Рішення № 58613270, 21.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2915/16 Головуючий 1 інст. - Цвіра Д.М.

Справа № 638/12640/15-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : Кокоші В.В.,

Черкасова В.В.,

за участю секретаря: Каплоух Н.Б.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ТМ-ВІРА», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулась з позовом, який в ході розгляду справи уточнила, до ПП «ТМ-ВІРА», ПАТ «СК «Країна», в якому просила стягнути з відповідачів солідарно 200000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог позивач, посилалась на те, що 28.05.2012 р. близько 12.20 год. в районі розташування будинку № 41 по вул.Дерев'янко в м.Харкові автобус «БАЗ-А07914», під керуванням водія ОСОБА_4 допустив наїзд на стоячий біля правого бордюрного каменю по ходу його руху - автомобіль «ГАЗ-5312 П-17». В результаті ДТП дочка позивача - ОСОБА_5, яка була вагітна померла на місці пригоди від отриманих травм.

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.01.2015 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Вироком апеляційного суду Харківської області від 13.07.2015 р. ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років та 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Автобус «БАЗ-А07914», належить ПП «ТМ-ВІРА», яке здійснює обслуговування міського пасажирського маршруту № 263 і ним керував засуджений.

Позивач просила стягнути моральну шкоду, оскільки вона втратила двох найцінніших їй людей, також вона нервувала через відсутність грошей для здійснення необхідних дій по похованню, погіршився стан її здоров'я. Повне ігнорування відповідачами свого обов'язку по відшкодуванню шкоди завдало позивачу додаткових моральних страждань та нервового напруження.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПП «ТМ-ВІРА» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Стягнуто з ПП «ТМ-ВІРА» на користь держави судовий збір у розмірі 551,2 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду 1 інстанції та її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довела суду наявність у неї фізичних, душевних страждань внаслідок смерті в ДТП її вагітної дочки в розмірі 50000грн.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

Згідно з ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, котрі були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позивачем вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Матеріали справи містять дані про те, що вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.01.2015 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Стягнуто з ПАТ СК «Країни» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 13128 грн.

Вироком Апеляційного суду Харківської області від 13.07.2015 р., вищевказаний вирок скасовано, ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років та 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, по цивільному позову ОСОБА_3 до ПП «ТМ-Віра», ПАТ СК «Країни», ОСОБА_4 призначено новий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с.21-29).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Встановлені у кримінальній справі обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст.928 ЦК України відповідальність перевізника за шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю пасажира, визначається відповідно до глави 82 цього Кодексу, якщо договором або законом не встановлена відповідальність перевізника без вини.

Відповідно до ст.1196 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо), підлягає відшкодуванню на підставах, встановлених статтями 1166 та 1187 цього Кодексу. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку - ч.2 ст.1187 ЦК України.

Вироком встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що автомобіль «БАЗ», яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду належить на праві власності ПП «ТМ-Віра».

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю - ч. 2 ст.1168 ЦК України.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула ОСОБА_5, 1975 року народження матір'ю якої є позивач. ОСОБА_5 перебувала у вагітному стані на останніх строках.

Позивач ОСОБА_3 заявила позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином, за який визнано винним ОСОБА_4 до роботодавця останнього та до страхової компанії, в якій було застрахована відповідальність за спричинену підприємством шкоду, в тому числі і моральну, в якому водієм працював засуджений.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна та інше. Моральна шкода відшкодовується одноразово. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як зазначено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.01.1995 року «Про судову практику по справам щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з наступними змінами та доповненнями, за моральну (немайнову) шкоду, спричинену співробітником під час виконання своїх службових обов'язків, відповідальність несе установа, з якою цей співробітник перебуває у трудових відносинах, а останній несе відповідальність перед нею в порядку регресу.

Факт заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок смерті В ДТП її вагітної дочки, що супроводжувалось стражданнями, сторони не заперечують.

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості, а також майнового стану цивільного відповідача.

Колегія суддів визнає доведеними настання для позивача негативних наслідків морального характеру внаслідок смерті найближчої для неї людини, враховує, що після смерті дочки, позивач відчула сильне психологічне потрясіння та фізичний біль, пов'язаний з втратою улюбленої доньки та не народженого онука, душевні переживання, пов'язані з тим, що вона більш її ніколи не побачить, хвилюванням у зв'язку з перевлаштовуванням свого життя без присутності доньки, емоційним дискомфортом, пов'язаним з тим, що необхідний час та зусилля для відновлення попереднього стану протягом тривалого часу. Окрім того, звертаючи увагу на те, що позивач є пенсіонеркою та залишилась без допомоги дочки, що потребує від неї додаткових зусиль щодо організації свого майбутнього життя, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., які визначив суд 1 інстанції, не є достатнім відшкодуванням заподіяної моральної шкоди, і тому враховуючи вимоги розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 150000грн .

Крім того, судова колегія вважає помилковим висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» виходячи з наступного.

Суд 1 інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Країна» відшкодування за спричинену моральну шкоду виходив з того, що матеріалами справи та судовим розглядом не встановлено завдання позивачу моральної шкоди ПАТ «Страхова компанія «Країна», у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду є помилковим, зробленим всупереч діючому законодавству.

Матеріали справи містять дані про те, що вироком Апеляційного суду Харківської області від 13.07.2015 р., провадження по цивільному позову ОСОБА_3 до ПП «ТМ-Віра», ПАТ СК «Країни», ОСОБА_4 було направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 04.05.2012 року між ПАТ «СК «Країна» та ПП «ТМ-ВІРА» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6500661. За даним полісом ПАТ «СК «Країна» було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу марки «БАЗ А 07914», реєстраційний державний № НОМЕР_1.

Нормативно-правовим документом в даній сфері господарської діяльності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у редакції Закону, яка діяла на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Умовами ст. 6 Закону, передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст.22.3 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, яка була чинна на момент укладання Полісу потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту (5000,00 грн.). Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, ПАТ СК «Країна» відшкодовує моральну шкоду у разі, якщо вона полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

ПАТ страхова компанія «Країна», як співвідповідач за цивільним позовом, не заперечувала проти задоволення заявленої моральної шкоди позивачу, в межах ліміту (до 5000,00 грн.), передбаченого Полісом №АВ/6500661, однак суд першої інстанції, на зазначене увагу не звернув.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги щодо солідарного відшкодування шкоди відповідачами, оскільки завдання збитків не сталося спільними діями відповідачів перед потерпілими особами.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини у справі, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що згідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення 5000грн. у відшкодування моральної шкоди із ПАТ «Страхової компанії «Країна» та стягнення у відшкодування моральної шкоди із «ТМ-ВІРА» у сумі 150000грн. з ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, п.4 ст.309, 313, ст.314, 315, 316, 317,319,324 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 березня 2016 року змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного підприємства «ТМ-ВІРА», Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ТМ-ВІРА» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - В.В. Черкасов

В.В. Кокоша