Ухвала суду № 61812754, 27.09.2016, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"27" вересня 2016 р. Справа № 818/1095/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гордєієнко Є.Є.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми заяву про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про стягнення середньої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просить стягнути з Прокуратури Сумської області на свою користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 114 996грн. за період з 12.12.2012р. до 30.03.2014р., мотивуючи свої вимоги тим, що на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013р. в.о. прокурора Сумської області прийнято наказ №113к від 31.03.2014р. про поновлення його на посаді старшого прокурора прокуратури м. Суми, проте в межах розгляду справи №2а-1870/10082/12 за його позовом щодо визнання протиправним та скасування наказу прокурора Сумської області №1548к від 11.12.2012р.«Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» і зобовязання поновити на роботі рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу прийнято не було. Вважає, що він має право згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України звернутися до суду з позовом без обмеження будь-яким строком, оскільки період з 12.12.2012р. до 17.04.2013р. є його вимушеним прогулом внаслідок незаконного звільнення, а період з 18.04.2013р. до 30.03.2014р. затримкою виконання рішення суду про поновлення його на посаді, у звязку з чим йому повинні бути виплачені належні грошові суми у вигляді середнього заробітку.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду. Зокрема, позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще у 2012 році, звернувшись до суду з відповідним позовом про визнання незаконним наказу про звільнення. В свою чергу, за захистом своїх порушених прав в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 звернувся лише у серпні 2016р. Таким чином, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України трьохмісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення втраченого середнього заробітку є пропущеним без поважних причин, внаслідок чого позовна заява підлягає залишенню без розгляду (а.с.35-37).

В судовому засіданні позивач щодо залишення позовної заяви без розгляду заперечував.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи (а.с.34), в судове засідання не з'явився.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи,вважає, що підстави для задоволення клопотання відсутні.

Так, відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом позову у цій справі є середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу законів про працю України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Наведений у чинному законодавстві України зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо. Такі зобов'язання відповідають мінімальним державним гарантіям, установленим статтею 12 Закону України «Про оплату праці».

Тобто обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу законів про працю України та статті 1 Закону України «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону.

Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці»).

Так, у випадках вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи зазначену норму закону, право звернення позивача до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, в тому числі і за час вимушеного прогулу, не може бути обмежене будь-яким строком.

Крім цього, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі №1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року зі змінами, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

За таких обставин, суд вважає за необхідним у задоволенні цього клопотання відмовити.

Керуючись ч.3 ст.99, ст.ст.155, 160, 165 КАС, ч.2 ст. 233 КЗпП України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Сумської області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області, про стягнення середньої заробітної плати - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.10.2016 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова