Рішення № 58195939, 02.06.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 686/16568/15-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

02 червня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Остапчук Т.В.,

при секретарі - Котко А. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги, посилаючись на те що 26.06.2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «ДельтаБанк» був укладений договір купівлі - продажу прав вимоги. Посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам Закону «Про захист прав споживачів», ст..1076 ЦК України та порушує його права та законні інтереси, не містить всіх істотних умов господарського договору, тому позивач просив суд задовольнити заявлені вимог, та визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав письмові заперечення.

Представник ПАТ «Кредитпромбанк в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 19.07.2007 року між позивачем та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір №39.3ВН/7/18-клн.

26.06. 2013 року ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Кредитпромбанк уклали договір купівлі-продажу прав вимоги

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог. Частина 2 даної статті ЦПК України передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, посилаючись на порушення законодавчо визначеної процедури передачі активів ПАТ «Кредитпромбанк» позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що умовами оспорюваного правочину були порушені будь-які його права як боржника у кредитному зобов'язані.

Як встановлено судом в ході розгляду даної справи, в результаті укладання оспорюваного договору фактично відбулася заміна кредитора у кредитному зобов'язанні від 26.06.2013 року шляхом відступлення ПАТ «Кредитпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги до позивача в обсязі та на умовах, визначених вказаним кредитним договором.

Твердження позивача про те, що заміна кредитора призвела до зміни обсягу відповідальності позивача суд вважає необґрунтованими, в той час як ані положення ЦК України, ані умови кредитного договору не передбачають обов'язку кредитора отримувати попередню згоду боржника на відступлення права вимоги до нього третій особі.

Посилання представника позивача на те, що відповідачами було порушено його права та без його згоди передана вся персональна інформація з документацією по кредитному договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказані аргументи стосуються виконання вимог ст..61,62 Закону України «Про банки і банківську діяльність, а не можливих підстав для визнання його недійсним.

Ч. 1 ст.215 ЦК України передбачені підстави, за наявності яких правочин може бути визнаний недійсним, а саме: недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, п'ятою (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою ( правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 ЦК України.

Таким чином, оскільки всупереч правилу ст.60 ЦПК України суду не надано доказів, які б свідчили про порушення прав позивача в результаті вчинення оспорюваного правочину, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 516 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", Публічного акціонерного товариства "ДельтаБанк" про визнання договору купівлі - продажу прав вимоги недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Остапчук Т.В.