Ухвала суду № 58408263, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/26815/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 816/5034/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Конотопський елеватор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Конотопський елеватор" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: №0000252308, №0000232308, №0000242308 від 13.08.2014 та №0000252308 від 29.10.2014.

Судом першої інстанції було прийнято відмову позивача від частини позовних вимог щодо нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування лише за правовідносинами позивача із ТОВ „Палладіум".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000252308 від 13.08.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 84449 грн., №0000252308 від 29.10.2014 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 162790 грн.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суд апеляційної, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань взаємовідносинам з ТОВ „Палладіум" за період квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ „Веснянський елеватор" за період квітень-серпень 2013 року, ТОВ „Стіомі-Холдінг" за період вересень, грудень 2012 року та складено акт №4494/16-01-22-02-12/32284263 від 28.07.2014.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 289589 грн.; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає врахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за червень 2012 року на суму 312828 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2012 року на суму 84449 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2012 року на суму 57116 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014: № 0000252308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 84449 грн.; № 9072090090 в розмірі 57116 грн.; № 9079738969, на суму 141565 грн.; № 0000232308, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 391035 грн.; № 0000242308, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 289589 грн.

В порядку адміністративного оскарження позивачем Державною фіскальною службою України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 13.08.2014 № 0000252308, № 0000232308, № 0000242308 без змін.

ДПІ у м. Полтаві прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 29.10.2014 № 0000252308, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 105674 грн.; № 9072090090, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 57116 грн.; № 9079738969, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 30458 грн.; № 9085014836, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 193248 грн.

12.04.2012 між позивачем та ТОВ „Кононівський елеватор" був укладений договір №12/04 поставки бетону.

Зазначений товар був придбаний позивачем для будівництва лінії приймання, зберігання, первинної обробки та сушки зерна на Лазірківській дільниці, а також для проведення робіт з благоустрою і будівництва пункту приймання, зберігання та первинної обробки зерна в с. Будище Лисянського району Черкаської області для розвитку власних виробничих потужностей, що відображено у проектній документації на вказані об'єкти.

Позивач на підтвердження факту поставки товару надав суду копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

На виконання умов зазначеного договору продавець видав покупцю рахунки-фактури.

Розрахунок за договором був здійснений у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками.

При цьому, замовлення необхідної кількості товару здійснювалося на підставі заявок, що надавалися підрядниками позивача, а позивач переадресовував їх безпосередньо до ТОВ „Палладіум".

Факт залучення підрядних організацій позивач підтверджує наданими суду договорами підряду, в яких зазначені адреси проведення робіт та їх види.

Позивач здійснив декларування початку виконання будівельних робіт в органах державної архітектурно-будівельної інспекції, що підтверджується деклараціями.

Виконання відповідних підрядних робіт оформлено актами приймання виконаних робіт.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Підстави для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судами встановлений факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ „Палладіум", що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджено товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

На час укладення та виконання господарського договору контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платником податку на додану вартість.

Посилання відповідача на висновки актів про результати проведення перевірки контрагентів позивача є необґрунтованими, оскільки вони не є безумовною підставою для визнання господарської операції недійсною за умови наявності інших первинних документів, що підтверджують господарських операцій.

В разі, якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.