Постанова № 61280752, 16.03.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р. справа № 804/247/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

13.01.2016 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 27.11.2015 року № 9892-17, прийняте ДПІ в Красногвардійському районі Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким відповідачем був зроблений перерахунок грошових зобов'язань, у зв'язку з чим, нараховано суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 за податком з орендної плати на суму 54698,26 грн., та штрафні санкції на суму 7072,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням та вважає, що рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 9892-17 від 27.11.2015 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи повідомлявся належним чином. Заперечень до суду не надав.

Керуючись приписами ст. ст. 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, враховуючи позицію позивача, викладену у адміністративному позові, та позицію відповідача, викладену в запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку про наступне.

20 липня 2015 року ОСОБА_1 одержано податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 74-17 від 17 квітня 2015 року яким платнику і датків визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 75339,11 коп. (75539,11грн. / 12 мес. = 6294,93 грн. за місяць).

11 грудня 2015 року позивачем отримано лист контролюючого органу від 04. 12.2015р. за № 17399/10/04-66-17-01-19, де було зазначено, що вищезазначене податкове повідомлення-рішення було відкликане у зв'язку із зменшенням суми грошового зобов'язання «орендна плата з фізичних осіб». Але, разом з листом позивачу також було направлено нове податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» № 9892-17 від 27 листопада 2015 року яким платнику і датків визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб, але вже в сумі 54698,26.

Розраховуючи платнику податків суму грошового зобов'язання «орендна плата з фізичних осіб» податковий орган посилався на податкову інформацію, яка надійшла на його адресу від Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди за рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2015 року. Тобто розрахунок суми грошового зобов'язання було здійснено за період з 01.01.2015р. по 22.09.2015р.

Відповідно до п.14.1.147 ч. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Також судом встановлено, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 11 травня 2005 року, який посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 3998 від 11 травня 2005 року та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № НОМЕР_2 від 19 липня 2005 року.

За умовами цього договору Дніпропетровська міська рада надала в строкове платне користування позивачу земельну ділянку, площею 0,0718 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_3 для розміщення будівель комерційного призначення строком на 15 років (пункти 1.1, 2.1, 3.1, 5.1 договору).

Зазначений договір оренди укладено у зв'язку з придбанням позивачем об'єктів нерухомості, розташованих на вказаній земельній ділянці.

01 липня 2015 року позивачем здійснено відчуження зазначених об'єктів нерухомості за нотаріально посвідченим договором дарування на користь набувача - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)

Про зазначені фактичні обставини позивач повідомила відповідача листом від 20 липня 2015 року.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України (далі - ПК України), який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України). Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Згідно з пунктом 296.1 статті 269, пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 126 цього ж Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що податковим органом було вірно визначено податкове зобов'язання по орендній платі з фізичних осіб за весь строк дії договору оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків.

Відповідно до частини першої ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 69 - 71, 86, 94, 122, 128, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.П. Павловський