Рішення № 61893205, 06.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/5232/15-ц Головуючий у 1-й інст. Щербак Д. С.

Категорія 2 Доповідач Миніч Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС»

на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської областівід12 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», третя особа Орган опіки та піклування Бердичівської міської ради Житомирської області про визнання правочину недійсним та визнання права власності,

встановив:

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Після уточнення позовних вимог просив визнати недійсним правочин щодо звернення стягнення на квартиру за №87 по вул.Шевченка,23 в м.Бердичеві, Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» та визнати за ним право власності на зазначену квартиру. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він є власником спірного жилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.2007 року. 27 жовтня 2015 року до вказаної квартири шляхом виламування замків на вхідних дверях проникли невідомі особи та повідомили, що квартира йому більше не належить, а він має звільнити її. Зазначені особи пред'явили йому витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за номером №44568337 від 25.09.2015 року, відповідно до якого державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського округу ОСОБА_4М прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру №87 у м.Бердичів по вул.Шевченка,23 за ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС». Підставою виникнення у «Факторингової компанії «ВЕКТОР ПЛЮС» права власності на квартиру є договір іпотеки за №2395 від 18.05.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського МНО Житомирської області ОСОБА_5 18 травня 2007 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк».За цим договором вказана вище квартира була передана в іпотеку банку в якості забезпечення зобов'язання щодо повернення кредиту в іноземній валюті - доларах США. Проте, договір іпотеки позивач суду надати не може, так як він залишився у квартирі, в яку відповідач його та членів сім'ї не допускає, звернення до міліції щодо неправомірних дій представників відповідача до цього часу не розглянуто.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської областівід12 липня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним правочин щодо звернення стягнення на квартиру за №87 по вул.Шевченка, 23 в м.Бердичеві Житомирської області на користь ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС». Цим же рішенням визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнуто з ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» (01133, м.Київ, проспект Московський,28А, код ЄДРПОУ 38004195) на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 974,40 гривень.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. На думку апелянта, позивачем не доведено належними доказами факту порушення його прав. Вважає, що судом безпідставно застосовано норми ЗУ «Про мораторій» та не надано оцінки законності переходу прав вимоги до нього.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 набув право на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 17.05.2007 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 17.05.2007 року (а.с.8,9).

18 травня 2007 року ОСОБА_3 з Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» був укладений кредитний договір №0501/0507/71-132, за умовами якого позивач отримав кредит в сумі 49000 доларів США на строк з 18.05.2007 року до 17.05.2025 року (а.с.83).

В забезпечення виконання умов кредитного договору був укладений договір іпотеки №2395 від 18.05.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського МНО Житомирської області ОСОБА_5 (а.с.87).

Згідно з довідкою №237 від 13.11.2015 року про склад сімї, виданою ОСББ «Центр-23», вбачається, що у квартирі АДРЕСА_3 разом з позивачем зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_7, чоловік доньки ОСОБА_8, внук ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

25.09.2015 року ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру на підставі рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 (а.с.11).

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на спірну квартиру та її відчуження за умови проживання в ній малолітньої дитини без отримання погодження з органу опіки та піклування є недійсним правочином.

Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, оскільки вони зроблені передчасно. Без належного з»ясування всіх обставин справи.

Так, статтею 202 ЦК встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач вважав недійсним правочин щодо перереєстрації права власності на квартиру на відповідача (а.с.17 зворотній бік).

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище,що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст.203 ЦК). Його застосування регулюється ст.ст.215-236 ЦК.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Так, на час постановлення оскаржуваного рішення судові першої інстанції було достеменно відомо, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016р. було задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округуОСОБА_4провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення. Зокрема, судом визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора-Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 25.09.2015 року за індексним номером 44568337 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на квартиру АДРЕСА_4.

Ухвалою Житомирського Апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року залишено без змін (а.с.155-162).

Тобто, в адміністративному порядку вже вирішено спір щодо відновлення прав позивача та скасовано незаконну підставу переходу права власності на належну позивачеві квартиру до відповідача.

Матеріали справи не містять доказів про оспорення будь-ким із сторін або визнання недійсним договору купівлі-продажу на квартиру, на підставі якого позивач набув право власності на неї.

Як роз»яснив Верховний Суд України у правовій позиції у справі №6-1851цс15, частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Оскільки в даному випадку право власності позивача на спірне жиле приміщення вже відновлено за судовим рішенням, яке є чинним, іншого правочину, який би позбавляв права позивача на житло, не було укладено, то за таких обставин підстав для задоволення позову не було.

У зв»язку з наведеним та відповідно до п.1 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,314,316ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської областівід12 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» про визнання правочину недійсним та визнання права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: