Ухвала суду № 61522739, 21.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/26930/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від №0005301502 від 13.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005301502 від 13.08.2015 прийняте Ковельською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Ковельська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Ковельською об'єднаною державною податкової інспекцією ГУ ДФС України у Волинській області 16.07.2015 проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів ПАТ «Укрнафта» за травень 2015 року.

За результатом зазначеної перевірки складено акт №543/15-02/00135390. В зазначеному акті перевірки встановлено порушення: ст.213, ст.214, пп.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №14 від 23.01.2015 «Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за травень 2015 року в сумі 26079,28грн.

На підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0005301502 від 13.08.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на загальну суму 39118,92грн. (за основним платежем 26079,28грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13039,64 грн.).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, прийшов до висновку про протиправність прийняття Ковельською об'єднаною державною податкової інспекцією ГУ ДФС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення від №0005301502 від 13.08.2015.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Податковим кодексом України та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження форми декларації акцизного податку» №14 від 23.01.2015.

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України визначено, що платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

За приписами підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Положеннями підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України встановлено, що у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема, нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне.

Згідно з пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

З викладеного вище вбачається, що оподаткуванню акцизним податком підлягають операції з реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Разом з цим, на момент виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачалось, що фізичний відпуск з автозаправної станції товарів є реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розумінні Податкового кодексу України.

Необхідно зазначити, що такі зміни були внесені лише Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-VIII від 24.12.2015 , який набув чинності 01 січня 2016 року.

Відповідно до положень статті 712 Цивільного кодексу України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

Відпуск підакцизних товарів суб'єктами господарювання за попередніми договорами поставки узгоджується з приписами абз.1 пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, якою встановлено, що реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, при наявності договорів поставок з суб'єктами господарювання з оплатою постачання в безготівковому порядку або у готівковому порядку через касу підприємства та подальшим отриманням пального на АЗС з використанням спеціальних жетонів, чеків тощо, законодавчо обґрунтованих підстав для оподаткування таких продажів акцизним податком у роздрібній торгівельній мережі не виникає.

Так на підтвердження того, що через мережу АЗС реалізовувались нафтопродукти з метою їх подальшого використання у комерційній діяльності позивачем було надано договір поставки, укладений між ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» від 01.11.2004 №26-1341в-АЗС( на поставку пального на умовах EXW через АЗС). Крім того, позивачем з ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «Авіас» 01.07.2013 було укладено додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до якої товар поставляється покупцю по паливним карткам та скретч-карткам.

До матеріалів справи залучено реєстр податкових накладних, які видані за операціями з поставки нафтопродуктів іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а також фіскальний звіт за результатами діяльності позивача протягом травня 2015 року. Відомості з наведеного реєстру відповідачем не спростовані, а також не доведено придбання нафтопродуктів вказаними суб'єктами господарювання без мети їх використання у своїй підприємницькій діяльності.

Необхідно зазначити, що порядок відпуску нафтопродуктів на АЗС врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 від 20.05.2008.

Положеннями пункту 10.3 зазначеної Інструкції передбачено, що відпуск нафтопродуктів здійснюється: за готівку, за відомостями, за талонами та за платіжними картками.

В свою чергу пунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами -підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зауважити, що відпуск нафтопродуктів таким способом як по довірчим документам - паливним карткам, скетч-карткам не підпадає під регулювання нормам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що спростовує доводи апеляційної скарги.

Також є безпідставними посилання апелянта, що згідно постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» №1442 від 20.12.1997, встановлено, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачу, оскільки відповідно до пункту 1 зазначених Правил ці правила визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування. Тобто зазначені правила регулюють порядок саме роздрібної торгівлі нафтопродуктами та не регулюють правовідносин з оптового продажу.

Беручи до уваги те, що на АЗС ПАТ «Укрнафта» в даному випадку реалізація нафтопродуктів в роздріб не відбувається, посилання апелянта на зазначену постанову Кабінету Міністрів України не заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення ПАТ «Укрнафта» ст.213, 214, пп.215.3.4 ст.215, ст.216 Податкового кодексу України є необґрунтованим, а тому прийняте на його підставі оскаржуване податкового повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог позивача та наявності правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 23 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.