Постанова № 59077345, 14.07.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 р. Справа №805/1381/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., за участю секретаря судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка»

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1 та визнання протиправним висновку щодо порядку перерахування курсової різниці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Донецької торгово-промислової палати

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 за дов. від 04.09.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. від 10.05.2016р.,

ОСОБА_4 за дов. від 06.06.2016р.

від третьої особи: ОСОБА_5 за дов. від 09.11.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Зевс Кераміка» заявлено позов до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1 та визнання протиправним висновку податкового органу щодо порядку перерахування курсової різниці.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що положення частини 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є нормами прямої дії, які не потребують додаткового підтвердження і передбачають для субєкта господарювання, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції звільнення від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на період проведення антитерористичної операції, а саме з 14 квітня 2014 року та до її закінчення. А також зазначає про неправомірність нарахування курсових різниць в сумі 55622 грн. 96 коп., посилаючись на те, що перерахування позитивної курсової різниці на користь Державного бюджету України належить до компетенції субєктів ринків, якими є уповноважені банки та уповноважені фінансові установи.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2000056 грн. 58 коп. правомірним. Також вважає, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязань, визначених в Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є наявність сертифікату Торгово-промислової палати, який підтверджує наявність непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції. Зазначає. що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивач не надав відповідний сертифікат.

Третя особа по справі під час судового засідання 14 липня 2016 року до суду надала пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначає що, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції на нього поширюється виняток встановлений статтею 4 Закону № 185/94-ВР в редакції відповідно до Закону № 1669-VII.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32359747, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 травня 2016 року, знаходиться на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

З 16 по 20 листопада 2015 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів від 12 травня 2010 року № 1072, від 15 жовтня 2010 року № 1351, від 10 червня 2013 року № 0102, від 22 серпня 2012 року № 0116, від 20 січня 2010 року № ZC12/10, від 12 лютого 2014 року № ZC001/14 та контракту купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року за період з 17 березня 2015 року по 12 листопада 2015 року, контрактів від 10 грудня 2008 року № 335, від 23 березня 2015 року № 600/15, від 16 лютого 2015 року № 0012, від 25 травня 2015 року № ZC018/15, від 25 травня 2015 року №ZC017/15, від 22 травня 2015 року № ZC016/15, від 18 березня 2015 року № UА001 за період з 1 січня 2015 року по 12 листопада 2015 року, за наслідками якої складений акт від 27 листопада 2015 року № 2308/05-22-22-02-32359747 (далі акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлені порушення вимог статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР) з урахуванням пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16 листопада 2012 року № 475, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року № 163, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 листопада 2013 року № 453, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12 травня 2014 року № 270, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 20 серпня 2014 року № 515, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 1 грудня 2014 року № 758, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 3 березня 2015 року № 160, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 3 червня 2015 року. А також порушення статті 3 Закону № 185/94-ВР, пункту 7 розділу 9 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, а саме неперерахування до Державного бюджету України позитивної курсової різниці за 3 квартал 2015 року.

За результатами перевірки відповідачем та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1, яким відповідачу нарахована сума грошового зобовязання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2000056 грн. 58 коп. за порушення вимог статті 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР)

З позовної заяви позивача, акту перевірки відповідача судом встановлено, що між сторонами не є спірними обставини прострочення позивачем законодавчо встановленого терміну надходження від нерезидента валютних коштів, розміру та періоду нарахованої пені, внаслідок чого дані обставини не підлягають доказуванню в порядку статті 72 КАС України.

Спірним між сторонами є застосування статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» стосовно суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року, Кабінет Міністрів України затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, м. Словянськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінет Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Словянськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року на виконання Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, не скасований. Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Словянськ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Словянськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом, Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою по справі до суду були надані пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначає що, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції на нього поширюється виняток встановлений статтею 4 Закону № 185/94-ВР в редакції відповідно до Закону № 1669-VII.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність обовязкової наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначалось вище, положеннями частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, додаткових умов вказана стаття не містить. Судом також врахована, що у позивача є сертифікат ТПП України від 28 серпня 2016 року № 2670/05-4 про настання обставин непереборної сили у позивача з 15 червня 2014 року. Стосовно того, що у сертифікаті не зазначено про те, що він виданий саме з метою підтвердження обставин непереборної сили щодо неможливості своєчасного розрахунку за операціями в сфері зовнішньоекономічної діяльності, суд зазначає, що Торгово-Промисловій палаті України Законом № 1669 надане право лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікат про наявність таких обставин у субєкта господарювання.

Суд не приймає посилання позивача на норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на перевірки у спірних правовідносинах з огляду на наступне. Відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року № 877-V. Згідно зі статтю 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 2 зазначеного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів, зокрема, контролю органами державної фіскальної служби. Таким чином, стаття 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо мораторію на проведення перевірок не розповсюджується на здійснення контролю органами державної фіскальної служби.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1.

У задоволенні позовних вимог позивача про визнання протиправним висновку щодо порядку перерахування курсової різниці суд відмовляє з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін під час судового розгляду справи, висновок відповідача щодо порядку перерахування курсової різниці міститься тільки в акті перевірки від 27 листопада 2016 року та даний висновок не мав за собою такого наслідку як збільшення суми грошового зобовязання чи застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Стаття 17 КАС України визначає компетенцію адміністративних судів, яка відповідно до пункту 1 частини 1, зокрема, поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Суд зазначає, що акти державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Завдання адміністративного судочинства, полягає, зокрема, у поновленні судом порушених субєктивних прав юридичних осіб, а тому передумовою надання судового захисту є встановлення його обєкту - порушеного права особи. З урахуванням вищевикладеного, в межах заявленої вимоги відсутній обєкт судового захисту та необхідність у поновленні прав позивача в цій частині, оскільки будь-яких негативних наслідків або будь-яких обовязків для позивача висновок податкового органу щодо порядку перерахування курсової різниці не спричиняє, такі наслідки тягне за собою тільки податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір 30835 грн. 19 коп. платіжним дорученням від 17 травня 2016 року № 200. Судові витрати позивачу присуджуються відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1 та визнання протиправним висновку щодо порядку перерахування курсової різниці задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 15 грудня 2015 року № НОМЕР_1, яким нарахована сума грошового зобовязання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобовязань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2000056 грн. 58 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути зі Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 30000 грн. 85 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 липня 2016 року. Постанова у повному обсязі складена 19 липня 2016 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.