Ухвала суду № 58324834, 13.06.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/2984/16-ц Провадження № 22-ц/795/1108/2016 Суддя у I інстанції Литвиненко І. В.Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

13 червня 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Онищенко О.І., Мамонової О.Є,

з участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника зацікавленої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Миколаїни на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_2 Миколаїни на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_5,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2016 року було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 Миколаїни на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_5.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просила скасувати судове рішення та задовольнити її скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції дано невірну правову оцінку доказам, наявним у справі, і зокрема, копії виписки з карткового рахунку, яку неправомірно не було взято до уваги, Водночас, зазначений документ підтверджує відсутність повного фактичного виконання боржником рішення суду про стягнення на її користь грошових сум, а відтак і неправомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

.

З матеріалів справи встановлено, що на виконанні старшого державного виконавця Городнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 знаходився виконавчий лист №750/8077/14, виданий 08.04.2015 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 17950 гривень додаткових витрат на дітей, за яким 27.04.2015 року було відкрито виконавче провадження № 47369231.

В подальшому, 28.10.2015 року державним виконавцем Городнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 47369231 до зведеного виконавчого провадження.

17.02.2016 року державним виконавцем Городнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 47369231.

17.02.2016 року державним виконавцем Городнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 було винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 47369231 із зведеного виконавчого провадження.

Відповідно до поданих суду відомостей, боржником було здійснено оплату навчання доньки на загальну суму 10000 грн., що підтверджено копіями квитанцій (а.с. 27- 30), решту заборгованості разом з коштами виконавчого провадження в загальній сумі сумі 9062 грн 35 коп. боржником було перераховано 12.02.2016 року на рахунок виконавчої служби з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа (а.с.49). Зазначена сума фактично надійшла за призначенням 15.02.2016 року та була розподілена згідно розпорядження державного виконавця від 16.02.2016 року у відповідності з положенніми ст. 43, 45 Закону України «Про виконавче провадження»

Зокрема, залишок заборгованості ОСОБА_2 за вищевказаним виконавчим листом в сумі 7950 грн. державним виконавцем було перераховано на рахунок ОСОБА_2 у банку, зазначений нею у заяві, що підтверджужється копією платіжного доручення № 188 від 16 лютого 2016 року (а.с.46-48). Решта сплачених боржником коштів, в сумі 1045,00 грн. було перераховано на користь держави на погашення виконавчого збору , в сумі 67,35 грн. - віднесено на інші витрати за проведення виконавчих дій.

Зазначені дії державного виконавця в повній мірі узгоджуються з положеннями ч. 1 та 2 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», якими передбачено, що грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За письмовою заявою стягувача - фізичної особи чи його представника (за наявності відповідних повноважень) стягнуті грошові суми можуть бути перераховані державним виконавцем на зазначений ним рахунок у банку або в іншій фінансовій установі чи надіслані на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за його рахунок, крім переказу аліментних сум.

Після перерахування залишку заборгованості на користь ОСОБА_2, державним виконавцем було винесено 17.02.2016 року постанову про закінчення виконавчого провадження ( а.с.4) у зв»язку з фактичним виконанням виконавчого документу.

З матеріалів справи встановлено, що 24.03.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на постанову старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Городнянського районного управління юстиції ОСОБА_5 від 17.02.2016 року про закінчення виконавчого провадження № 47369231, посилаючись на те, що державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №750/8077/14, виданого 08.04.2015 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 17950 гривень додаткових витрат на дітей, всупереч положенням п.8 ч.1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження, оскільки у повному розмірі сума заборгованості на рахунок ОСОБА_2 не надійшла.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження, дотримано встановленого порядку виплати на користь стягувача стягнутих грошових сум, наслідком якого, за приписами ст. 49, 50 вказаного закону, є закінчення виконавчого провадження та проведення інших дій, необхідних у звязку із завершенням виконавчого провадження.

Положеннями ст. 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що його рішенням, дією або бездіяльністю під час виконання судового рішення, порушено їх права чи свободи.

Натомість, заявником ОСОБА_2 не було наведено суду норми матеріального права, яку було порушено державним виконавцем при завершенні виконавчого провадження.

Її посилання на порушення виконавцем положень п.8 ч.1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження, яким передбачено закінчення виконавчого провадження у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами про повне перерахування коштів заборгованості на рахунок стягувача.

Доводи заявниці про обовязок державного виконавця здійснити наперед стягнення з боржника суми комісії, яка може бути списана банком за договором, укладеним між нею та банком, на думку апеляційного суду, не ґрунтуються на нормах матеріального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Миколаїни відхилити, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: