Ухвала суду № 58718864, 30.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/189/16-ц 30.06.2016 30.06.2016 30.06.2016

Справа 469/189/16-ц

Провадження № 22ц-/784/1512/16 Головуючий у 1-й інстанції Тавлуй В.В.

Категорія 53 Суддя - доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Козаченка В.І., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Комунального підприємства «Коблівський сількомунгосп» Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області

на рішення

Березанського районного суду Миколаївської області

від 13 травня 2016 року

за позовом

ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Коблівський сількомунгосп» Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А :

4 березня 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Коблівський сількомунгосп» Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області (далі - КП «Коблівський сількомунгосп», комунальне підприємство) про стягнення заробітної плати та інших нарахувань.

У травні 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Інші позовні вимоги за його заявою ухвалою суду від 13 травня 2016 року залишені без розгляду.

Обґрунтовуючи остаточно уточнені позовні вимоги, він зазначав, що працював у комунальному підприємстві з 1 січня 2012 року спочатку на посаді машиніста КНС, а потім виконуючим обов'язки директора. З 16 червня 2016 року його звільнено за власним бажанням. При звільненні з ним своєчасно не проведено розрахунку

Посилаючись на вказані обставини та положення ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивач просив стягнути на його користь з КП «Коблівський сількомунгосп» 18064 грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства «Коблівський сількомунгосп» на користь позивача 18064 грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні та в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі КП «Коблівський сількомунгосп» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. На думку заявника, висновки суду суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права. За твердженням відповідача, суд не врахував, що позивач пропустив строк на звернення до суду з позовом. Так з ним проведено розрахунок 23 грудня 2014 року, а до суду він звернувся у березні 2016 року. Також, суд не врахував, що затримка розрахунку відбулася з вини відповідача, який до дня звільнення виконував обов'язки керівника підприємства та повинен був видати відповідні накази та виділити кошти на виплату відповідних сум, чого не зробив. До того ж, позивач звернувся до відповідача за виплатою розрахунку лише у грудні 2014 року, після чого йому й була виплачена заборгованість.

Позивач та його представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи такого.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1 січня 2012 року по 30 травня 2013 року працював на КП «Коблівський сількомунгосп» на посаді машиніста КНС. 30 травня 2013 року він був переведений на посаду виконуючого обов'язки начальника підприємства, а з 16 червня 2014 року був звільнений з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні позивачу не виплачені всі належні суми. Так, станом на 16 червня 2014 року мала місце неоспорювана відповідачем сума заборгованості КП «Коблівський сількомунгосп» перед позивачем у розмірі 6676 грн.21 коп. (911 грн. 65 коп. заборгованості по заробітній платі, 64 грн.87 коп. індексації грошових виплат, 5699 грн.69 коп. сума компенсації за невикористані відпустки). Вказана заборгованість виплачена ОСОБА_2 частинами, 11 та 23 грудня 2014 року.

Крім того, невиплаченими ОСОБА_2 залишилися 6819 грн. 50 коп., витрати понесені позивачем на господарські потреби комунального підприємства.

Позивач у червні 2015 року звертався до суду з позовом про захист своїх трудових прав. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2015 року на його користь з КП «Коблівський сількомунгосп» стягнуто 6819 грн. 50 коп. заборгованості по підзвітних сумах, 18064 грн. 35 коп. середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні, а також моральна шкода.

Однак, рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 1 лютого 2016 року вказане рішення в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано, оскільки позивачем таких вимог не заявлялося. Також скасовано рішення в частині стягнення заборгованості по підзвітним сумам у розмірі 6819 грн. 50 коп., та ухвалене в цій частині нове, про стягнення вказаної суми.

Апеляційним судом вставлено, що заборгованість по підзвітним сумам у розмірі 6819 грн. 50 коп. виникла під час перебування позивача в трудових відносинах з КП «Коблівський сількомунгосп» та на підставі виконання ним своїх трудових відносин, а тому висновок суду першої інстанції про те, що відносини, що виникли між позивачем та відповідачем стосовно даної суми, за своєю правовою природою є не трудовими, не відповідає обставинам справи та законодавству, що регулює спірні правовідносини. Згадані кошти є та стягнуті апеляційним судом на користь позивача, як складова частина належної йому заробітної плати.

При ухваленні рішення, апеляційний суд визнав необґрунтованими посилання комунального підприємства на те, що ОСОБА_2 за час перебування на керівній посаді, враховуючи фінансовий стан підприємства мав можливість вчинити необхідні дії для погашення заборгованості, але не зробив цього. Суд виходив з того, що правовою підставою стягнення даної суми за змістом позовної заяви позивача є його звільнення та обов'язок роботодавця виплатити працівникові при його звільненні всі належні йому від підприємства суми, який КП «Коблівський сількомунгосп» на порушення вимог ст. ст.47 ,116 КЗпП України здійснив.

Викладені обставини та пояснення сторін свідчать про те, що 6819 грн. 50 коп. не були виплачені позивачу на час ухвалення рішення апеляційним судом. У зв'язку з чим, звернення ОСОБА_2 до суду наступного місяця після ухвалення вказаного рішення з вимогою виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку здійснено в межах строків, передбачених ст. 233 КЗпП України.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що висновки у рішенні суду першої інстанції, який ухвалив рішення в межах позовних вимог ОСОБА_2, по суті спору є правильними.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав безпідставні. Перебіг тримісячного строку на звернення із заявою до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку починається з часу повного розрахунку, який відбувся, як згадано, після ухвалення рішення апеляційним судом.

Також з огляду на викладені обставини, в тому числі факти встановлені вказаним рішенням апеляційного суду, не можуть бути взяті до уваги доводи в апеляційній скарзі про відсутність вини комунального підприємства у виплаті розрахунку в повному обсязі. Всі належні суми позивачу не були виплачені не лише в день його звільнення, а й після його звільнення, в чому немає вини ОСОБА_2

Інших доводів необґрунтованості рішення апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Коблівський сількомунгосп» Коблівської сільради Березанського району Миколаївської області відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 13 травня 2016 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.Я. Мурлигіна

Судді В.І. Козаченко

Л.М. Царюк