Ухвала суду № 58289641, 08.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1139/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

08.06.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого: Кривохижі В.І.

Суддів: Мурашка С.І. Сукач Т.О.

за участі секретаря Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Олександрійської міської ради Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сімєю до дня відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_4, на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, Олександрійської міської ради Кіровоградської області про встановлення факту проживання однією сімєю до дня відкриття спадщини та визнання права на спадкування за законом.

Зазначала, що 14 серпня 2013 року помер ОСОБА_5, який являвся чоловіком її рідної сестри ОСОБА_6.Від шлюбу з ОСОБА_5 її сестра мала сина ОСОБА_7, який помер 15 грудня 2010 року. 07 липня 2011 року померла її сестра ОСОБА_6

Посилалась на те, що з лютого 2008 року вона постійно проживала однією сім»єю разом з сім»єю сестри за адресою: м.Олександрія, вул.Юрія Корлюка,10, допомагаючи вести господарство, а після смерті сестри та її сина залишилась проживати з ОСОБА_5, продовжуючи допомагати йому по господарству та у вирішенні різних побутових питань. Тому і просила встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5, який помер 14 серпня 2013 року, протягом періоду з лютого 2008 року по 14 серпня 2013 року; визнати за нею право на спадкування майна, яке залишилосяпісля його смерті.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_5 однією сім»єю з 2008 року протягом п»яти років до дня смерті, а вона лише допомагала їх родині.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення вимог через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Зазначається, зокрема, що судом не були враховані всі обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з»явилися, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, яка підтримувала доводи скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_5 та сестра позивача ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 4 грудня 1971 року та мали сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 15 грудня 2010 року. 7 липня 2011 року померла ОСОБА_6, а 14 серпня 2013 року помер ОСОБА_5 (а.с.13,28,30,31).

Також встановлено, що після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого по вул. Ю. Корлюка, 10 в м. Олександрії, а також рахунків у відповідних банках.

Із спадкової справи вбачається, що позивач у передбачений ст.1270 ЦК України строк звернулася до Олександрійської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.78).

Постановою державного нотаріуса Олександрійської міської державної нотаріальної контори №1 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_5 у зв»язку з тим, що нею документального підтвердження факту родинних чи інших відносин, а також факту проживання однією сім»єю зі спадкодавцем не менше п»яти років до часу відкриття спадщини не надано (а.с.85).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалась як на докази підтвердження факту проживання однією сім»єю із спадкодавцем, на довідки за підписом голови квартального комітету та на показання свідка.

В той же час надані нею та долучені до матеріалів спадкової справи довідки від 11 лютого 2014 року за підписом голови квартального комітету за №№46,47, свідчать про те, що на момент смерті її сестри ОСОБА_6 за адресою: вул.Ю.Корлюка,10 постійно проживав і був зареєстрований лише її чоловік ОСОБА_5, на момент смерті якого за цією адресою ніхто не проживав і не був зареєстрований (а.с.81,84).

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.58 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.64 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази відповідно до ст.ст.58,59 ЦПК України, суд дійшов правильного висновку про те, що надані довідки за підписами голови квартального комітету від 11 лютого 2014 року та від 23 березня 2016 року за №91 є суперечливими, тому не можуть вважатись переконливими доказами на підтвердження факту проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім»єю, оскільки, як і показання свідка ОСОБА_8В, не підтверджують того факту, що вони разом вели спільне господарство, спільно готували їжу, придбавали продукти та інші предмети побуту і домашнього вжитку, мали взаємні права та обов»язки, починаючи з лютого 2008 року та до дня смерті останнього, а вона лише допомагала їх родині.

Таким чином, будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилалась, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для встановлення факту проживання однією сімєю із спадкодавцем до дня відкриття спадщини та визнання за нею права на спадкування за законом.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі і письмовим, і відповідно до п.6 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99, ст.ст.1220, 1221,1264 ЦК, ст.3 СК України, п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не надано переконливих доказів на підтвердження факту її проживання з ОСОБА_5 однією сім»єю з 2008 року протягом п»яти років до дня його смерті, відмовивши у задоволенні заявлених вимог.

Тому не грунтуються на законі та є безпідставними доводи скарги, які не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду в судовому засіданні і їм дана належна оцінка.

Надані сторонами докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити, а заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: