Ухвала суду № 60021141, 23.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 р.Справа № 816/222/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2016р. по справі № 816/222/16

за позовом Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

до Державного Миргородського гренажного заводу

про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного Миргородського гренажного заводу, в якому просив суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі в розмірі 282 137,31 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на недостатність коштів на рахунках відповідача, необхідних для погашення суми боргу по орендній платі з юридичних осіб на загальну суму 244 717,26 грн., у зв'язку з чим наявні підстави для звернення податкового органу із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у відповідності з вимогами статті 95 Податкового кодексу України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі № 816/222/16 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області до Державного Миргородського гренажного заводу про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Державний Миргородський гренажний завод (код ЄДРПОУ 00703279) зареєстрований як юридична особа 25.09.1996, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 20.01.2009 за № 1 573 120 0000 000359, підприємство є державним, його засновник - Міністерство аграрної політики України згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.1 а.с. 158-159).

Згідно Статуту Миргородського гренажного заводу, його майно є державною власністю і закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Відчуження майна, що є державною власністю і закріпленого за підприємством, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідач перебуває на обліку як платник податків в Миргородській ОДПІ з 14.05.1993 за № 29 (т.1 а.с.11).

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем рахується податковий борг:

- по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб, що знаходять на території м. Миргород в розмірі 228 166,40 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених грошових зобов'язань згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2012 № 2358, від 19.02.2013 № 1300002643, від 20.02.2014 № 1400002755, від 20.02.2015 № 1500003433, від 22.02.2016 № 9021585853;

- по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб, що знаходяться на території Біликівської сільської ради Миргородського району в розмірі 40 707,17 грн, який виник внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених грошових зобов'язань за податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2012 № 2360, від 30.01.2013 № 7908 (уточнююча декларація), від 19.02.2013 № 1300002653, від 20.02.2014 № 1400002757, від 20.02.2015 № 1500003456, від 01.03.2016 № 9021585853 (т.1 а.с. 140-157, 105-106); донарахуванням сум податкового зобов'язання, визначених податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2015 № 0007701502 (т.1 а.с.139) та пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання.

24.04.2009 Миргородською ОДПІ винесено податкову вимогу № 1/59 на суму податкового боргу платника податків Миргородського гренажного заводу за узгодженим податковим зобов'язанням на загальну суму 14 982,49 грн., яка направлялась відповідачу та отримана його уповноваженою особою 29.04.2009 (т.1 а.с.128).

26.05.2009 Миргородською ОДПІ винесено другу податкову вимогу № 2/73 на суму податкового боргу цього ж платника податків на загальну суму 14 982,49 грн, яка направлялась відповідачу та отримана уповноваженою особою 02.06.2009 (т.1 а.с.128, на звороті).

Разом з тим борг, визначений вищевказаними вимогами відповідачем сплачено не було.

Стягнення податкового боргу з Миргородського гренажного заводу проводилося в судовому порядку, так постановами Полтавського окружного адміністративного суду були задоволені вимоги Миргородської ОДПІ, а саме: від 02.02.2010 у справі № 2а-47653/10/1670 в сумі 14 982,49 грн., від 09.07.2010 у справі № 2а-3050/10/1670 в сумі 79 686,12 грн., від 22.11.2010 у справі № 2а-5584/10/1670 в сумі 56 043,07 грн., від 04.07.2011 у справі №2а1670/4213/11 в сумі 39 549,39 грн., від 24.11.2011 у справі № 2а-1670/9194/11 в сумі 79 455,09 грн., від 24.07.2012 у справі № 2а-1670/4601/12 в сумі 55 432,89 грн., від 06.11.2012 у справі № 2а-1670/6711/12 в сумі 20 900,99 грн., від 16.10.2013 у справі № 816/5768/13-а в сумі 36 576,69 грн., від 16.10.2013 у справі № 816/5527/13-а в сумі 5678,55 грн., від 18.07.2013 у справі № 816/4125/13-а в сумі 20 900,98 грн. (т.1 а.с. 213-234).

Згідно письмових пояснень позивача, на виконання зазначених постанов судом було видано виконавчі листи, які перебували на виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області. 27.12.2013 провадження по стягненню боргу з Миргородського гренажного заводу на користь Миргородської ОДПІ було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням вимог Закону України "Про ведення мораторію на примусову реалізацію майна".

Так, статтями 1, 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" забороняється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом, зокрема, звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою України.

Згідно довідки Миргородської ОДПІ (т.1 а.с. 112), Миргородський грензавод має наступні рахунки у банках:

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26041054601107, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 18.06.2013;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Київ, номер рахунку: 260429595, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 25.03.2010;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, номер рахунку: 26004270964, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 24.03.2010;

- МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, номер рахунку: 260065182, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 04.06.2005;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26006174332067, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 18.11.2002;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26008174332065, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 15.01.2002;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26049054500062, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 03.10.2003;

- МФО 331401, Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава, номер рахунку: 26049174332091, валюта рахунку: 980 - українська гривня, дата відкриття: 19.05.2003.

Відповідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України на підставі постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 по справі № 816/4125/13-а Миргородською ОДПІ направлено 14 інкасових доручень (т.1 а.с. 114-117) до банківських установ про стягнення із рахунків відповідача сум заборгованості за судовим рішенням, однак документи були повернуті банківськими установами з наступних підстав:

- кошти, які є на рахунках №№ 260429595, 260065182, 26004270964 платника забезпечують виконання постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, інших коштів, необхідних для забезпечення виконання інкасових доручень на рахунку платника немає (т.1 а.с. 114-115);

- кошти, які є на рахунках платника №№ 26049054500062, 26049174332091 є страховими коштами, зарахованими на окремий рахунок, які не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону;

- рахунки №№ 26008174332065, 26006174332067 в банку не обслуговуються.

Інкасові доручення про стягнення з рахунку 26041054601107 Миргородського гренажного заводу у Полт. ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Полтава контролюючим органом не направлялися.

Відповідно до письмових пояснень з 2014 року інкасові доручення не виставлялися, оскільки державною виконавчою службою Миргородського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на кошти Миргородського гренажного заводу (т.1 а.с. 173).

Крім того, на виконанні відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції наразі перебуває зведене виконавче провадження № 46633536 від 25.11.2013 на загальну суму 462 025,64 грн. Постановою від 20.05.2015 начальником відділу державної виконавчої служби Миргородського міськрайонного управління юстиції на кошти, що містяться і будуть надходити на всі рахунки боржника (крім субрахунків для зарахування страхових коштів) в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ МФО 380805 та в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Полтава МФО 331401 накладено арешт (т.1 а.с. 174-176).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Миргородський гренажний завод є державним підприємством, приватизація якого заборонена законодавчими актами, а відтак його майно не може бути предметом застави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилом пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Разом з тим, згідно п.п. 87.3.7 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу".

За приписами ч. 6 ст. 4 цього Закону предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Відповідно до додатку 1 Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Миргородський гренажний завод входить до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

При цьому, згідно наданих до матеріалів свідоцтв про право власності від 30.11.2006, зареєстрованих в електронному реєстрі прав на нерухоме майно 06.12.2006 за № 17024444, № 17020179 в цілому будівлі котельні площею 226,6 м2 та головного корпусу площею 3056,6 м2, які знаходиться в м. Миргороді Полтавської області по вул. Київській, 15 дійсно належать Державі в особі Верховної Ради України (т.1 а.с. 170-171).

При цьому, п.п. 87.3.5 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України.

У зв'язку з наростанням непогашеного податкового боргу Миргородського гренажного заводу в січні 2012 року Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства України як засновника підприємства з листом № 19/09/24-027 (т.1 а.с. 208), яким пропонувала прийняти одне з рішень в порядку, передбаченому ст. 96 Податкового кодексу України: надати відповідну компенсацію з бюджету за рахунок коштів, призначених на утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків або проведення досудової санації такого боржника за рахунок коштів державного бюджету, або його ліквідації, або виключення платника з переліку об'єктів права державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону з метою порушення провадження у справі про банкрутство. Аналогічного листа податковий орган направив і 11.10.2013 за № 958/10/15.1-33 (т.1 а.с. 207). Відповіді на них позивачем не отримано.

З листами від 30.07.2013 за № 273/10/15.1-33 (т.1 а.с. 212) та 07.02.2014 за № 205/7/16-20-25-13 (т.1 а.с. 209) Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики та продовольства України про розгляд питання щодо розірвання трудового договору з керівником Миргородського грензаводу ОСОБА_2, оскільки виникнення податкового боргу та систематична несплата поточних платежів допущено ним. 14.03.2014 позивачу надано відповідь за № 37-27-3-15/3052 про те, що питання про розірвання договору з директором зазначеного підприємства буде розглянуто Комісією з питань забезпечення своєчасності і повноти сплати податків та погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат на засіданні 26.03.2014, на яке також викликано керівника підприємства (т.1 а.с. 210).

Миргородська ОДПІ зверталася також до Фонду державного майна України листом від 20.02.2014 № 309/16-20-25-30 щодо надання інформації про майно, що включене до переліку державного майна в майновому комплексі підприємства (т.1 а.с. 211).

18.09.2014 Миргородська ОДПІ звернулася до Міністерства аграрної політики листом №902/20-25-30 (т.1 а.с. 206) про надання згоди на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі за актом опису активів, на які поширюється право податкової застави від 23.10.2009 № 36 про опис бази № 1 (свиноферми).

Згідно відповіді Міністерства аграрної політики від 24.10.2014 № 37-27-3-15/16377 (т.1 а.с. 205), для розгляду питання продажу майна Миргородського гренажного заводу до Мінагрополітики України необхідно направити переліки майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу ДП "Державний Миргородський гренажний завод" за формою та в порядку, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 29.10.2010 № 1954. Одночасно зобов'язано керівника Миргородського гренажного заводу надати до органу, уповноваженого управляти майном оновлені переліки майна ДП "Державний Миргородський гренажний завод".

За результатами проведеної Миргородською ОДПІ перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі складено акт від 09.12.2014 № 4 (т.1 а.с. 238), встановлено, що описане в податкову заставу майно, що належить боржнику, а саме: база № 1 (свиноферма) має пошкодження даху та з невідомих причин відсутній на 90% шифер. Причини пошкодженого майна, описаного в податкову заставу вказані в поясненні керівника, яке додається. Приміщення має незадовільний стан.

На звернення Миргородської ОДПІ від 09.12.2014 № 3950/10/16-20-25-30 щодо допущення керівником Миргородського гренажного заводу ОСОБА_2 пошкодження державного майна, зокрема, даху бази № 1 (свиноферми), та в межах своєї компетенції Мінагрополітики України повідомлено листом від 17.01.2015 № 37-27-3-15/496 про зобов'язання керівника Миргородського гренажного заводу надати вичерпні пояснення з фотоматеріалами свиноферми, після надходження яких міністерством будуть вжиті відповідні заходи. Одночасно повідомлено, що відповідно до ст. 96 Податкового кодексу України питання погодження продажу майна, яке перебуває в подактовій заставі, буде опрацьовано Мінагрополітики України після затвердження переліків майна, що включається та не включається до складу цілісного майнового комплексу підприємства, за формою та в порядку, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954. Зазначено також, що зазначені переліки до міністерства не надходили (т.1 а.с. 204).

22.12.2014 разом з супровідним листом № 1 Миргородським гренажним заводом направлено до Миргородської ОДПІ перелік майна, що не включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, серед якого є головний корпус заводу та котельня по вул. Київській, 15, м. Миргород (т.1 а.с. 203).

На підставі наданого Миргородським грензаводом переліку майна, що не включається до цілісного майнового комплексу та відповідно п 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України Миргородською ОДПІ прийнято рішення № 6 від 03.11.2015 про опис майна відповідача у податкову заставу (т.1 а.с. 113), податковим керуючим складено акт опису майна від 03.11.2015 № 5/6 /а.с.113, на звороті/. Податкову заставу зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.11.2015 на майно Миргородського гренажного заводу, а саме: нежитлове приміщення - головний корпус заводу по вул. Київська, 15, м. Миргород, Полтавська область, та нежитлове приміщення - котельня по вул. Київська, 15, м. Миргород, Полтавська область. До матеріалів справи позивачем надано витяги із відповідного реєстру (т.1 а.с. 118-119).

Листом від 11.11.2015 № 1813/16-20-25-29 (т.1 а.с. 45-46) Миргородська ОДПІ звернулася до Мінагрополітики України та просила погодити продаж майна, що перебуває у податковій заставі на підставі акту опису майна від 03.11.2015 № 5/6, на що надано відповідь, що Миргородський гренажний завод відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" є державним підприємством, яке не підлягає приватизації. Таке погодження може бути отримано лише після виключення Миргородського гренажного заводу з цього переліку, у зв'язку з чим буде вирішено питання щодо його ліквідації або порушення справи про банкрутство.

У зв'язку з наростаючим та не сплаченим відповідачем в добровільному порядку податковим боргом, Миргородська ОДПІ звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики України про стягнення з останнього податкового боргу Миргородського гренажного заводу у сумі 190 213,91 грн. Постановою від 23.09.2015 по справі № 826/3054/15 цього суду відмовлено у задоволенні позовних вимог податкового органу, оскільки Миргородською ОДПІ не доведено вжиття всіх вичерпних заходів щодо погашення Миргородським гренажним заводом податкового боргу (т.1 а.с. 235-237).

21.12.2015 Миргородська ОДПІ знову звернулася до Мінагрополітики України (т.1 а.с. 42), однак з проханням підтвердити, що описане в податкову заставу майно Миргородського гренажного заводу входить до складу цілісного майнового комплексу відповідно до Наказу Фонду Державного майна України від 29.12.2010 № 1954.

Згідно відповіді Мінагрополітики України від 15.01.2016 № 37-27-4-15/465 (т.1 а.с. 39-41), Кабінетом Міністрів України внесено на розгляд Верховної Ради України законопроекти про виключення з переліку об'єктів права державної власності ряд державних підприємств, що належать до сфери управління Мінагрополітики, у тому числі Миргородського гренажного заводу. Однак зауважено, що віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства у випадках визначення майна як джерела погашення податкового боргу платника податків, здійснюється в порядку, встановленому Положенням про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954. Результати повної інвентаризації об'єктів державної власності у встановленому законодавством порядку Миргородським гренажним заводом до Мінагрополітики не надавались, у зв'язку з чим останній не має можливості підтвердити або спростувати належність нерухомого майна Миргородського гренажного заводу, взятого у податкову заставу, до складу цілісного майнового комплексу.

Визначення цілісного майнового комплексу надає Закон України "Про оренду державного та комунального майна" згідно абзацу 1 частини першої статті 4 якого, це господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Крім того, стаття Цивільний кодекс України надає поняття підприємства як єдиного майнового комплексу, до складу якого (ч. 2 ст. 191 ЦК України) входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої, третьої статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Як встановлено судом першої інстанції, нежитлові приміщення - головний корпус заводу та котельня по вул. Київській, 15, м. Миргород, що перебувають у податковій заставі є складовими цілісного майнового комплексу Миргородського грензаводу, оскільки забезпечують нормальне функціонування підприємства.

Процедура віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які не підлягають приватизації визначено в Положенні про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.12.2010 № 1954, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2011 за № 109/18847.

Згідно з п. 5 цього Положення, після дати вручення підприємству податкової вимоги, яка надсилається (вручається) платнику податку в порядку, визначеному статтею 59 Податкового кодексу України, не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати ним суми грошового зобов'язання наказом керівника підприємства затверджується рішення про проведення інвентаризації майна підприємства, склад інвентаризаційної комісії та дата інвентаризації. Інвентаризація майна проводиться згідно з чинним законодавством і повинна бути завершена в строк до 15 календарних днів після визначеної наказом дати інвентаризації.

Результати інвентаризації узагальнюються на засіданні інвентаризаційної комісії та оформляються протоколом, який підписується всіма членами комісії та затверджується керівником підприємства (п. 6 Положення).

Відповідно до п. 7 Положення на підставі матеріалів інвентаризації підприємство в п'ятиденний строк після затвердження результатів інвентаризації складає пооб'єктні переліки майна, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, та майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, за відповідними формами, наведеними в додатках 1 та 2 до цього Положення. Під час формування переліків керуються вимогами пункту 4 цього Положення та частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна". Зазначені переліки майна підприємство подає на затвердження до органу, уповноваженого управляти таким державним майном.

Як з'ясовано згідно листування Мінагрополітики України, переліки майна, що не входять до складу цілісного майнового комплексу підприємства Миргородським гренажним заводом до управляючого органу не надавалися.

Таким чином, перелік майна від 21.09.2015, що не включається до цілісного майнового комплексу державного підприємства, яке не підлягає приватизації, наданий колишнім директором ОСОБА_2 (т.1 а.с.203) Миргородській ОДПІ не затверджений уповноваженим органом, а тому не міг бути підставою для опису майна в податкову заставу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення стягнення на майно, в т.ч. цілісного майнового комплексу державного підприємства, що не підлягає приватизації може бути здійснено у випадку виключення підприємства з переліку таких, що не підлягають приватизації або в процедурі банкрутства, порушеного уповноваженим органом відносно цього підприємства.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 року у справі № 816/222/16 відповідає вимогам ст.. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.04.2016р. по справі № 816/222/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.08.2016 р.