Постанова № 61782298, 18.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м.Київ810/1880/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства ПЛАСТ, яке діє в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014

до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство Пласт, яке діє в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність № 272-14 від 05.03.2014 (далі - позивач, ПрАТ "Пласт") з позовом до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2016 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про заниження податкових зобовязань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин є необґрунтованими, оскільки підприємство здійснює видобуток природного газу на Стрілковому газовому родовищі в межах континентального шельфу України, а тому вважає, що підприємством правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства було застосовано ставку плати за користування надрами у розмірі 11 %.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/1803/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду справи представник позивача підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити.

Крім того, у судовому засіданні 18.08.2016 представник позивача додатково звертав увагу суду на те, що з приписів пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України вбачається колізія норм права. Так, у вказаному пункті законодавцем встановлено, що ставка за користування надрами для видобутку природного газу, що видобутий під час виконання договорів про спільну діяльність, становить 70 %, в той час як для покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України - 11 %. Враховуючи, що в разі, якщо норми права суперечать між собою, то рішення приймається на користь платника податків. Таким чином, представник позивача стверджує, що підприємством було правомірно застосовано в розрахунку податкових зобовязань з рентної плати за VІ квартал 2015 року ставку у розмірі 11 % (видобування з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони).

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративного позову не визнав та надав письмові заперечення на адміністративний позов.

В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що ПрАТ "Пласт" здійснює видобуток вуглеводневої сировини (природного газу) на Стрілковому газовому родовищі в межах континентального шельфу України за Договором про спільну діяльність укладеним з ПАТ Державне акціонерне товариство Чорноморнафтогаз 05.03.2014 за № 272-14.

Згідно розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин ПрАТ Пласт було застосовувано ставку - 11% посилаючись на те, що видобування копалин проводилось з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шлейфу та/ або виключної морської економічної зони України (п. 20 ст. 252 Податкового кодексу України).

При цьому, відповідач зауважив, що нормами податкового законодавства визначено, що ставка за користування надрами для видобутку природного газу, що видобутий під час виконання договорів про спільну діяльність, становить 70 %.

З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що позивачем було протиправно застосовувано ставку - 11% та занижено податкові зобовязання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на те, що роз'яснення Міністерства фінансів України, на яке посилається позивач у позові, має лише рекомендаційний характер, а тому не є обовязковим для виконання за наявності прямої норми закону, якою регулюються спірні правовідносини.

За таких обставин, відповідач наполягав на тому, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2016 року уповноваженою особою Приватного акціонерного товариства "Пласт", яке діє в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 було подано до Миронівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області податкову декларацію з рентної плати за VІ квартал 2015 року та додаток 2 до вказаної декларації. У вказаній декларації позивач задекларував податкові зобовязання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (вуглеводневої сировини) у розмірі 2296972,52 грн.

При цьому, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку вказаної суми грошового зобов'язання ПрАТ "Пласт" було застосовано ставку плати 11 %.

09.03.2016 посадовою особою Миронівської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку Податкового розрахунку з плати за користування надарми для видобування корисних копалин за VІ квартал 2015 року Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 - уповноважена особа Приватне акціонерне товариство Пласт, за результатом якої складено Акт від 09.03.2016 № 29/1500/288940445 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається зі змісту вказаного Акта перевірки, посадовою особою податкового органу під час здійснення аналізу баз даних ДФС України АІС "Податковий блок" було встановлено, що Договором спільної діяльності № 272-14 від 05.03.2014 уповноваженої особи ПрАТ "Пласт" в Податковому розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за VІ квартал 2015 року застосовано ставку 11 % (видобування з покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони, що призвело до порушення вимог пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України.

На підставі встановлених під час камеральної перевірки даних контролюючий орган дійшов висновку про заниження сум податкових зобовязань податкового розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини за VІ квартал 2015 року в сумі 12320125,36 грн. та прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № НОМЕР_1.

Судом встановлено, що у вказаному податковому повідомленні-рішенні податковим органом було збільшено позивачу суму грошового зобовязання з рентної плати за користування надрами континентального шельфу і в межах виключної (морської) економічної зони на суму 12320125,36 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6160062,68 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (надалі - Закону №71), яким скасовано загальнодержавний податок - плату за користування надрами, та водночас, запроваджено новий - рентна плата, зокрема за користування надрами для видобування корисних копалин, передбачена статтею 252 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не повязаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Приписами пункту 251.1 ст. 251 Податкового кодексу України передбачено, що рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не повязаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.

Статтею 252 Податкового кодексу України визначено порядок обчислення рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Згідно з приписами підпункту 252.1.1 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є субєкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування обєктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах обєктах (ділянках) надр.

В той же час, підпунктом 252.1.3 пункту 252.1 статті 252 Податкового кодексу України встановлено, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обовязок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл. Облік результатів спільної діяльності ведеться таким учасником окремо від обліку його господарської діяльності. Такий учасник додатково береться на облік як платник рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у порядку, визначеному цим Кодексом.

Базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, у відповідності до підпункту 252.6 статті 252 Податкового кодексу України, є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).

Розміри ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у відповідності до пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 252.20 статті 252 Податкового кодексу України визначено, що ставка за користування надрами для видобутку природного газу, що видобутий під час виконання договорів про спільну діяльність, становить 70 %, в той час як 11 % - для покладів на ділянках надр (родовищах) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство "Пласт" здійснює видобуток природного газу на Стрілковому газовому родовищі в межах континентального шельфу України за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.

Отже, враховуючи норми пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, судом встановлено, що ставка рентної плати за користування надрами для видобутку природного газу для позивача становить 70 %, оскільки видобування газу здійснюється позивачем під час виконання Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що ставка плати за користування надрами для підприємства становить 11 %, оскільки Міністерством фінансів України в листі від 21.08.2015 № 31-11140-12-3/269 чітко вказано, що за газ природний (будь-якого похлджнення), видобутий з покладів на ділянках надр (родовищ) в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України, ставку плати за користування надрами встановлено у розмірі 11% (незалежно глибини видобутку, напрямків подальшої реалізації, форм власності субєктів, за якими договорами здійснюється видобуток та будь-яких інших умов).

З даного приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що листи, зокрема Міністерства фінансів України, не є нормативно правовими актами, і мають лише розяснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, а також не повинні містити нових правових норм або суперечити нормативно-правовим актам, якими врегульовано відповідні правовідносини.

При цьому, закони, в тому числі Податковий кодекс України, посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд звертає увагу, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати виключно норми Податкового кодексу України, а саме вимоги розділу IX, якими врегульовано вирішення питань щодо рентної плати, зокрема, за користування надрами для видобування корисних копалин.

Крім того, суд звертає увагу на те, що приписами пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України чітко визначено назви груп корисних копалин, що надані у користування надрами гірничому підприємству. При цьому, ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

З аналізу вказаної норми вбачається, що в разі користування гірничим підприємством такими надрами як природний газ, видобутий під час виконання договорів про спільну діяльність застосовується ставка 70% не залежно від того, з яких покладів здійснюється видобування корисних копалин.

Таким чином, доводи позивача щодо наявності колізій у вказаній нормі законодавства є необґрунтованими, а тому не приймаються судом до уваги.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства та наявних у справі доказів, судом встановлено, що висновок податкового органу щодо заниження позивачем сум податкових зобовязань з рентної плати за користування надрами для видобутку природного газу в сумі 12320125,36 грн. є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до підпункту 258.1.1. пункту 258.1. статті 281 Податкового кодексу України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Пуктом 54.3. статті 54 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення -рішення, якщо сума грошового зобовязання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобовязань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 25.03.2016 № НОМЕР_1 є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх рішень та дій не звільняє позивача від обов`язку доказування власних тверджень чи заперечень, у тому числі щодо факту наявності порушеного права.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що у вказаній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав, свобод чи інтересів субєктом владних повноважень, відтак адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Судом встановлено, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 Приватному акціонерному товариству "Пласт", яке діє в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного адміністративного позову є податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 25.03.2016 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання на загальну суму 1848188,04 грн. Тобто, вказаний спір є майнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 № 484-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Приписами частини 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, при зверненні до суду позивачу слід було сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 277202,82 грн. ( грн. х 1,5%).

Відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на зазначене та враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд присуджує до стягнення з позивача судовий збір у сумі 277202,82 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пласт", яке діє в інтересах спільної діяльності за Договором про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 277202 (двісті сімдесят сім тисяч двісті дві) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 серпня 2016 р.