Ухвала суду № 61763239, 04.10.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року справа №805/810/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., при секретареві судового засідання - Святодух О.Б., за участю представника позивача - Ярошевича І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/810/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2015 № 000621501 та № 000631501,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Красноармійський динасовий завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000621501 та № 000631501 від 17.12.2015, складені Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на підставі акта перевірки № 479/05-16-15-01/00191738 від 07.12.2015.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року позовні вимоги задоволені повністю, визнані протиправними та скасовані спірні податкові повідомлення-рішення від 17.12.2015 № 000621501 та № 000631501.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, яка виключає можливість здійснення підприємницької діяльності.

Також апелянт наголошує, що підприємством до перевірки не надані документи, згідно до яких ПАТ «Красноармійський динасовий завод» було прийнято товар, які підтверджують якість товару та в специфікаціях не зазначено нормативно-технічну документацію, ГОСТ (ДСТУ), ТУ, СТП або не вказано, що товар не підлягає сертифікації.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її вимоги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Красноармійський динасовий завод» (далі - ПАТ «КДЗ») зареєстроване, як юридична особа виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області з 21.03.1994 (код ЄДРПОУ 00191738), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Позивач перебуває на обліку Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області як платник податку на додану вартість.

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Красноармійська ОДПІ, ОДПІ) є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Посадовими особами відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства зі сплати ПДВ за період з 01.03.2015 по 31.07.2015 з приводу правильності нарахування та сплати податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.03.2015 по 31.07.2015 за операціями з платниками податків ТОВ «Вест енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот». За результатами перевірки відповідачем складно акт від 07.12.2015 за № 479/05-16-15-01/00191738.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що порушення позивачем чинного законодавства виникли на підставі недотримання законодавства його контрагентами-постачальниками: ТОВ «Вест енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот».

ПАТ «Красноармійський динасовий завод» не погодилось з висновками, викладеними в акті та 11 грудня 2015 року подало до ОДПІ заперечення на акт перевірки.

Листом від 16.12.2015 № 9266/10/05-16-22-01 відповідач повідомив, що за результатом розгляду заперечень на Акт від 07.12.2015 за № 479/05-16-15-01/00191738 встановлено, що дії ОДПІ відповідають чинному законодавству, тому викладені в акті висновки залишені без змін.

За висновками акту перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 17.12.2015 за № 000621501, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4258542 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 2129271 грн, та від 17.12.2015 за № 000631501, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2015 року в розмірі 401110 грн, за червень 2015 року в розмірі 282335 грн, за липень 2015 року в розмірі 302302 грн.

ПАТ «КДЗ» не погодилось з такими діями Красноармійської ОДПІ та звернулось до суду з позовом для захисту свого порушеного права.

Судова колегія застосовує норми матеріального права у редакції, що були чинними, станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Порядок оформлення та видачі податкової накладної на час виникнення спору був врегульований ст. 201 ПК України у відповідній редакції. Згідно з пунктом 201.1. вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону № 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704 та статтею 1 Закону № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, у тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Про реальність виконання операцій з поставки ТМЦ на адресу ПАТ «КДЗ» свідчать належні документи первинного обліку, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій та які надавались як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи, що підтверджується безпосередньо матеріалами справи, а саме: відповідні договори, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

У наданих до суду запереченнях на апеляційну скаргу позивач зауважує, що транспортування придбаного товару здійснювалось власними силами постачальників та було оформлено відповідними товарно-транспортними накладними, а придбаний товар було використано позивачем у власній виробничо-господарській діяльності з виробництва вогнетривкої продукції.

ПАТ «КДЗ» має власні основні засоби (цехи), трудові ресурси, спеціалізується на виробництві й продажі вогнетривких динасових виробів - матеріалу для зведення коксових батарей, повітронагрівачів доменних печей, мартенівських, електросталеплавильних, скляних печей та інших теплових агрегатів. Саме для використання у виробничому циклі придбавалися матеріали.

Так, продукція, що закуповувалась у підприємств-постачальників, була використана ПАТ «КДЗ» для виробництва власної продукції (вогнетривкі вироби), про що свідчать: накладні, прибуткові ордери, акти установки та інші документи, що підтверджують використання ТМЦ для власних потреб, в тому числи дефектні акти та акти на списання матеріалів, які надавались для огляду під час перевірки податковій інспекції (що з невідомих причин не знайшло відображення в акті перевірки) та засвідчені копії яких також було надано позивачем до суду.

Також, під час перевірки досліджувалися оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, що зазначено в акті перевірки, зі змісту яких вбачається, що платником податків відображено в обліку товарні обороти за договорами із зазначеними підприємствами.

ПАТ «КДЗ» не погоджується з твердженням відповідача про ненадання до перевірки документів щодо якості товару, відповідності його технічним вимогам, а також щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності підприємства та інших документів. Зауважує, що окремі документи взагалі не вимагалися відповідачем під час перевірки, а інші - надавалися для огляду посадовим особам податкової інспекції, проте, з невідомих причин, також не знайшли свого відображення в акті перевірки.

Щодо технічних характеристик, гарантійних зобов'язань, сертифікатів відповідності, паспортів якості до поставленого товару слід зазначити, що згідно з Переліком продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 № 28 не передбачено обов'язкової сертифікації продукції, яка отримана ПАТ «КДЗ» від постачальників, а отже витребування сертифікату якості від постачальника здійснюється виключно на власний розсуд покупця (позивача). Постачання необхідного для позивача товару здійснювалось за його кресленнями, зразками, еталонами, паспортами на обладнання та іним через відсутність нормативно регламентованої документації (ГОСТ, ДСТУ, ТУ і т.і.). До того ж, позивач наголошує, що поставлений товар повністю задовольняє підприємство як за технічними параметрами, так і за якісними властивостями.

Зазначені обставини жодним чином не порушують договірних засад із контрагентами, жодних недоліків неналежної якості товару під час його використання у господарській діяльності не було виявлено.

За таких обставин колегія суддів не приймає посилання апелянта на нереальність господарських операцій між позивачем та з платниками податків ТОВ «Вест енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот», адже факт здійснення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оприбуткуванням ТМЦ (від постачальників ПАТ «КДЗ») в бухгалтерському обліку, відображенням господарських операцій в податковому обліку з подальшим використанням в господарській діяльності, понесенням витрат на придбання товару, а відтак, віднесення платником податків сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до вимог податкового законодавства у спірних звітних (податкових) періодах є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області не надано до суду належних та допустимих доказів, які б довели нереальність виконання господарських операцій за спірний період із контрагентами: ТОВ «Вест енд», ТОВ «Амірант-центр», ТОВ «Батафога», ТОВ «Байракс», ТОВ «Бастія», ТОВ «ІСА ГРУП», ТОВ «Компанія «Камєлот», на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 000621501 та № 000631501 від 17.12.2015 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/810/16-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Красноармійський динасовий завод» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2015 № 000621501 та № 000631501 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року в справі № 805/810/16-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 04 жовтня 2016 року. Повний текст ухвали складений 04 жовтня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук