Рішення № 5884031, 10.12.2007, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-3646 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2007року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Данько В. В. при секретарі - Чумаковій Н.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державного підприємства „Завод ім. Малишева" про стягнення сум авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції із урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 49 752, 23 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 40 025, 94 грн., інфляційні нарахування в сумі 7 324, 74 грн., три відсотки річних в сумі 2 401, 55 грн..

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 51 256, 35 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 41 236, 01 грн., інфляційні нарахування в сумі 7 546, 18 грн., три відсотки річних в сумі 2 474, 16 грн.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716 дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 37 471, 17 грн., в тому числі 30 145, 76 грн. авторської винагороди, 5 516, 67 грн. інфляційних нарахувань, 1 808, 74 грн. трьох відсотків річних.

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача авторську винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716 дп від 18.05.2005р. суму боргу в розмірі 38 896, 78 грн., в тому числі, авторську винагороду в сумі 31 292, 67 грн., інфляційні нарахування в сумі 5 726, 55 грн., три відсотки річних в сумі 1 877, 56 грн.

За клопотанням ОСОБА_1 ухвалою Комінтернівського районного суду від 01 жовтня 2007року однорідні позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження на підставі cm. 126 ЦПК України, як такі, що грунтуються на єдиних підставах виникнення та спрямовані до одного відповідача.

12 жовтня 2007року відповідач заявив зустрічний позов до позивача ОСОБА_1 0.І. про визнання недійсним договору №611 дп від 12.04.2005р.

2

Ухвалою Комінтернівського районного суду від 12 жовтня 2007 року зустрічний позов відповідача повернуто, як поданий з порушенням вимог частини 1 cm. 123 ЦПК України, тобто після проведення попереднього судового засідання по справі.

У судовому засіданні представник позивачів підтримала позовні вимоги позивачів, просила суд

їх задовольнити на заявлених підставах.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазнаючи, що позивачами розрахунок використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716дп від 18.05.2005р. суперечить п. 53 Тимчасового Положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.1992р. №479/92, Методичним Рекомендаціям «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затвердженими наказом Держпатенту України від 27.08.1995р. за №131 та погодженими з Мінекономіки, Мінюстом, Мінфіном, Мінстатистики, Методичним Рекомендаціям з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, що цей договір порушує частину 1 cm. 484 ЦК України, що інфляційні нарахування та три відсотки річних не підлягають стягненню у зв'язку з порушенням проти відповідача провадження у справі про банкрутство Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2007р. та введення цією ухвалою мораторію на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонено нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені) інших фінансових санкцій.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши і оцінивши добуті у судовому засіданні докази у сукупності, встановив наступне.

Суд встановив, що, ОСОБА_1, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співавторами раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)».

Раціоналізаторську Пропозицію було подано колективом співавторів 12.07.2001р. керівництву відповідача та зареєстровано в журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій відповідача за № 10 000.

Рішенням технічної ради відповідача від 21.08.2002р. Раціоналізаторську Пропозицію було визнано раціоналізаторською та прийнято до впровадження у виробництві відповідача.

Колективу співавторів відповідач у встановленому порядку видав свідоцтво на Раціоналізаторську Пропозицію.

Відповідно до акту №1 від 05.10.2001р. Раціоналізаторська Пропозиція використовується відповідачем з 01.10.2001р.

18.05.2005р. між: позивачами та відповідачем були укладені договори №716 дп про сплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції.

Згідно умов цих договорів та доданих до договорів розрахунку доходу від використання раціоналізаторської пропозиції за два роки з 01.10.2001р. до 01.10.2003р., а також; відповідно до умов угоди співавторів раціоналізаторської пропозиції про розподіл авторської винагороди, відповідач зобов'язався сплатити позивачам договірну вартість авторської винагороди за два роки використання раціоналізаторської пропозиції у строк до 30.06.2005р.

Проте відповідач виконав зазначені зобов'язання частково, сплатив позивачам у 2005р. договірну вартість авторської винагороди за перший рік використання раціоналізаторської пропозиції та не виконав зобов'язання щодо сплати позивачам авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції.

Хоча свідоцтво про раціоналізаторську пропозицію видано позивачеві у 2001 році, відносини сторін спору зі справи щодо використання цієї пропозиції продовжують існувати і після набрання чинності ЦК. У пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу визначено:

3

"Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності".

Отже, до спірних відносин сторін мають застосовуватися положення статей 481 -484 ЦК, що регулюють право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

У статті 484 цього Кодексу визначено:

"1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі".

Крім того, на відносини сторін зі спору поширюються положення пунктів 9, 20, 35, та 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.92 N 479/92, з огляду на такі положення нормативних актів.

Указом Президента України від 22.06.94 N 324/94 було визнано таким, що втратило чинність, Тимчасове положення, але лише у частині правової охорони об'єктів промислової власності.

У пункті 2 статті 1 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 вичерпно визначено коло об'єктів охорони промислової власності, до яких віднесено патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки про походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовісної конкуренції.

Отже, раціоналізаторські пропозиції не включено до кола об'єктів охорони промислової власності.

У пункті 35 Тимчасового положення визначено:

"Підприємство, яке прийняло до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинно її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення. Після прийняття про визнання пропозиції раціоналізаторською автору має бути видане свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство на раціоналізаторську пропозицію".

Відповідно до пункту 53 Тимчасового Положення «Право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом 2 років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію.

Розмір винагороди визначається умовами договору між автором і підприємством і не може бути менше:

10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції;

2 відсотків від частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу.

Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції»

Посилання відповідача на порушення пункту 53 Тимчасового Положення, оскільки на думку відповідача цей пункт встановлює обов'язковість використання для обчислення авторської винагороди розрахунку отриманого підприємством доходу, є безпідставними тому, що зазначена норма використовує поняття доходу виключно для визначення мінімального розміру винагороди та не обмежує авторів та підприємство у визначенні методики обчислення авторської винагороди.

Посилання відповідача на порушення Методичних Рекомендацій «Про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затвердженими наказом Держпатенту України від 27.08.1995р. за №131 та погодженими з Мінекономіки,

4

Мінюстом, Мінфіном, Мінстатистики, Методичних Рекомендацій з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, є безпідставними тому, що зазначені Методичні Рекомендації не є нормативно-правовими актами, оскільки вони не зареєстровані Міністерством Юстиції України, що передбачено Указом Президента України від 03.10.1992р. №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».

Відповідно до п. 1 цього Указу з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Питання визначення доходу від використання раціоналізаторської пропозиції зачіпають законні інтереси громадян, що є авторами таких пропозицій, тому вказані Методичні Рекомендації не є нормативно-правовими актами та їх положення не мають обов 'язкового характеру.

Викладене підтверджується п. 2 Методичних Рекомендацій з визначення прибутку від використання об'єктів промислової власності, затвердженими наказом Держпатенту України від 26.08.1998р. за №80, відповідно до якого, ці Методичні Рекомендації можуть бути використані при визначенні прибутку від використання об'єктів промислової власності, тобто обов'язковість застосування цих Методичних Рекомендацій не встановлено, тому заперечення відповідача в частині порушення норм цих Методичних Рекомендацій є необґрунтованими.

Посилання відповідача на ч. 1 cm. 484 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідач не обґрунтував у чому він вбачає порушення цієї норми.

Згідно абзацу 3 п. 9 Тимчасового Положення Раціоналізаторська пропозиція є корисною для підприємства, якому вона подана, якщо її використання дає змогу підвищити економічну ефективність або одержати інший позитивний ефект цим підприємством. Тому твердження відповідача, що діючим законодавством України передбачена виплата винагороди за використання раціоналізаторських пропозицій, виходячи із показників доходу підприємства, а не із показників економічної ефективності не відповідає законодавству України.

Пунктом 53 Тимчасового Положення встановлено, що право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом 2 років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію. Розмір винагороди визначається умовами договору між; автором і підприємством.

Як свідчать матеріали справи, розмір авторської винагороди позивачів обумовлено умовами договорів № 716 дп від 18.05.2005р., укладених між позивачами та відповідачем, та ці договори передбачають сплату авторської винагороди за два роки використання раціоналізаторської пропозиції, як це і передбачено п. 53 Тимчасового Положення. Таким чином, порушення умов вказаних договорів з боку відповідача в частині сплати авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції порушує законні права та інтереси позивачів, та є підставою для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності.

Клопотання відповідача від 10.09.2007р. про призначенні по справі судово-економічної експертизи для перевірки розрахунку сум авторської винагороди підлягає відхиленню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 cm. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. На думку відповідача розрахунок сум авторської винагороди, встановлений договорами № 716 дп від 18.05.2005р. суперечить чинному законодавству, підлягає перевірці, для чого потрібні спеціальні знання та проведення експертизи. Проте як встановлено в ході судового розгляду, розрахунок сум авторської винагороди, встановлений договорами № 716 дп від 18.05.2005р., відноситься до договірного регулювання відповідно до п. 53 Тимчасового

5

Положення та є обов'язковим відповідно до умов укладених договорів № 716 дп від 18.05.2005р., а доводи відповідача про складення розрахунку сум авторської винагороди з порушенням законодавства є безпідставними. Тому з'ясування обставин, що мають значення для справи, не потребує спеціальних знань, в зв'язку з чим суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про проведення судової експертизи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для проведення перерахунку сум авторської винагороди відхиляється, оскільки на проведення такого перерахунку в односторонньому порядку відповідач не має права відповідно до умов укладених з позивачами договорів.

Заперечення відповідача, що інфляційні нарахування та три відсотки річних не підлягають стягненню у зв 'язку з порушенням проти відповідача провадження у справі про банкрутство Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.09.2007р. та введення цією ухвалою мораторію на задоволення вимог кредиторів, у період дії якого, заборонено нарахування відповідачу неустойки (штрафу, пені) інших фінансових санкцій, є помилковими.

Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом" (у редакції, що діє до внесення змін Законом України від 17 листопада 2005 року) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). По визначенню термінів, використаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору й на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абзац 7 статті 1).

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року й частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, згідно яким боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також; 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції й відсотків річних є способом захисту його майнового права й інтересу, суть якого складається у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінювання коштів внаслідок інфляційних процесів і одержанні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними їм коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

З огляду на викладене, інфляційні нарахування на суму боргу й відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання, як воно визначено в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанні його банкрутом", та відповідно підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин суд вважає, що відповідач у порушення вимог договору безпідставно не здійснив оплату позивачам авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції у порядку, встановленому договорами 716 дп від 18.05.2005р., в зв'язку з чим вона підлягає примусовому стягненню з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за період прострочення відповідача, відповідно з 01.07.2005р до 01.07.2007р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 481 - 484 ЦК України, пунктів 9, 20, 35, та 53 Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18.09.92 N 479/92, ст. ст. 4, 15, 151, 30, 62, 202, 2021, 203 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - задовольнити у повному обсязі.

6

Стягнути з Державного підприємства «Завод їм. ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 14315629, 61001, вул. Плеханівська 126), на користь ОСОБА_1 за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716 дп від 18.05.2005р. авторську винагороду в сумі 40 025 (сорок тисяч двадцять п "ять) грн. 94 коп., інфляційні нарахування в сумі 7 324 (сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 74 коп., три відсотки річних в сумі 2 401 (дві тисячі чотириста одну) грн. 55 коп., а всього 49 752 (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 23 коп..

Стягнути з Державного підприємства «Завод їм. ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 14315629, 61001, вул. Плеханівська 126), на користь ОСОБА_4 за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716 дп від 18.05.2005р. авторську винагороду в сумі 41 236(сорок одну тисячу двісті тридцять шість) грн. 01 коп., інфляційні нарахування в сумі 7546 (сім тисяч п"ятсот сорок шість) грн. 18 коп., три відсотки річних в сумі 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 16 коп., а всього 51 256 (п"ятдесят одну тисячу двісті п'ятдесят шість) грн. 35 коп..

Стягнути з Державного підприємства «Завод їм. ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 14315629, 61001, вул. Плеханівська 126), на користь ОСОБА_2 за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716дп від 18.05.2005р. суму авторської винагороди у розмірі 30 145 (тридцять тисяч сто сорок п"ять) грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 5 516 (п"ять тисяч п"ятсот шістнадцять) грн. 67 коп., три відсотки річних в сумі 1 808( одну тисячу вісімсот вісім) грн. 74 коп., а всього 37 471 ( тридцять сім тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 17 коп.,

Стягнути з Державного підприємства «Завод їм. ОСОБА_6» (код ЄДРПОУ 14315629, 61001, вул. Плеханівська 126), на користь ОСОБА_3 за використання раціоналізаторської пропозиції «Модернізація та переобладнання контрольно-вимірювальної апаратури підстанцій підприємства та створення на їх базі автоматизованої системи управління електроспоживанням (АСУЕ)» за договором №716дп від 18.05.2005р. авторську винагороду в сумі 31 292 (тридцять одну тисячу двісті дев'яносто дві) грн. 67 коп., інфляційні нарахування в сумі 5 726 (п "ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 55 коп., три відсотки річних в сумі 1 877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 56 коп., а всього 38 896(тридцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 78 коп..

Стягнути з ДП „Завод ім. Малишева" на корись держави державне мито у розмірі 1773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) грн. 76 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 cm. 295 ЦПК України.