Ухвала суду № 59317151, 27.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м. Київ К/800/12101/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К.Г., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Фастові та Фастівському районі Київської області (далі - Управління ПФУ), у якому просив:

визнати протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів в результатів аварії на Чорнобильській АЕС;

зобов'язати здійснити перерахунок та виплату, з моменту встановлення 2 групи інвалідності як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії (ІІ групи інвалідності), державної пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно з частиною другою статті 54 та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком згідно зі статтею 50 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи положення частини третьої статті 42 цього Закону з наступними перерахунками відповідно до зміни розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з липня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом другої групи (захворювання, пов'язане з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС). Зазначений статус отримав з липня 2014 року. З покликанням на положення частини першої статті 46 Конституції України, статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) позивач зазначив, що розмір його пенсії не може бути нижчим від восьми мінімальних пенсій за віком, а розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинен становити 75% від мінімальної пенсії за віком. Розмір цих пенсій повинен підвищуватися зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Оскільки розмір пенсій, яку він фактично отримує, не відповідає встановленому Законом № 796-ХІІ рівню, у вересні 2014 року звернувся до відповідача з вимогою про її перерахунок, у відповідь на що отримав відмову. Не погодившись з таким рішенням Управління ПФУ, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Фастівський міськрайонний суд Київської області постановою від 9 жовтня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав дії Управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку і виплаті пенсії як інваліду ІІ групи з числа ліквідаторів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС протиправними.

Зобов'язав Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІ групи інвалідності, державної пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ починаючи з січня 2015 року, за виключенням проведених виплат.

В іншій частині позову - відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 листопада 2015 року залишив без змін постанову Фастівського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2015 року.

У касаційній скарзі Управління ПФУ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням першої категорії серії НОМЕР_1 та тимчасовою вкладкою НОМЕР_2 до нього.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 0414126 від 18 липня 2014 року ОСОБА_1 з 3 липня 2014 року встановлено другу групу інвалідності довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

У вересні 2014 року позивач звернувся до Управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, інваліду 2 групи, захворювання, пов'язаного з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За наслідками розгляду цього звернення Управління ПФУ прийняло рішення від 12 вересня 2014 року № 27, яким позивачу відмовлено у задоволенні його прохання. Таке рішення, як з'ясували суди попередніх інстанцій, обґрунтовано тим, що згідно з довідкою форми 122, з 7 по 8 травня 1986 року ОСОБА_1 брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС в с. Когород (1 зона, кратність « 2»), а відповідно до шляхового листа в зазначений період позивач відпрацював 15 годин, як в зоні відчуження, так і за її межами, в посвідченні про відрядження прибуття 7 травня та вибуття 8 травня (1986 року) завірені печаткою колгоспу «Заповіти Ілліча», який знаходився в с. Когород Чорнобильського району. В копії шляхового листа зазначено перебування в с. Когород, в копії на зворотній стороні ця інформація відсутня.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач у липні 2015 року звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції дійшов висновку, що починаючи з 1 січня 2014 року є чинними і підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ, в редакції, відповідно до якої державна пенсія для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 2 групі інвалідності не може бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком, та положення статті 50 цього Закону, в редакції, відповідно до якої інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. З покликанням на норми частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати щомісячної основної державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії з липня 2014 року підлягають частковому задоволенню.

Київський апеляційний адміністративний суд, який переглядав рішення суду першої інстанції, з такими висновками погодився.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до змін, внесених підпунктом 17 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, та, відповідно, після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, по II групі інвалідності не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

За змістом статті 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлена у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною третьою статті 67 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до змін, внесених підпунктом 17 пункту 28 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI, та після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким ці зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) було передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Застосування норм і положень статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ для розрахунку розміру державних і додаткових пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, протягом 2012-2014 років неодноразово обмежувалося при прийнятті законів України про Державний бюджет України на поточний рік або ж шляхом внесення до них змін протягом відповідного бюджетного року. Обмеження полягало у тому, що право визначати порядок та розміри виплат державних і додаткових пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, надавалося Кабінету Міністрів України, який виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України, своїми постановами передбачав інші умови, порядок нарахування та розміри цих виплат.

Розбіжності щодо застосування положень Закону № 796-ХІІ, які виникали у зв'язку з таким правовим регулюванням цих відносин, неодноразово усував Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 2 червня 2015 року (справа № 21-317а15), від 17 лютого 2016 року (справа № 0908/2465/2012), від 26 квітня 2016 року (у справі № 285/4300/14), від 27 квітня 2016 року (у справах № 736/268/14 № 737/28/14).

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа № 21-3696а15, 0908/2465/2012) міститься правовий висновок про те, що з 1 січня 2012 року нарахування і виплата пенсії позивачу має здійснюватись у розмірі, встановленому Законом України від 22 грудня 2011 року № 4282-VI «Про Державний бюджет України на 2012 рік» (далі - Закон № 4282-VI) та Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210), оскільки за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 4282-VI був прийнятий пізніше Закону № 796-XII, а на виконання Закону № 4282-VI Кабінет Міністрів України затвердив Порядок, то саме положення Закону № 4282-VI та Порядку підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон № 5515-VI).

З 1 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 719-VII) не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII. Чинним залишався й Порядок № 1210.

Тобто станом на січень 2014 року діяли положення 50, 54 Закону № 796-ХІІ у редакції, зазначеній вище.

Враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 1 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-XII.

Водночас, Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон № 1622-VII), який набрав чинності 3 серпня 2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону №719-VII доповнено пунктом 6 7, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50 - 52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Таким чином, з 3 серпня 2014 року Законом № 719-VII Кабінету Міністрів України надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки на цей час був також чинний Порядок № 1210, яким визначено механізм обчислення пенсій, щодо яких виник спір, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-XII, то саме положення Закону № 719-VII та Порядку № 1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 3 серпня 2014 року.

Отже, лише в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року Кабінету Міністрів України не було надано права змінювати розміри пенсії, які визначені Законом N 796-XII і управління ПФУ повинно було нараховувати та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону N 796-XII, а не Порядком № 1210.

Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року (у справі № 285/4300/14), від 27 квітня 2016 року (у справах № 736/268/14; № 737/28/14).

Відтак після 3 серпня 2014 року розміри виплат державної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами ІІ групи, має визначатися відповідно до урядових постанов.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, положення пункту 6 7 Прикінцевих положень Закону № 719-VII (яким їх було доповнено згідно із Законом № 1622-VII) діяли до кінця 2014 року.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ викладено в новій редакції.

Відповідно до статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній з січня 2015 року) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній з січня 2015 року) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з частиною першою статті 67 Закону № 796-ХІІ конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Частиною другою цієї статті передбачено, що крім індексації пенсії, яка здійснюється відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, у разі, якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку, встановленому частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону № 796-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VIII), серед іншого, установлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується особливий порядок проведення індексації грошових доходів населення у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік; норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з січня 2015 року повноваження визначати умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також порядок призначення та розміри додаткової пенсії особам, віднесеним до категорії 1, надано Кабінету Міністрів України.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає згаданий вище Порядок № 1210.

Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у вересні 2014 року у зв'язку з відмовою управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії позивача починаючи з липня 2014 року.

Відмовляючи у перерахунку пенсії управління ПФУ керувалося положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 22-1, і своє рішення обґрунтувало наявністю недоліків у поданих позивачем документах щодо періоду його роботи в зоні відчуження, про які зазначено вище.

Суди попередніх інстанцій з цього приводу з'ясували, що судячи з копії довідки КСП «Нове життя» за вих. № 63 від 9 жовтня 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді водія в с. Когород з 7 травня 1986 року по 7 травня 1986 року терміном 1 день кількістю 15 годин, за що йому виплачено заробітну плату в сумі 43,78 карбованців.

Стосовно роботи в населеному пункті зони відчуження с. Когород також було допитано двох свідків, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які цей факт підтвердили.

Тобто суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що: ОСОБА_1 дійсно працював у зоні відчуження протягом зазначеного вище періоду, чим спростували аргументи управління ПФУ, викладені у рішенні від 12 вересня 2014 року № 27; ОСОБА_1 з 3 липня 2014 року встановлено ІІ групу інвалідності довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС; ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 30 липня 2014 року.

За встановлених обставин суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим має право на державну пенсію у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком згідно частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ, починаючи з січня 2015 року.

При прийнятті такого рішення суди попередніх інстанцій керувалися положеннями статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній станом на дату звернення позивача до управління ПФУ.

Частково висновки судів є правильними, однак у контексті спірних відносин не взято до уваги того, що з 3 серпня і до кінця 2014 року, при розрахунку розміру пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі тих, які належать до постраждалих 1 категорії і є інвалідами 2 групи, управління ПФУ мало б керуватися постановами уряду, а не нормами статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, дію яких було обмежено.

Зобов'язуючи відповідача здійснити перерахунок державної і додаткової пенсій позивача, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з січня 2015 року суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що з 1 січня 2015 року змінилося правове регулювання відносин щодо порядку призначення та мінімальних розмірів пенсій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стосовно спірних правовідносин, то звернення позивача до суду обґрунтовано необхідністю перерахунку його пенсії з метою приведення її розміру у відповідність з розмірами державної і додаткової пенсій, які встановлено статтями 59, 54 Закону № 796-ХІІ у редакції цього Закону, чинній станом на дату звернення до управління ПФУ. При цьому такий перерахунок позивач просив здійснити з липня 2014 року, тобто з часу встановлення йому другої групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також отримання посвідчення, яке підтверджує його статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не з'ясовували з якого часу і в якому розмірі позивачу призначено пенсію і на підставі яких нормативно-правових актів ця пенсія йому нараховувалась і виплачувалась (зокрема за період з липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, під час якого діяли обмеження для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-XII, а також починаючи з 1 січня 2015 року).

Перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору.

Як встановили суди попередніх інстанцій, про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізнався у вересні 2014 року, отримавши рішення управління ПФУ від 12 вересня 2014 року № 27. З позовом про їх захист позивач звернувся до суду лише в липні 2015 року, тобто через десять місяців після того, як йому стало відомо про прийняте відповідачем рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що такий спір повинен розглядатися у межах строку звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку відповідно до статті 99 КАС України. Однак, звернення до суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, відповідно до статті 100 КАС України, є підставою для залишення такого позову без розгляду, а не для відмови у задоволенні позову по суті позовних вимог.

Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, без належного з'ясування усіх фактичних обставин справи передчасно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів, про перегляд яких подано касаційну скаргу, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області задовольнити частково.

Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді К.Г. Леонтович

Т.А. Чумаченко