Ухвала суду № 58247693, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2016 р. м. Київ К/800/38371/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі № 826/1605/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013 позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 04.10.2012 № 0005/4227 та № 0005/5227.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову суду першої інстанції змінено в частині підстав задоволення адміністративного позову.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення ТОВ «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе» сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 14.09.2012 № 5974/22-7/36712453, призначеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК). Згідно з цим актом товариство порушило норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) та підпункти 7.2.3. 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищило валові витрати на загальну суму 512514,00 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2010 року, 2010 рік та податковий кредит за вересень, листопад 2010 року на загальну суму 102503,00 грн. за операціями з поставки від ТОВ «БК Арміс» товарів (послуг), які не мали реального змісту, у результаті чого занижено податок на прибуток на 128129,00 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2010 року, 2010 рік та ПДВ на 102503,00 грн. за вересень, листопад 2010 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно ТОВ "Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе" прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2012: № 0005/4227 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 128129,00 грн. за основним платежем та 32032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0005/5227 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 102503,00 грн. за основним платежем та 25626,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «БК Арміс» з посиланням на поставку товарів (послуг), позивач задекларував вище зазначені суми валових витрат та податкового кредиту у податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ за вище вказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Як встановлено у судовому процесі, позапланова перевірка ТОВ «Компанія з ревіталізації та розвитку міста Вишневе», за результатами якої складено акт від 14.09.2012 № 5974/22-7/36712453, призначена наказом начальника ДПІ від 15.08.2012 № 1253 на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 05.01.2012 про призначення позапланової перевірки цього товариства, прийнятій у провадженні по кримінальній справі №13-8373 (а.с. 160, 180).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції підставою для цього визнав порушення ДПІ при прийнятті податкових повідомлень-рішень норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, оскільки у судовому процесі встановлено, що рішення суду по кримінальній справі, в провадженні якої була призначена перевірка позивача, на час прийняття податкових повідомлень-рішень не було прийняте. При цьому, судом оцінка акту перевірки, висновки ДПІ в якому були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, не давалась.

Апеляційний суд, змінюючи постанову суду першої інстанції у частині підстав для задоволення позову, такою підставою, крім того, визнав і підтвердження в судовому процесі обставин щодо здійснення поставки від ТОВ «БК Арміс» на адресу позивача. Обґрунтовуючи такий висновок, апеляційний суд виходив з індивідуального характеру відповідальності платника податків; підтвердження задекларованих позивачем сум валових витрат та податкового кредиту належно оформленими документами бухгалтерського обліку, податковими накладними.

З такою оцінкою апеляційним судом доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ТОВ «БК Арміс» товарів та послуг, зокрема на докази, отримані в процесі здійснення досудового слідства у кримінальній справі №13-8373.

Як встановлено у судовому процесі, кримінальна справа №13-8373, порушена поміж іншим, відносно громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по обвинуваченню у здійсненні фіктивного підприємництва з придбанням суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міріс» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 ст.27, частиною 2 ст.28, частиною 2 ст.205 КК України, відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_5 та комерційного директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 6309708,00 грн., за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 ст.28, частиною 3 ст.212 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами постанови Києво-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунки ТОВ «БК «Арміс» та ТОВ «Міріс», вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого частинами 2 та 3 ст.358 КК України. У межах цієї кримінальної справи допитана громадянка ОСОБА_6, яка номінально числилась директором ТОВ «БК «Арміс» та спростувала своє відношення до господарської діяльності цього товариства, вказавши про його перереєстрацію на своє ім'я за винагороду.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Наслідком порушення апеляційним судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, на підставі яких суд дав юридичну оцінку встановленим у справі обставинам щодо права позивача на збільшення сум валових витрат та податкового кредиту за операціями з поставки з ТОВ «БК Арміс».

Поряд із цим, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-VІ).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 14.09.2012 № 5974/22-7/36712453, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, була проведена на підставі постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 05.01.2012 по кримінальній справі №13-8373, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у судовому процесі не надано, податкові повідомлення-рішення прийняті передчасно та підлягають скасуванню. Згідно з приєднаним до справи листом Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2016 кримінальна справа по обвинуваченню вище зазначених осіб знаходиться на стадії судового слідства (а.с. 173).

З огляду на викладене, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав, встановлених ст. 201 КАС України, для зміни постанови суду першої інстанції в частині підстав задоволення позову.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2013 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев