Рішення № 59114371, 15.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3323/16 Справа № 186/588/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С.А. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Військової частини А-1302 (польова пошта В2830)

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи - Військова частина А-1302 (польова пошта В2830), ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2015 року до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи - Військова частина А-1302 (польова пошта В2830), ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином та шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року стягнуто з Військової частини А-1302 (польова пошта В2830), ідентифікаційний код юридичної особи 07946341, (місцезнаходження за КОАТУУ 1223256200, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу "Geely CK 1.5i Impress 5 МТ", державний номер НОМЕР_2 45 120,00 гривень, та пов'язаної з витратами на поховання в розмірі 8 321,00 гривні, а всього в рахунок матеріальної шкоди стягнути 53 441 (п'ятдесят три тисячі чотириста сорок одну) гривню 00 копійок.

Стягнути з Військової частини А-1302 (польова пошта В2830) на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка - ОСОБА_5, - 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Військової частини А-1302 (польова пошта В2830) на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька - ОСОБА_5, - 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Встановлено факт знаходження на утриманні ОСОБА_3 у померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року чоловіка ОСОБА_5.

Стягнуто щомісячно з Військової частини А-1302 (польова пошта В2830), ідентифікаційний код юридичної особи 07946341, (місцезнаходження за КОАТУУ 1223256200, смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область) довічно на користь ОСОБА_3 шкоду в розмірі 1/2 частини середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_5, спричинену їй внаслідок смерті останнього, як непрацездатній особі, що перебувала на його утриманні, в розмірі 3 933 (трьох тисяч дев`ятиста тридцяти трьох) гривень 68 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Військова частина А-1302 (польова пошта В2830) просить скасувати рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2015 року по справі №188/2054/14-к ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.415 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. 20 березня 2015 року зазначений вирок набрав законної сили.

Вироком встановлено, що о 06.00 годині ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4, який проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині (польова пошта В2830), що дислокується в с.м.т. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області, у військовому званні «сержант», керуючи технічно справним військовим автомобілем марки «КАМАЗ», моделі «43101», військовий номер НОМЕР_3, що підтверджується висновком експерта від 25 листопада 2014 року №70/28-722 за результатами судової експертизи технічного стану транспортного засобу, на 308 км 150 м автодороги М-04 «Знам'янка - Луганськ - Ізварине» (між с.Богуслав та с.Дмитрівка, Петропавлівського району, Дніпропетровської області), в порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись в напрямку м.Донецьк, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «Geely CK1.5і Impress 5МТ», державний номер НОМЕР_2, який рухався у зустрічному з автомобілем «КАМАЗ 43101» напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «GeelyCK1.5і Іmpress 5МТ» - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, загинув.

Допущені ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв'язку з суспільно-небезпечними наслідками, які настали.

Стаття 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє таким джерелом на відповідній правовій підставі.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник.

В постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року та в узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках, зазначено, що відповідачем за таких правовідносин виступають: володілець транспортного засобу; винна особа-володілець транспортного засобу; винна особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом; власник (володілець) транспортного засобу, недбалість якого сприяла неправомірному заволодінню ним; роботодавець - за шкоду, завдану працівником під час виконання трудових обов'язків; страхова компанія - за шкоду, завдану застрахованою особою; батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, передбачених ст.ст.1178, 1179, 1183, 1186 ЦК України та ст.ст.1187, 1188 ЦК України.

У свою чергу матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечними об'єктами. У разі, якщо управління небезпечним об'єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (наприклад, управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об'єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він нестиме відповідальність за заподіяну шкоду. Тобто, як правило, обидві ознаки володільця небезпечного об'єкта повинні мати місце, крім випадків, передбачених законом.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Винятки із цього правила встановлено ч.3, ч.5 ст.1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядник тощо), звільняється від обов'язку відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом у випадках неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом, завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Під час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_4 керував автомобілем за наявності належних правових підстав.

Доказів неправомірності заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом, як під час розгляду кримінального провадження, так і в даному судовому засіданні не здобуто.

Згідно наказу №47 від 13 вересня 2014 року по ТПУ військової частини польової пошти В2830, старшого водія сержанта ОСОБА_4 було відряджено до ПП «Транзит» для проведення ремонту автомобілю "КАМАЗ" в/н НОМЕР_3.

Відповідно до довідки від 03 квітня 2014 року, а також списку прийому техніки НЕУ, яка прибула на ППТ в/ч А-1302 від 03 квітня 2014 року, вказаний автомобіль було прийнято до Збройних Сил України пунктом прийому техніки військової частини А-1302. Згідно витягу з наказу командира військової частини А-1302 від 05 квітня 2014 року №74 сержант ОСОБА_4 вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків - старшим водієм роти матеріального забезпечення.

Володільцем джерела підвищеної небезпеки, виходячи із зібраних даних у кримінальному провадженні, є військова частина А-1302 с.м.т. Черкаське, якій, на відповідній правовій підставі, було передано автомобіль "КАМАЗ 43101" в/н НОМЕР_3 та яка веде власне фінансове господарство, фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому суд вважає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем, а відшкодування шкоди слід стягувати саме з належного відповідача - військової частини А-1302.

Відповідно до довідки №149/12 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 10 серпня 2012 року, Військова частина А-1302- є юридичною особою.

Ч.1 ст.1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Задовольняючи позовні вимоги і стягуючи матеріальну та моральну шкоду, завданою злочином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,що саме на власника автомобіля - відповідача по справі, Військову частину А-1302 (польова пошта В2830), покладається відповідальність за відшкодування шкоди, завданої позивачам, оскільки він не надав суду належних доказів, що автомобіль "КАМАЗ", моделі "43101", в/н НОМЕР_3, на час дорожньо-транспортної пригоди на будь-якій правовій підставі знаходився у володінні іншої особи.

Відповідно до п.4 вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, в зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнута до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Відповідно до ст.22, 1166 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втрачено.

Згідно висновку звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу №02/11/14 від 12 грудня 2014 року, власнику автомобіля «Geely CK1.5і Impress5МТ», д/н АЕ 1843 НН спричинено матеріальну шкоду в розмірі 95 120,00 гривень, з яких 50 000,00 гривень позивачам відшкодувало Моторне (транспортне) страхове бюро України, а різниця в сумі 45 120 гривень підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Частина 2 - особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Довідкою Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську від 20 листопада 2015 року підтверджується, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в УПФУ м.Першотравенська, та на момент смерті її чоловіка ОСОБА_5, отримувала пенсію в розмірі 1 355,92 гривень.

Довідкою Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську від 20 листопада 2015 року підтверджується, що ОСОБА_5 перебував на обліку в УПФУ м.Першотравенська, та за 6 місяців, що передували його смерті, тобто за квітень - вересень 2014 року, отримував пенсію в розмірі 4 055,74 гривень щомісячно.

Довідкою ВВД ФССНВУ в м.Першотравенську Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року підтверджується, що щомісячна страхова виплата внаслідок втрати працездатності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року складала 3 811,61 гривень.

Тобто, середньомісячний сукупний доход ОСОБА_5, на момент його смерті, становив - 7 867,35 гривень.

Задоволенняючи заяву ОСОБА_3 в частині встановлення факту знаходження її на утриманні в померлого чоловіка - ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач ОСОБА_3 на день смерті останнього , отримувала мінімальну пенсію, з урахуванням її доходів та доходів її чоловіка , вони проживали однією сім'єю по день смерті останнього, знаходилися у шлюбі сорок років, основним джерелом доходів у родині були пенсія та страхові виплати загиблого, а тому стягненню з відповідача, військової частини А-1302 (польова пошта), на користь ОСОБА_3, яка знаходилася на фактичному утриманні померлого, підлягає половина середньомісячного розміру доходу, який отримував померлий ОСОБА_5 - довічно, в сумі 3 933,68 гривень, щомісячно.

Положення ст.1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди. Також, у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачам спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які пов'язані зі смертю батька та чоловіка, відповідно, вони отримали стреси, біль, горе, пов'язані з похованням близької людини, після отриманого стресу, перенесли душевні хвилювання в зв'язку з втратою близької людини, все вищевикладене суттєво порушило їх особисті права і життєві плани, призвело до порушення їх нормальних життєвих зв'язків, вимагає від них додаткових зусиль для організації їх подальшого життя.

А також переживань пережитих ними у зв'язку із самим фактом знищення належного їм майна, оскільки, за попередніми оцінками, автомобіль відновлювати економічно не доцільно. Отже він повністю знищений і не може використовуватись за призначенням; душевних стражданнях, пов'язаних з тим, що маючи у власності автомобіль, вони не можуть користуватися всіма благами та перевагами, які дає транспортний засіб. Крім того, Обговорюючи розмір відшкодування позивачам моральної шкоди, суд враховує характер та об'єм їх фізичних, душевних, психічних страждань, враховує вказані позивачами та встановлені судом обставини характеру спричиненої моральної шкоди позивачам та, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути з відповідача на їх користь по 50 000 гривень кожному, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька та чоловіка позивачів та пошкодженням транспортного засобу.

Також, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_3 сплачений нею при пред'явленні позову до суду за позовною вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, судовий збір в сумі 243,60 гривень. На підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 1 534,44 гривні.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на поховання,то колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає зміні з наступних підстав.

Статтею 1201 ЦК України передбачено право особи, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, на їх відшкодування.

Копією свідоцтва про смерть І-КИ №584587 від 19 вересня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року .

Статею2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодувати які зобов'язані спадкоємці відповідно до ст. 1232 ЦК України.

Копіями товарних чеків від 16 та 18 вересня 2014 року підтверджується, що позивачами було сплачено за поминальний обід 5 000 гривень та 3 321 гривен за поминальний обряд. Відтак, вартість витрат позивачів на поховання, які підлягають відшкодуванню, становить 3 321 гривня , а в частині стягнення витрат на поминальний обід необхідно відмовити.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Військової частини А-1302 (польова пошта В2830) підлягає частковому задоволенню, а рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року зміні в частині стягнення витрат на поховання, зменшивши суму з 8321,00грн. до 3321,00грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А-1302 (польова пошта В2830) - задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року змінити в частині стягнення витрат на поховання, зменшивши суму з 8321,00грн. до 3321,00грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича