Постанова № 61684359, 26.09.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року Справа № 918/168/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

заявника: не з'явився;

боржника: не з'явився;

кредиторів: ПАТ "Дельта Банк" - представник ОСОБА_1;

арбітражний керуючий: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.16р. у справі № 918/168/16 (суддя Заголдна Я.В.)

за заявою ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 ХХІ"

до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.08.16р. у справі № 918/168/16 про банкрутство, за заявою кредитора ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 XXI" до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод відмовлено у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника в розмірі 1 126 758 847,95 грн.; включено до реєстру вимог кредиторів банкрута та затверджено реєстр вимог кредиторів банкрута - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" у наступному складі та обсязі: 1) ОСОБА_5 "ОСОБА_4 ХХІ" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 2 383 545,83 грн. (2 383 545,83 + 13780 = 2 397 325,83) в т.ч. основний борг - 2 380 789,86 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 16536,00 грн. (1 черга вимог); 2) ОСОБА_5 "ТЕП Транско" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 6 587 313,04 грн. в т.ч. основний борг - 6 584 557,04 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 2756,00 грн. (1 черга вимог); 3) ОСОБА_5 "Інвестаційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 425 389,47 грн. в т.ч. основний борг - 422 633,47 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 2 756,00 грн. (1 черга вимог); 4) ПСП "Оріана" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 18 924 721,88 грн. в т. ч. основний борг - 18 921 965,88 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 2756,00 грн. (1 черга вимог); 5) ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 83 775,11 грн. в т.ч. основний борг - 81 019,11 грн. (4 черга вимог); судові витрати = 2 756,00 грн. (1 черга вимог); 6) ДСП "ОВАС-Агро" Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 7 055 260,17 грн. в т.ч. основний борг - 7 052 504,17 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 2 756,00 грн. (1 черга вимог); 7) ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 28 729,72 грн. в т.ч. основний борг - 25 973,72 грн. (4 черга вимог); судові витрати - 2756,00 грн. (1 черга вимог); 8) ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника в розмірі - 190 759 185,00 грн. (позачергові вимоги ); судові витрати - 2756,00 грн. (1 черга вимог). зобов'язано розпорядника майна: внести зміни в реєстр вимог кредиторів відповідно до пункту 2 даної ухвали; протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Згідно ухвали підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду на призначено 04.10.2016. р. о 10 год. 30 хв.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що заяви з грошовими вимогами до боржника: ОСОБА_5 "ТЕП Транско" в розмірі 6 587 313,04 грн.; ТОВ "Інвестаційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" в розмірі 425 389,47 грн.; ПСП "Оріана" в розмірі 18 924 721,88 грн.; ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" в розмірі 83 775,11 грн.; ДСП "ОВАС-Агро" Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" в розмірі 7 055 260,17 грн.; ПАТ "Київенерго" в розмірі 28 729,72 грн.; ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" в розмірі 22 174,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, визнані боржником та розпорядником майна і підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в повному обсязі. Вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 317 523 544, 95 грн. підтверджені матеріалами справи лише частково на загальну суму 190 759 185,00 грн. (вимоги забезпечені заставою майна боржника). Заборгованість на суму 1 126 758 847,95 грн. не підтверджена належним чином, не визнається боржником та розпорядником майна, включенню до реєстру вимог кредиторів боржника підлягають вимоги в розмірі 190 759 185,00 грн. - основний борг та 2756,00 грн. - судові витрати. Кредитором не надано суду жодних підтверджуючих документів, щодо заборгованості згідно договорів забезпечення.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.16р. у справі 918/168/16 в частині відмови АТ "Дельта Банк" у визнанні вимог до боржника ОСОБА_5 "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" на суму 1 126 758 847,95 грн.; задовільнити заяву АТ "Дельта Банк" у частині визнання вимог до боржника в сумі 1 317 520 788,95 грн. з віднесення до відповідної черги задоволення вимог кредиторів згідно із ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню, в частині відмови у визнанні грошових вимог ПАТ "Дельта Банк" до боржника в розмірі 1 126 758 847,95 грн. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що вимоги Банку виникли на підставі кредитних договорів, № НКЛ - 2005422 від 23.11.2010 р.; № НКЛ - 2005422/1 від 13.09.2012 р.; № НКЛ-2005512 від 20.08.2012 р.; договору про надання овердрафту № 100/12 ОVER від 11.05.2012 р.; кредитного договору № 28/08/KL від 06.08.2008 р.; та № 03/09/ KL від 20.01.2009 р. В забезпечення виконання умов вищезазначених кредитних договорів було укладено договори забезпечення, де Заставодавцем виступає ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод "Євронасіння". Враховуючи норми чинного законодавства, щодо забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" звернувся із кредиторськими вимогами до боржника, які підтверджуються кредитними договорами, як до майнового поручителя. В даному випадку не є позичальником за основними кредитними договорами, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Однак, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг. З урахуванням норм матеріального права, правових позиції ВСУ щодо відповідальності боржників у справах про банкрутство, судом першої інстанції не повністю були зясовані всі обставин мають істотне значення для правильного вирішення даної справи.

Арбітражним керуючим подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити у задоволенні заяви ПАТ "Дельта Банк", оскаржувану ухвалу суду від 09.08.2016 р. у даній справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" в тій частині, у якій оскаржує апелянт - залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві.

Також у відзиві арбітражний керуючий ОСОБА_6 повідомила про розгляд даної справи без участі арбітражного керуючого, у звязку із перебуванням її у відрядженні, за межами області та неможливістю прибути у дане судове засідання.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника кредитора - ПАТ "Дельта Банк" у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи в частині визнання грошових вимог апелянта, перевіривши повноту встановлення у цій частині обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.08.16р. (в частині задоволення грошових вимог ПАТ "Дельта Банк") у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 XXI" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" (а.с. 2-6, т.І).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.03.2016 р. прийнято до розгляду вказану заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 XXI" про порушення справи про банкрутство та призначено заяву до слухання (а.с. 1, т.І).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.03.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)"; визнано вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_5 "ОСОБА_4 XXI" до боржника у сумі 2 361 403,86 грн. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_7, проведення попереднього засідання суду призначено на 24.05.2016 р. (а.с. 164-166, т.І).

28.03.2016 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення № 29720 про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", де зазначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника, а саме 27.04.2016 р. (а.с. 167, т.І).

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.05.2016 р., зокрема, задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_7 про звільнення від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)", припинено повноваження розпорядника майна боржника покладених на арбітражного керуючого ОСОБА_7, заяву арбітражного керуючого ОСОБА_6 про участь у справі задоволено, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_6 (а.с. 5-8, т.ІІ).

Згідно статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон України про банкрутство) протягом тридцятиденного терміну з дня опублікування на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" до господарського суду та розпорядника майна надійшли письмові заяви з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують від наступних кредиторів:

- ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" з додатковими грошовими вимогами в розмірі 22 174,00 грн.

- ТОВ "ТЕП Транско" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 6 587 313,04 грн.

- ТОВ "Інвестаційно-фінансова компанія "Євроінвестбуд" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 425 389,47 грн.

- ПСП "Оріана" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 18 924 721,88 грн.

- ТОВ "ОСОБА_4 Плюс" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 83 775,11 грн.

- ДСП "ОВАС-Агро" Приватного підприємства, що повністю належить іноземному інвестору "ОВАС" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 7 055 260,17 грн.

- ПАТ "КИЇВЕНЕРГО" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 28 729,72 грн.

- ПАТ "Дельта Банк" з грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 317 523 544, 95 грн.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядником майна боржника долучено до матеріалів справи уточнений реєстр вимог кредиторів (а.с. 151-152, т.ІІ), який вона просила затвердити та повідомлення на заяви з кредиторськими вимогами. До поданого на затвердження судом реєстру вимог кредиторів розпорядником майна включено вимоги кредиторів у відповідному складі та сумах.

Так, ПАТ "Дельта Банк" звернувся до боржника з грошовими вимогами в розмірі 1 317 523 544,95 грн., в т.ч. судові витрати 2 756,00 грн. (т. К, ПАТ "Дельта Банк", а.с. 1-5).

Заявлені грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника в розмірі 1 317 523 544,95 грн., згідно наявного в матеріалах справи відзиву боржника та розпорядника майна вимоги ПАТ "Дельта Банк" визнаються частково, а саме в розмірі 190 761 941,00 грн.(а.с.148-149, т.ІІ).

Суд апеляційної інстанції розглянувши заявлені вимоги ПАТ "Дельта Банк", дослідивши наявні у матеріалах спрви документи та докази, що їх підтверджують, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове визнання таких вимог, з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення кредитних договорів № НКЛ - 2005422/1 від 13.09.2012 р., № НКЛ - 2005512 від 20.08.2012 р., договір про надання овердрафту № 100/12 - ОVER від 11.05.2012 р., № 28/08/KL від 06.08.2008 р. (т. ОСОБА_8 "Дельта Банк", а.с.28-30, 56-58, 39-43, 68-69) між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_5 "РНЗ "Євронасіння" укладено наступні договори забезпечення:

-Договір застави № 2005422/S-1 від 06.12.2013 р., який забезпечує наступні кредитні договори:

-№ НКЛ - 2005422/1 від 13.09.2012 р. за яким заборгованість складає 255 440 503,88 грн.;

-№ НКЛ -2005512 від 20.08.2012 р. за яким заборгованість складає 52 392 953,69 грн.;

-Договір про надання овердрафту № 100/12 - ОVER від 11.05.2012 р. - за яким заборгованість складає 42 849 985, 92 грн.;

-Кредитний договір № 28/08/KL від 06.08.2008 р. - за яким заборгованість складає 141 634 862,76 грн.;

Договір іпотеки № 4921 від 29.08.2008 р., який забезпечує кредитний договір № 28/08/KL від 06.08.2008 р. - за яким заборгованість складає 141 634 862,76 грн.

Договір іпотеки № 1278 від 13.03.2012 р. який забезпечується кредитний договори № 28/08/KL від 06.08.2008 року, 03/09/ KL від 20.01.2009 р.

З урахуванням наведеного заборгованість ОСОБА_5 "РНЗ "Євронасіння", як майнового поручителя за вище вказаними кредитними договорами визнаються в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 1 Закону, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою, заставою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (частини 1, 2 статті 552 ЦК України).

Згідно статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 статті 574 ЦК України передбачено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, згідно частини 1 статті 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" :

- іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

- майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку", визначене, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Враховуючи наведені норми законодавства, вимоги ПАТ "Дельта Банк" на загальну суму 190 759 185,00 грн. визнаються як вимоги забезпечені заставою майна боржника, за наступними договорами:

- договором застави № 2005422/S-1 від 06.12.2013 р. (вартість предмета застави у розмірі 148 753 000,00 грн.);

- договором іпотеки № 4921 від 29.08.2008 р. (вартість предмета іпотеки у розмірі 25 025 000,00 грн.);

- договір іпотеки № 1278 від 13.03.2012 р. (вартість предмета іпотеки у розмірі 16 981 185,00 грн.).

Щодо договорів забезпечення, на які посилається ПАТ "Дельта банк" в обгрунтування своїх заявлених вимог до боржника, то матеріалами справи встановлено, що: договір застави № 1281 від 13.03.2012 р. був розірваний 24.01.2014 р., що підтверджено договором про розірвання договору застави від 13.03.2012 р. № 1281 (а.с 90, т.І);

-Договір застави № 1282 від 13.03.2012 р. - розірваний 24.12.2014 р., договором про розірвання договору застави від 13.03.2012 року № 1282 (а.с. 91, т.ІІ);

-Договір застави № 03/09/KL/S-4 від 28.02.2012 р. - розірваний сторонами 31.12.2014 року, що договором про розірвання договору застави від 28.02.2012 р. (а.с.92, т.ІІ).

Як встановлено судом апеляційної та першої інстанції, вказані договори були розірванні сторонами, що підтверджується договорами про розірвання договорів застави, а тому відсутні будь-які правові підстави для віднесення вимог ПАТ Дельта Банк до забезпечених вимог кредиторів за вказаним договорами застави.

Щодо заявлення кредитором ПАТ "Дельта Банк" грошових вимог на підставі кредитних договорів, укладених між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ОСОБА_4 ХХІ" № НКЛ - 2005422 від 23.11.2010 р.; № НКЛ - 2005422/1 від 13.09.2012 р.; № НКЛ - 2005512 від 20.08.2012 р.; Договору про надання овердрафту № 100/12 - ОVER від 11.05.2012 р.; № 28/08/KL від 06.08.2008 р.; 03/09/ KL від 20.01.2009 р. колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, досліджуючи правовідносини виникнення заборгованості за такими договорами та її наявності на день порушення провадження у справі про банкрутство, звернув увагу заявника, що окрім укладених договорів не надається жодних обґрунтовуючих документів, які підтверджували право кредитора на грошові кошти у сумі 1126758847,95 грн.

Апелюючи до суду апеляційної інстанції в тій частині, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні грошових вимог кредитора, як вимоги забезпечені заставою майна боржника. Однак ні до апеляційної скарги, ні у судове засідання суду апеляційної інстанції апелянтом у спростування доводів суду першої інстанції такі докази апелянтом не додаються.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи із змісту даних договорів та додатків доданих до заяви про визнання кредитором, в ході розгляду даної справи встановлено, що жодних підтверджуючих документів, щодо вказаної заборгованості кредитором не надано.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що у боржника згідно бухгалтерської документації відсутня будь-яка інформація та документи щодо даної заборгованості, а відтак дана сума боргу є не підтвердженою в розумінні статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи викладене, у звязку з відсутністю відповідних підтверджуючих бухгалтерських первинних документів Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ "РНЗ "Євронасіння" не є боржником за даними договорами.

Таким чином, в задоволенні заявлених ПАТ "Дельта Банк" вимог до боржника в розмірі 1126758 847,95 грн. слід відмовити.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, норм чинного законодавства, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що обґрунтованими та підставними є грошові вимоги ПАТ "Дельта Банк" до боржника лише в розмірі 190 759 185,00 грн. (Вимоги забезпечені заставою майна боржника) та 2756,00 грн. (судові витрати), відповідно вказані суми правомірно включено судом першої інстанції до реєстру вимог кредиторів - ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" з віднесенням їх до позачергових вимог та вимог 1 черги відповідно.

Затверджений реєстр вимог кредиторів ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" містить всі вимоги, передбачені статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідає чинному законодавству і правомірно затверджений судом першої інстанції.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється у порядку відповідно до статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 4 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог в розмірі 1126758847,95 грн.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дельта Банк" від 29.08.16р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 16 серпня 2016 року у справі № 918/168/16 залишити без змін в частині відмови ПАТ "Дельта Банк" у визнанні грошових вимог в розмірі 1 126 758 847,95 грн. (пункт 1 ухвали).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 918/168/16 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.