Рішення № 61930278, 11.10.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2016 р. справа № 903/653/16

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Сердюкова Аліна Олегівна

За участю представників сторін:

від позивача: Ільницький М.М. (представник за дов. №261/6 від 07.04.2016р.)

відповідач: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3943,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3943,97 грн., в тому числі 2425,60 грн. - заборгованості, 436,60 грн. - пені, 122,46 грн. - 3% річних, 959,31 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору №07/82 від 01.07.2008р. про участь власників викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, у відшкодуванні вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.09.2016р. розгляд справи відкладено на 10.10.2016р. у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників процесу та заявленим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи. Зобов'язано сторони надати суду необхідні для розгляду справи документи та докази.

05.10.2016р. на виконання вимог ухвали суду ТОВ "М.Ж.К." супровідним листом від 04.10.2016р. долучило до матеріалів справи витребувані судом документи та докази.

Присутній в судовому засіданні представники позивача пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх повністю поклавши при цьому на ФОП ОСОБА_2 обов'язок відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." понесених у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат.

Відповідач вимог ухвал суду від 13.09.2016р. та від 26.09.2016р. не виконала, компетентного представника в судове засідання 10.10.2016р. не направила, витребуваних ухвалою суду документів не надала. Ухвали суду від 13.09.2016р. та від 26.09.2016р. направлені на адресу відповідача, що зазначена у позовній заяві та у витязі з ЄДРПОУ, а саме: АДРЕСА_1 та повернулися до суду із позначкою: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.19-21, 24-26).

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2008р. між товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (власницею нежитлового приміщення (підвального)) укладено договір за №07/82 про участь власників викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень, розташованих в житлових будинках, у відшкодуванні вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з додатком 1 (а.с.12-13).

Згідно договору №07/82 від 01.07.2008р. предметом даного договору є нежитлове приміщення (підвального) загальною площею 140,0 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до п.1.1. договору позивач - виконавець по договору забезпечує обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 та утримання прибудинкової території, а також вивезення твердого побутового сміття (окрім будівельного), а відповідач - споживач по договору приймає участь у відшкодуванні вартості обслуговування на умовах передбачених даним договором.

Згідно пункту 4.1 договору №07/82 від 01.07.2008р. вартість послуг в місяць з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, вивезення твердого побутового сміття (окрім будівельного), складає 75,80 грн. в т.ч. ПДВ 12,63 грн. (140,0 м.кв. x 0,5414 грн. = 75,80 грн.).

Згідно з п. 3.2.8 договору споживач не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим місяцем, вносить плату за отримані послуги.

Пунктом 4.3 Договору №07/82 від 01.07.2008р. сторони визначили, що споживач оплачує вартість обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території в готівковій або безготівковій формі на підставі рахунків виконавця.

На виконання п.4.3. договору позивач у період з серпня 2013р. по березень 2016р. виставив рахунки відповідачу на загальну суму 2425,60 грн.

Фізична - особа підприємець ОСОБА_2 взяті на себе згідно договору №07/82 від 01.07.2008р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті виконаних робіт не виконала, їх вартість не оплатила у зв'язку з чим заборгувала 2425,60 грн.

Відповідач оплату за надані послуги згідно умов договору не здійснила, рахунки не оплатила, що також підтвердив поясненнями представника позивача в судовому засіданні.

Доказів в спростування заборгованості (доказів оплати) суду відповідач не подала, позов не оспорила.

Згідно розрахунку позивача станом на 01.09.2016р. заборгованість відповідача складає 2425,60 грн. (а.с.5).

У зв'язку із не оплатою відповідачем вартості отриманих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача 2425,60 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 5.3 договору №07/82 від 01.07.2008р. передбачено, що за несвоєчасну оплату вартості обслуговування будинків і споруд та прибудинкової території споживач сплачує виконавцю пеню відповідно до чинного законодавства.

Статтею 4 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР визначено, що пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно розрахунку позивача ним нараховано пеню за період прострочення платежів в сумі 436,60 грн. за періоди прострочення, що відповідає положенню ч.6 ст.232 ГК України та підлягає до стягнення як підставно нарахована (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Згідно з долученими до справи розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 959,31 грн. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 11.09.2013р. по 01.09.2016р.), а також 122,46 грн. трьох процентів річних (за період з 11.09.2013р. по 01.09.2016р.) (а.с.8-11).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Враховуючи, що вимоги позивача ґрунтуються на умовах договору та нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 526, 625, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної - особи підприємця ОСОБА_2 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (43024, м. Луцьк, пр. Соборності, 19Б, код ЄДРПОУ 13348495) 3943,97 грн. (три тисяч чотириста три гривні дев'яносто сім копійок) з них: (2425,60 грн. основного боргу, 436,60 грн. пені, 959,31 грн. інфляційних втрат, 122,46 грн. 3% річних) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

11.10.2016

Суддя І. О. Гарбар