу з іноземним елементом визначаються статтею 60 Закону України «Про міжнародне приватне право». Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.

Таким чином, відповідно до норми ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право», спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання є право України, а тому розірвання шлюбу між ними здійснюється за законодавством України.

Судом встановлено, що сторони є громадянами України,згідно паспортних даних постійно зареєстровані в місці Маріуполі Донецької області. Як пояснив ОСОБА_1 за родом заняття він постійно мігрує в різні держави, але місцем його постійного проживання є Україна. Дані обставини підтверджуються паспортними даними закордонного паспорта, згідно якого позивач періодично перебуває в Болгарії, Румунії, Росії, Молдови, Польщі.(том 2 а.с.69-64)

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, що позовна заява щодо розірвання шлюбу між подружжям, які обидва є громадянами України та мають постійну реєстрацію свого місяця проживання в Україні, має розглядатись іноземним судом, не ґрунтується на законі.

З оглядом на викладене,та враховуючи, що питання щодо розірвання шлюбу між подружжям було порушене в Україні у грудні 2015 року, в Болгарії 25 березня 2016 року , у суду не було підстав залишати без розгляду позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та судом із дотриманням норм процесуального та матеріального права винесена ухвала від 02 червня 2016 року про відмову у задоволені клопотання відповідачки про залишення позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги, що судом при вирішенні справи по суті, мали б бути застосовані вимоги ст. 111 ЦПК України, також не відповідають обставинам справи.

Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, визначається за клопотанням позивача ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку визначається підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (стаття 111 ЦПК).

Отже, питання щодо розірвання шлюбу у порядку, визначеному ст. 111 ЦПК України, розглядається лише у разі, якщо сторонами у справі є громадянин України та іноземець, або особа без громадянства, які проживають за межами України.

У даному випадку обидві сторони є громадянами України, та підстав для застосування вимог ст. 111 ЦПК України саме за позовом про розірвання шлюбу не має.

Крім того, у відповідності до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. (том 1 а.с. 201)

Відповідно до ч.1.п.2 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Представником відповідачки надана апеляційному суду ксерокопія рішення суду від 15.08.2016 року м. Балчик, з перекладом, про розірвання через розлучення за взаємною провиною цивільного шлюбу між ОСОБА_9 і ОСОБА_1. При цьому ані ксерокопія рішення ані переклад не завірені належним чином. Ксерокопія рішення не має підпису судді та будь-якої печатки суду. (том1 а.с. 203-209)

Як позивач так і представник відповідачки пояснили апеляційному суду, що дане рішення перебуває в процедурі апеляційного оскарження та не набрало чинності.

За таких обставин, у будь-якому разі, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Отже, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду та ухвала суду постановлені з дотримання норм матеріального і процесуального права, в них повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 312 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2016 року відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року та ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Гаврилова Г.Л.

ОСОБА_10

ОСОБА_11