Ухвала суду № 59948432, 22.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 136/714/16-ц Провадження № 22-ц/772/2333/2016Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 47Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Панасюка О.С., Оніщука В.В.

при секретарі: Маркевич Я.С.

за участю представника позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» про витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» на рішення Липовецького районного суду від 31 травня 2016 року, -

В с т а н о в и л а :

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про витребування земельної ділянки, площею 3,5185 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Славнянської сільської ради, посилаючись на те, що 05.01.2015 року закінчився строк дії договору оренди землі укладений між нею та відповідачем і про намір припинення якого вона повідомляла товариство, проте, останнє відмовляється в добровільному порядку повернути вказану ділянку і продовжує незаконно нею володіти.

Рішенням Липовецького районного суду від 31.05.2016 року позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» земельну ділянку, площею 3,5185 га, на території Славнянської сільської ради Липовецького району (кадастровий номер НОМЕР_1), з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_2. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» просить зазначене рішення скасувати, через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Зазначив, що суд допустив неповне встановлення обставин справи, зокрема, не встановив дотримання сторонами порядку припинення дії договору, а також дійшов помилкового висновку про припинення дії договору оренди та необхідності витребування земельної ділянки.

Заперечуючи проти скарги, представник позивачки ОСОБА_3 вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши осіб, які беруть у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати

земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суд встановив, що позивачка являється власницею земельної ділянки, площею 3,5185 га з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Славнянської сільської ради (а.с.6). 05.01.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, на строк 10 років. 25.10.2006 року даний договір був зареєстрований у Вінницькій філії ДП «Центр державного земельного кадастру». 04.04.2016 року позивачка звернулась до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» з письмовою вимогою про повернення їй належного нерухомого майна (а.с.12).

Ухвалюючи рішення про витребування земельної ділянки з незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачкою та відповідачем 05.01.2005 року, є припиненим, так як 05.01.2015 року закінчився 10-річний строк, на який він був укладений, а відповідач належних та допустимих доказів продовження строку його дії не надав і продовжує володіти земельною ділянкою ОСОБА_2 незаконно, а тому остання підлягає поверненню.

Суд вірно встановив обставини по справі ,належним чином перевірив їх доказами, які оцінив відповідно до ст.212 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють та дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом невраховані обставини недотримання позивачкою порядку припинення дії договору, що передбачений п.4 договором оренди, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» укладений договір оренди земельної ділянки.

Згідно п.4 даного договору, останній укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору орендодавець повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору письмово попередити орендаря про свій намір припинити дію договору. При відсутності такого повідомлення договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч.1 ст.764 ЦК України щодо поновлення договору найму.

Разом з тим, зі змісту ч. 2 ст.792 ЦК України вбачається, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки, зокрема, укладення, зміна, поновлення, припинення договору оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі».

Статтею 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено два випадки поновлення договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» вказано і інший випадок поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, відповідач не звернув увагу, що і в такому випадку, зазначена частина, а також і ч. 8 даної статті передбачають обов'язкове укладення між сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди, тобто передбачають юридичне закріплення пролонгації договору.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015 року по справі №6-219цс14, висновок якого, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, мотивів для відступлення від якого у колегії суддів немає.

Отже, встановивши, що за наявності інших необхідних фактів, сторони додатковою угодою факт пролонгації договору оренди землі не закріпили, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність доказів поновлення строку дії договору і підставно витребував земельну ділянку з незаконного володіння відповідача.

За таких обставин, доводи скарги про продовження дії договору оренди через недотримання позивачкою порядку його припинення є безпідставними і правильних висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Суд вірно встановив обставини по справі ,належним чином перевірив їх доказами,

Керуючись ст.ст.307, 308, 315 ЦПК України ,-

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» відхилити.

Рішення Липовецького районного суду від 31 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів .

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: