Ухвала суду № 59336556, 25.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2283/16-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/4133/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 26 25.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Воробйової Н.С., Приходька К.П.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 11.12.2012 року відповідач ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 1 100 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4, 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ПАТ КБ «Приватбанк» стверджує, що відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, а також що п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору, та що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися Банком за умови інформування позичальником шляхом надання виписки по картковому рахунку.

ПАТ КБ «Приватбанк» виконало свої зобов'язання, надало ОСОБА_5 кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що ОСОБА_5 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 30.11.2015 відповідач має заборгованість 12 171,18 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.12.2012 року у розмірі 12 171,18 грн., яка складається з: 1 100 грн. - заборгованість за кредитом, 7 265,41 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 750 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500 грн. - фіксована частина та 555,77 грн. - процентна складова (а.с.2-5).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року позову задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11.12.2012 року у розмірі 2 568,42 грн., яка складається з: 1 100 грн. - заборгованість за кредитом, 869,92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 98,50 грн. - процентна складова.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк», звернулося із апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 11.12.2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 було укладено договір про надання банківських послуг на отримання кредиту та платіжної кредитної картки «Універсальна», що підтверджується укладеною сторонами Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.12.2012 року (а. с.9).

ПАТ КБ «Приватбанк» виконало свої зобов'язання, надало ОСОБА_5 кредит у розмірі, встановленому у договорі та стверджує, що ОСОБА_5 не виконує належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого утворилась заборгованість.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правомірно вказував, що ОСОБА_5 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, проте надані ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунки заборгованості за проценами та неустойкою є невірними, оскільки проведені в порушення досягнутих істотних умов договору та діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено зі змісту Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.12.2012 року, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та шляхом підписання зазначених письмових документів, а також скріплення їх печаткою юридичної особи - позивача (а.с. 8).

Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.12.2012 року, ОСОБА_5 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Зі змісту Витягу з Тарифів по карткам «Універсальна», «Універсальна Contract» та «Універсальна ГОЛД» встановлено, що відповідно до умови кредитування з використанням платіжної карти «кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30% річних (а.с.11).

Судом першої інстанції, який не погодився з розрахунком наданим ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до якого за ОСОБА_5 рахується заборгованість, на загальну суму 12 171,18 грн. було проведено власний розрахунок, відповідно до визначених умов кредитного договору.

Так судом вказано, що дослідженням долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості встановлено, що позивачем нараховувались проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки: з 1 квітня 2013 року по 31.08.2014 року 30 % , з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року - 34,8 % річних, з 01.04.2015 по 30.11.2015 року - 43,2% річних (а.с.7,7-зворот).

Також, з наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку вбачається, що ним окремо проводилось нарахування відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом, яка в своїй сукупності становила 1 100 гривень, та не змінювалась протягом усього строку нарахування процентів.

За таких обставин, сукупна сума нарахованих відсотків (на залишок поточної заборгованості за кредитом та на залишок простроченої заборгованості за кредитом) за однакову кількість днів протягом дії однакової відсоткової ставки, також має бути однаковою.

Проте, зі змісту розрахунку встановлено, що з 01.03.2014 розмір нарахованих процентів необґрунтовано завищений, що не відповідає зазначеній в розрахунку та позовній заяві процентній ставці 30% річних, оскільки, виходячи із вказаної ставки, розмір процентів за 1 день користування кредитом, виходячи із суми кредиту 1100 гривень має становити: 1100грн./ 30днів*1 день *30% (*0,3)= 0,91грн. (0,92грн. при округленні).

З таким висновками погоджується судова колегія виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

В матеріалах справи та доводах-запереченнях наданих ПАТ КБ «Приватбанк» відсутнє повідомлення відповідача про збільшення % ставки.

Отже, чатково задовольняючи позовни вимоги в частині стягнення нарахованих відсотків, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що одностороннє збільшення відсоткової ставки було проведено позивачем у порушення визначених умов кредитного договору та ст. 1056-1 ЦК України.

Крім того, задовольняючи частково вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в частині нарахованої неустойки, суд першої інстанції правомірно вказував, що за порушення грошових зобов'язань за один і той самий період позивачем нараховано, як пеню так і штрафи (а.с.4-5), внаслідок чого відповідача ОСОБА_5 двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 23 жовтня 2015 року (справа № 6-2003цс15), яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії в загальному розмірі 2 750 грн., місцевий суд, також правомірно вказав, що ПАТ КБ «Приватбанк» не надано, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, в якій саме сумі позивачем була нарахована пеня, а в якій комісія.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ураховуючи вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доводи апелянта про порушення норм матеріального права при його ухваленні, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовуються дослідженими належними та допустимими доказами по справі, оскільки апеляційна скарга фактично зводиться до перерахування умов кредитного договору, які позивач вільно трактує на свою користь, не надавши при цьому жодного обгрунтування, в межах діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.

За таких обставин, колегія судів, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, і дійшов обгрунтованого висновку задовольнивши позов частково.

Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

К.П.Приходько