Ухвала суду № 58700211, 17.06.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

17.06.2016 Справа №607/6356/16-к

Провадження № 1-кс/607/3150/2016

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Грицай К.М., при секретарі судового засідання Субчак Г.Я., за участю слідчого СВ Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, у залі суду у м. Тернополі, розглянувши клопотання слідчого СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово майна,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1, за погодженням прокурора Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2, звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з клопотанням, в рамках кримінального провадження № 12016210010000694 від 23 лютого 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, про накладення арешту на майно, а саме: на гаманець чорного кольору, в якому знаходяться 10 візитних карток, банківська картка ПАТ КБ «Приватбанк» № 5168 7556 1948 2033, банківська картка «Експрес - Фінанси» № 5574 42067439 3736, три картки на знижки, звязка ключів, яка складається із 4 металевих ключів, металева запальничка із написом «Zippo».

В судовому засіданні слідчий СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1 клопотання підтримала та просить задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Заслухавши слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, Тернопільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016210010000694 від 23 лютого 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за фактами того що 12 січня 2016 року ОСОБА_3, перебуваючи в приміщенні гуртівні із загальним доступом для покупців по вул. Чернівецькій, 44 б, в м.Тернополі, викрав бензопилу торгової марки «Husgvarna 346 xp», червоно-оранжевого кольору, вартістю 3573,18 грн., чим спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_4 на вказану суму; 12 червня 2016 року близько 12:00 год. ОСОБА_3, проник на територію ПСК «Ремонтно-монтажний комбінат Тернопільської облспоживспілки», звідки намагався таємно викрасти з складського приміщення, яке орендує ФОП ОСОБА_5, болгарку марки «Макіта», кабельно-провідникову продукцію, набір інструментів, кросівки чоловічі, на загальну суму 7820 грн., однак, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки на місці події з викраденим майном був затриманий потерпілим.

Майно, на яке слідчий просить накласти арешт, було вилучене 12 червня 2016 року в ході особистого обшуку під час затримання ОСОБА_3

В обгрунтування необхідності арешту зазначеного майна, слідчий покликається на те, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, крім іншого, повинен врахувати, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Так, слідчим у клопотанні не наведено доводів, які дають слідчому судді підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами, з метою збереження яких необхідно накласти арешт, а також не доведено можливості використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні, або що арешт необхідний з іншою метою, а саме забезпечення: спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання чи відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання не доведено необхідності такого арешту, зокрема, можливості використання майна, про арешт якого клопоче слідчий, як доказу у кримінальному провадженні чи необхідності арешту такого майна з іншою метою, також не доведено наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а тому приходить до переконання, що дане клопотання не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 98, 100, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання слідчого СВ Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_1, погодженого прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_2 про арешт тимчасово майна відмовити.

Тимчасово вилучене майно повернути особі, в якої воно було вилучене.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області протягом пяти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою при оголошенні ухвали протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Слідчий суддя Тернопільського

міськрайонного суду Тернопільської області /підпис/ ОСОБА_6