Ухвала суду № 61898804, 05.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5585/16

Головуючий у першій інстанції Сопільняк О. М.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Черевка П.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кодимської міської ради Одеської області - «Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, по якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2015 року до 01.02.2016 року в сумі 4050,18 грн., а також стягнути з відповідача спричинену несвоєчасною виплатою заробітної плати моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалась на те, що 30.11.2015 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України розпорядженням Кодимського міського голови вона була звільнена з посади бухгалтера ВК Кодимської міської ради. Після звільнення з роботи відповідач всупереч вимог ст.116 КЗпП України в день звільнення не виплатив їх належної при звільненні заробітної плати, яку частково виплатив лише 03.12.2015 року в сумі 1952 грн. У зв'язку з тим, що заробітна плата була виплачена не у повному обсязі, 04.12.2015 року вона звернулась до відповідача з заявою про перерахунок виплачених коштів, після чого 15.12.2015 року отримала заробітну плату в сумі 143,80 грн. та 02.02.2016 року - ще 90,36 грн.

Позивач позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення, пояснивши, що дійсно позивач ОСОБА_2 30.11.2015 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України розпорядженням Кодимського міського голови була звільнена з посади бухгалтера ВК Кодимської міської ради. У зв'язку із закінченням операційного часу в УДКС Кодимського району, належна позивачеві до виплати заробітна плата в сумі 1952 грн. була перерахована міською радою на рахунок управління казначейства наступного дня - 01.12.2015 року. 04.12.2015 року позивач звернулась до міської ради з заявою про перерахунок виплаченої їй заробітної плати, після чого 17.12.2015 року їй було донараховано та виплачено 143,82 грн. заробітної плати, після чого, 31.12.2015 року позивач повторно звернулась з заявою про перерахунок виплаченої зарплати, на підставі якої 19.01.2016 року їй було виплачено ще 90,36 грн. Зазначені кошти не були нараховані позивачеві вчасно через відсутність в міській раді трудової книжки позивача.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 30.05.2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2

07.06.2016 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлені такі обставини у справі та відповідні ним правовідносини.

Встановлено, що розпорядженням Кодимського міського голови Одеської області Склярука В.О. № 24 від 30 листопада 2015 року ОСОБА_2 відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України була звільнена з посади бухгалтера виконавчого комітету Кодимської міської ради за угодою сторін. (а.с.3,29).

Згідно зі ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що платіжним дорученням № 809 від 1 грудня 2015 року Кодимська міська рада на рахунок управління державної казначейської служби України в Кодимському районі перерахувала грошові кошти в сумі 4907 грн.99 коп., з яких 1952 грн.08 коп. для виплати ОСОБА_2 заробітної плати за грудень місяць відповідно до платіжної відомості за грудень місяць 2015 року (а.с.30-31).

У зв'язку з невиплатою належної при звільненні заробітної плати у повному обсязі, позивач ОСОБА_2 4 та 25 грудня 2015 року зверталась до Кодимської міської ради з заявами про донарахування їй належної заробітної плати, після чого платіжними дорученнями № 894 від 14 грудня 2015 року та № 11 від 19 січня 2016 року позивачеві було перераховано 143 грн.81 коп. - компенсація за не використану відпустку та 90 грн.36 коп. - нарахування по лікарняному листу, відповідно (а.с.33-39).

Судом встановлено, що заяву про звільнення з роботи позивач ОСОБА_2 надала до Кодимської міської ради 18 листопада 2015 року (а.с.28).

Однак, у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному з 19 по 27 листопада 2015 року, розпорядження про її звільнення було винесено наступного робочого дня після закінчення лікарняного - 30 листопада 2015 року. В цей день, позивач на роботі була відсутня, тому належні їй при звільненні грошові кошти були перераховані на рахунок УДКС України в Кодимському районі 1 грудня 2015 року, тобто наступного дня, що відповідає положенню ч.1 ст.116 КЗпП України.

В той же час, належні позивачеві при звільненні кошти були виплачені їй не в повному обсязі, зокрема платіжними дорученнями № 894 від 14 грудня 2015 року та №11 від 19 січня 2016 року позивачеві було донараховано 143 грн.81 коп. та 90 грн.36 коп. відповідно, що за умови доведеності вини відповідача може бути підставою для покладення на нього передбаченого ст.117 КЗпП України обов'язку виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Між іншим матеріалами справи не підтверджується вина відповідача у невиплаті позивачу належних при звільненні сум, тобто відсутня наявність винних дій відповідача ( відмова у перерахуванні виплат, посилання на відсутність коштів тощо).

Більш того, після першого звернення позивача щодо перерахунку виплати, міський глова надав письмову відповідь з цього питання та здійснено донарахування виплати на не використану відпустку. ( а.с. 34)

У подальшому, на друге звернення позивача щодо донарахування виплати по лікарняному листу, також була надана письмова відповідь та працівниками донараховано виплату по лікарняному. Також, в листі було рекомендовано надати трудову книжку для перерахунку стажу. ( а.с. 38)

Одночасно колегія суддів зазначає, що позивач допустила процесуальну помилку та пред'явила позов до неналежного відповідача - до Кодимської міської ради, а позов слід було пред'явити до виконкому Кодимської міської ради, де позивач фактично працювала. Даний процесуальний недолік не може бути усунутий судом апеляційної інстанції, оскільки процесуальним законом не передбачено право апеляційного суду здійснювати заміну неналежного відповідача.

Відмова у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з недоведеністю вимог, є підставою для відмови у задоволенні позову позивача і в частині відшкодування завданої їй моральної шкоди, оскільки застосування положень ст.237-1 КЗпП України про відшкодування моральної шкоди є похідним від задоволення основних вимог позивача.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 30 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

05.10.2016 року м. Одеса