Ухвала суду № 59327809, 01.08.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/336/16-ц 01.08.2016 01.08.2016 01.08.2016

Провадження №22-ц/784/1340/16

Справа 485/336/16-ц

Провадження №22-ц/784/1340/16 Суддя по 1 інстанції - Квєтка І.А.

Категорія 48 Доповідач апеляційного суду - Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

01 серпня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2016 року у справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

23 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивач вказувала, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 14 серпня 2010 року, від якого вони мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після припинення ними подружніх стосунків, з листопада 2015 року, проживають з нею. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_7.

В період шлюбу за спільні кошти, 25 серпня 2011 року вони придбали за договором купівлі-продажу житловий будинок по АДРЕСА_1, право власності на який оформили за відповідачем.

Крім того, ними придбані речі побутового вжитку та побутову техніку, які описані нею, а також будівельні матеріали для завершення ремонту вищезазначеного будинку. Посилаючись на те, щодіти залишилися проживати з нею, відповідач ніде офіційно не працює, позивач просила відступити від рівності часток при розподілі майна й визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку, виділити з іншого майна - камінь пиляний 2 500 штук, телевізор «Філіпс» та двоспальне ліжко.

Визнаючи позовні вимоги частково, відповідач вказував, що будівельні матеріали, а саме шпали та гіпсокартон не відноситься до спільного сумісного майна подружжя, а є його особистою приватною власністю та заперечував щодо поділу будинку до завершення його ремонту.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1, вартістю 21 521 грон. Та виділено їй у власність 1 450 штук пиляного каменю, вартістю 7 250 грн.; телевізор «Філіпс», вартістю 1000 грн., 2-х спальне ліжко, вартістю 500 грн., всього на суму 30 271 грн.

-2-

У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку за вказаною адресою, вартістю 21 521 грн., та виділено йому у власність 1 050 штук пиляного каменю, вартістю 5 250 грн., 10 листів гіпсокартону, вартістю 500 грн., 1 000 штук силікатної цегли, вартістю 3 000 грн., всього на суму 30 271 грн. Стягнуто на користь позивача з відповідача 302 грн.. Судового збору та 1 100 грн. витрат на правову допомогу. Відмовлено в іншій частині позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким змінити рішення суду, збільшивши частку позивачки у спільному майні подружжя, визнавши за нею право власності на 2/3 частин спірного будинку та на 2 500 штук пиляного каменю, телевізор та двоспальне ліжко.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення районного суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, керуючись положенням ст. 70 СК України, виходив з того, що частки майна сторін є рівними, обставини, які б давали підстави для відступлення від засад рівності часток позивача, нею не доведені, сам лише факт проживання дітей з матір'ю не є підставою для позбавлення відповідача права власності на майно, тому кожен із сторін має право на ? частку спільного майна, придбаного у шлюбі.

Водночас, суд виключив з поділу майна подружжя частину майна, а саме 8 штук шпал, встановивши, що відповідач придбав їх до укладення шлюбу з позивачем, що визнала остання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 2010 року. Від шлюбу вони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які після припинення сторонами подружніх стосунків, з листопада 2015 року, проживають з позивачем. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_7.

За рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2016 року, яке набрало законної сили 29 лютого 2016 року, з 01 лютого 2016 року на утримання синів ОСОБА_5та ОСОБА_6з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуті аліменти в розмірі 1/6 частки від його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На час ухвалення судом рішення доказів щодо несплати відповідачем аліментів, позивач не надала.

Перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, сторони купили нерухоме майно, зареєструвавши його за відповідачем, а саме житловий будинок по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 25 серпня 2011 року.

Позивач разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6зареєстровані в цьому будинку, відповідач зареєстрований за іншою адресою.

Обидві сторони виявили наміри завершити ремонт будинку та постійно в ньому проживати.

Судом установлено, що крім нерухомого майна, сторонами придбані телевізор «Філіпс», двоспальне ліжко, та будівельні матеріали для завершення ремонту вищезазначеного будинку, а саме: камінь пиляний 2 500 штук, силікатні цегли 1 000 штук, гіпсокартон 10 листів.

При цьому, позивач в судовому засіданні визнала той факт, що зазначені нею у позові шпали в кількості 8 штук були придбані ОСОБА_2 до укладення їх шлюбу і є його особистою приватною власністю.

-3-

З урахуванням цього, суд першої інстанції вірно виключив шпали з переліку майна, яке підлягало поділу.

Оцінка нерухомого майна не проводилася і його реальна вартість на час розгляду справи не встановлена. Згідно довідки КП ММ БТІ від 15 лютого 2016 року вартість житлового будинку з будівлями становить 43 043 грн. Вартість рухомого майна, яке суд першої інстанції визнав спільним сумісним майном подружжя та розділив між ними в натурі, сторони узгодили між собою в суді першої інстанції.

Вказане майно позивач просила поділити, виходячи із відступлення від засад рівності часток подружжя з урахуванням положень ч.ч. 2,3 ст. 70 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За положеннями частин 1, 2, 3 статті 70 цього Кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Обставинами, які на думку ОСОБА_2 є підставою для відступлення від рівності часток при поділі майна подружжя, у її позові вказано факт проживання з нею малолітніх дітей сторін, та факт того, що відповідач ніде офіційно не працює.

Стосовно останнього факту, то такі обставини самі по собі не є підставою для відступлення від рівності часток подружжя.

Як встановлено судом першої інстанції, що не заперечувала позивач, відповідач весь час намагався матеріально забезпечити сім'ю. Іншого не надано.

Стосовно першого факту, з огляду на положення ч. 3 ст. 70 СК України, колегія суддів виходить з наступного.

На момент ухвалення рішення у даній справі рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, не ухвалювалося. Рішення про стягнення аліментів на двох інших малолітніх синів сторін було ухвалене судом із задоволенням позову частково, з врахуванням наявності у відповідача аліментних зобов'язань по утриманню його доньки ОСОБА_8. З таким розміром аліментів позивач погодилась. Проте, позивач не позбавлена права на звернення до суду у встановленому порядку із позовом про зміну розміру стягуваних аліментів. На час ухвалення оскаржуваного рішення, дані про те, що відповідач ухилявся від сплати аліментів на утримання дітей, позивач не надала. Отже, сам лише факт проживання малолітніх дітей з матір'ю не є достатньою підставою для відступлення від засад рівності часток при поділі майна подружжя.

Надана позивачем суду апеляційної інстанції довідка відділу державної виконавчої служби Цюрюпінського районного управління юстиції Херсонської області від 01 липня 2016 року № 705, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 не отримувала аліменти з ОСОБА_2 за період з 01 лютого 2015 року по 01 липня 2016 року та на час видачі цієї довідки боржник ухиляється від сплати аліментів, також не свідчить про наявність підстав для відступлення від правил рівності часток у спільній сумісній власності подружжя.

Неотримання позивачем аліментів з 01 лютого 2016 року по день ухвалення судом першої інстанції рішення 19 квітня 2016 року, на думку колегії суддів, не є обставиною, яка має істотне значення для застосування ч. 3 ст. 70 СК України.

-4-

Ті обставини, що позивач не отримувала аліментів з 20 квітня по 01 липня 2016 року, та перебування у лікарні позивача з дитиною не заслуговують на увагу, оскільки вони є новими обставинами, які виникли після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та не були відомі суду.

Отже, позовна вимога про відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя, яким виступає житловий будинок та інше рухоме майно, не містить належного обґрунтування зменшення у ньому частки ОСОБА_2 Зокрема у позові не зазначено, які саме інтереси дітей будуть у такому випадку забезпечені, при тому що діти сторін мають право користуватися житловою площею обох батьків, а останні є в рівній мірі відповідальними за створення дітям належних умов для проживання.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 70 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів встановив відсутність підстав для відступлення від засади рівності часток подружжя, а тому дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та поділу спірного майна в рівних частках.

При цьому, обираючи спосіб та порядок поділу рухомого майна, суд враховував як рівність часток, так інтереси сторін щодо цього.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, висновок суду ґрунтується на встановлених судом обставинах справи і вимог закону.

Таким чином, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова