Рішення № 58060539, 24.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1143/16 Головуючий 1 інст. - Пілюгіна О.М.

Справа № 635/1527/15-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори про спадкове право

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Пшенічної Л.В.,

Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, усунення від права спадкування за законом, визнання свідоцтва про право власності на спадкове майно недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнювала і остаточно просила: встановити факт її мешкання разом однією родиною з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2008 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2; усунути ОСОБА_3, який мешкає в смт.Черемушки Курського району Курської області Російської Федерації, від спадкування після смерті його сестри ОСОБА_5; визнати свідоцтво про право ОСОБА_3 на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, виданого приватним нотаріусом Гонтаренко С.Л. 16 січня 2015 року; визнати за нею, ОСОБА_8, право власності в цілому на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказувала, що її чоловік ОСОБА_9 служив разом з ОСОБА_10 в військовій частині № 44397 полку А1215, отримали квартири №№10 і 19 в одному будинку АДРЕСА_1, як військовослужбовці. Приблизно з 2000 року вони мешкали як спільна родина, були пов'язані спільним побутом, у них був спільний бюджет, ОСОБА_5 допомагали доглядати та виховувати їх дітей, купували продукти на всю родину, готували на всіх обіди. ЇЇ чоловік виконував у квартирі ОСОБА_5 ремонт. У 2008 році ОСОБА_11 переніс інсульт, не міг самостійно без сторонньої допомоги пересуватися та обслуговувати себе. В ці часи вона та її чоловік були завжди поруч, допомагали ОСОБА_5 доглядати її чоловіка. У 2012 році в ОСОБА_11 стався знову інсульт, стан його був жахливий, вони повністю доглядали його до самої смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3. Вона й чоловік поховали ОСОБА_11, а відповідач ОСОБА_3 - рідний брат ОСОБА_5 навіть на похорони її чоловіка не приїхав. Після смерті чоловіка ОСОБА_5 успадкувала належну покійному чоловіку поливну квартири, однак тяжко захворіла, знаходилася у безпорадному стані, без грошей. В цей час вона, позивач ОСОБА_9, постійно знаходилася поруч з ОСОБА_5, піклувалася нею, супроводжувала до лікарні, була постійно з нею поруч, оскільки ОСОБА_5 знаходилася у безпорадному стані у зв'язку із похилив віком та постійними тяжкими хворобами.

ОСОБА_5 неодноразово намагалася поспілкуватися з братом ОСОБА_3, однак він на її дзвінки та заклики про допомогу не реагував, не надав матеріальної допомоги, не підтримав а ні морально, а ні матеріально і не приїхав навіть на її похорони.

Оскільки з 2008 року, тобто більше 5 років, вона вела спільне господарство, доглядала за ОСОБА_5, поховала її, то вважає, що за законом має право на спадщину після смерті ОСОБА_12, як спадкоємець четвертої черги згідно ст.1264 ЦК України, а тому в 6-місячний строк звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Гонтаренко С.Л., однак нотаріус їй відмовила, а свідоцтво про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 нотаріус видала брату ОСОБА_5 - відповідачу ОСОБА_3

Вважає, що вказане свідоцтво має бути визнане недійсним, а ОСОБА_3., згідно вимог ч.5 ст.124 ЦК України, усунутим від права на спадкування за законом , так як він ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5, яка через похилий вік, тяжку хворобу була в безпорадному стані.

Представники відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечували, вказуючи, що брат та сестра - ОСОБА_3 і ОСОБА_5 проживали в різних країнах, проте їх спілкування не припинялося до останнього моменту. Крім того, не тільки ОСОБА_3, а й інші його близькі родичі підтримували родинні зв'язки з ОСОБА_5 Так, 21 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_3, будучи вже тоді хворим, приїхав разом зі своїм сином до ОСОБА_5 підтримати сестру та попрощатися з її чоловіком ОСОБА_11

В серпні 2013 року у відповідача ОСОБА_3 стався інсульт. У вересні 2013 року ОСОБА_5 приїжджала до свого брата ОСОБА_3, знаходилась у нього півтора місяця, потім повернулася. Дійсно після цього вони вже не бачилися, однак не через небажання спілкуватися.

Лише запроваджена у вересні 2014 року у зв'язку з міждержавним конфліктом заборона на в'їзд осіб чоловічої статі - громадян Російської Федерації перешкодила племіннику (сину відповідача) приїхати та попрощатися з тіткою. Проте родичі жіночої статі - дружина відповідача ОСОБА_3 та її донька приїжджали і саме вони забирали тіло покійної ОСОБА_5 з моргу, саме їх підписи в журналі реєстрації на місцевому кладовищі. Рідний брат померлої ОСОБА_5 не ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5, оскільки через похилий вік, тяжку хворобу сам знаходився у безпорадному стані, вже був визнаний інвалідом 2 групи і не міг самостійно пересуватися.

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив, що ОСОБА_5 до травня 2014 року перебувала у тяжкому, безпорадному стані та потребувала сторонньої допомоги.

Вважають, що передбачені законом підстави для усунення ОСОБА_3 від спадкування відсутні, а позивачем не надано належних доказів для визнання її спадкоємцем четвертої черги.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Суд встановив факт, що ОСОБА_2 проживала однією сім'єю з ОСОБА_5 з 2008 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. Також суд вирішив усунути ОСОБА_3 від спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на прізвище ОСОБА_3, видане 16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гонтаренко С.Л., реєстр № 43, спадкова справа № 97/2014.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення скасувати у зв'язку з його незаконністю, необґрунтованістю, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушеннями норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу представник відповідача вказував, що висновок суду про встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 однією сім'єю суперечить самому змісту норми закону (ст.3 СК України), яким визначається поняття сім'ї, суперечить наявним у справі доказам. Рішення суду в цій частині ґрунтується лише на суперечливих показах свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з боку позивача та акту, складеного зі слів тих же ОСОБА_16 та ОСОБА_17 депутатом Пісочинської селищної ради ОСОБА_18, який за законом не відноситься до кола тих осіб, які уповноважені підтверджувати такі факти.

При цьому суддя проігнорувала ту обставину, що зазначені свідки давали свідчення одними й тими ж завченими фразами, що навіть для стороннього спостерігача виглядало б фальшивим та неприроднім. Ці показання свідків з боку позивача спростовуються свідченнями самої позивачки ОСОБА_2, наданими нею під час судового засідання, що відбулося 05.10.2015 р., якими вона сама ж і спростувала доводи про проживання з покійної однією сім'єю в розумінні положень ст. З СК України. Так, ОСОБА_2 в судовому засіданні заявила, що саме після смерті ОСОБА_11 (ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_3.) вона з чоловіком прийняли рішення частково допомагати ОСОБА_5, що ОСОБА_5 залишила 15000 грн. на поховання.

Разом з тим, а ні показання свідків ОСОБА_20, ні ОСОБА_21, ні представника відповідача ОСОБА_4 судом до уваги не взято та обставини не спростовано. Навпаки, як вбачається з матеріалів цивільної справи, спростування факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 з ОСОБА_5 підтверджуєтьсят також належними письмовими доказами , а саме копіями довідок про склад сім'ї, які в різні періоди надавалися покійній ( аркуші справи 91-95) та копіями квитанцій про оплату житлово-комунальних послуг (аркуші справи 104-113), яку здійснювала родина ОСОБА_22

Також суд залишив поза увагою і не надав правової оцінки прийнятим доказам сторони відповідача, зокрема що відповідач ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, переніс ішемічний інсульт 11.08.2013р. та сам потребував як на момент хвороби його сестри ОСОБА_5, так і по даний час потребує стороннього догляду, що підтверджується довідкою МСЕК та випискою з історії хвороби № 16258, копії яких що були надані суду, а їх оригінали оглянуті в суді (аркуші справи 103, 159). Крім того, судом не взято до уваги те, що відповідач проживає в іншій державі, майже за 500 км, не можливості пересуватися без сторонньої допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її вимог і ухвалити нове, яким визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, вказуючи, що суд помилково вважав такі вимоги передчасними, оскільки вона у передбаченому законом порядку в шестимісячний строк зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і отримала відмову. Визнавши факт спільного її проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_5 , суд повинен був відразу і ухвалити рішення про визнання за нею права власності на квартиру, яка залишилась після смерті ОСОБА_5

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а скарга представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, а сторонам не оспорюється, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка проживала в квартиру АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла квартира загальною площею 55 кв.м., в які проживала ОСОБА_5 Заповіту ОСОБА_5 не залишила, спадкоємців першої черги за законом (ст.1261 ЦК України) на час відкриття спадщини не було, оскільки своїх дітей та онуків ОСОБА_5 не мала, батьків та чоловіка в живих не було. Чоловік спадкодавці - ОСОБА_11, помер 18.10.2012 року, ОСОБА_5 прийняла після його смерті ? частину спірної квартири, яку вони приватизували вдвох, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 16.04.2001 року відділом приватизації Харківського міжміського БТІ (а.с.190).

До нотаріальної контори в передбачений законом (ст.1270 ЦКУ) шестимісячний строк звернулися брат спадкодавці - ОСОБА_3 (відповідач), зареєстрований в хуторі Хвощин Курського району Курської області РФ, а також ОСОБА_2 (позивач), зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2.

16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гонтаренко С.Л. було видано свідоцтво про право ОСОБА_3 на спадщину після смерті його сестри ОСОБА_5, яка складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с.194)

Постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріус Гонтаренко С.Л., яка прийняла вказану заяву ОСОБА_2, у передбаченому законом (ст.49 ЗУ «Про нотаріат») порядку не ухвалювала, а лише в листі від 23.12.2014 року повідомила ОСОБА_2 про прийняття заяви ОСОБА_3, брата спадкодавці ОСОБА_5, який є спадкоємцем другої черги за законом, та прийняття її, ОСОБА_2, заяви про прийняття спадщини та роз'яснила ОСОБА_2 про її право звертатися до суду з питання оспорення права спадкоємців другої черги на спадщину та усунення його від спадкування, а також про наслідки неподання відповідного рішення суду. (а.с.40, 180).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 суд першої інстанції вважав доведеним факт спільного проживання ОСОБА_23 однією сім'єю з ОСОБА_5 протягом п'яти років, починаючи з 2008 року і до дня смерті ОСОБА_5, а також маються передбачені законом підстави для усунення ОСОБА_3 від спадкування.

Однак з таким рішенням погодитися не можна у зв'язку з невідповідністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставина справи та порушеннями норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадщину за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до час у відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільного проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно частини 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З огляду на засади змагальності у цивільному судочинстві ОСОБА_2, звертаючись до суду з вказаним вище позовом, мала би довести шляхом надання суду належних та допустимих доказів, що вона не менше 5 років до дня смерті ОСОБА_5 проживала з нею однією сім'єю, що ОСОБА_5 через похилий вік, хворобу, каліцтво перебувала у безпорадному стані і потребувала допомоги, а її брат ОСОБА_3 ухилявся від передбаченого законом обов'язку по її утриманню, хоча мав таку можливість.

Однак позивачем ОСОБА_2 та її представниками вказані обставини не доведені.

Суд помилково дійшов до висновку про доведеність вказаних позивачем обставин, опираючись на покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16., ОСОБА_17 та акту депутата Пісочинської селищної ради, оскільки покази цих свідків суперечливі як між собою так і порівняно з поясненнями позивача ОСОБА_2, інших свідків, а акт депутата Пісочинської сільради є опосередкованим, оскільки за його ж змістом ті обставини, які намагається засвідчити депутат ОСОБА_18, він отримав зі слів цих же осіб (ОСОБА_16 та ОСОБА_24.). Свідчення цих осіб мають узагальнений зміст і не дають підстав для визнання факту постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5, починаючи з 2008 року, однією сім'єю в розумінні ознак, передбачених ч.2 ст.3 СК України.

Крім того, поза увагою суду залишилась та обставина, що ОСОБА_5 знаходилась у шлюбу з ОСОБА_11 і до дня його смерті (тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3) проживала з ним однією сім'єю, а ОСОБА_2 і весь цей час, в тому числі і на момент смерті ОСОБА_5, знаходилась та знаходиться у шлюбі з ОСОБА_9

Усупереч вимог ст.ст. 212, 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції суд не надав правової оцінки усім доказам, в тому числі і наданим стороною відповідача, не зазначив мотиви, з яких відхилив докази відповідача.

Аналіз доказів у їх сукупності дає підстави дійти лише до висновку, що дійсно, позивач ОСОБА_2 та її чоловік, як і свідки з їх боку, хоча і в меншій мірі, об'єднані належністю до одної групи колишніх військовослужбовців та членів їх сімей, які проходили разом службу, отримали квартири в одному будинку, підтримують один одного.

Однак це не є підставою для ухвалення рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_5 однією сім'єю більше п'яти років до дня смерті спадкодавці, а тим більше для ухвалення рішення про усунення від спадкування ОСОБА_3, який проживає в іншій державі, сам є особою похилого віку, інвалідом другої групи.

Крім того, навіть позивач не заперечує, що ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підтримували родинні стосунки та того факту, що в цей п'ятирічний період (у 2013 році) ОСОБА_5 їздила до ОСОБА_3, знаходилась у нього більше місяця, з нею продовжували підтримувати родинні стосунки рідні з боку відповідач (невістка, племінниця).

Надані позивачем докази щодо стану здоров'я ОСОБА_5 свідчать, що фактично до травня 2014 року вона вела активний спосіб життя, самостійно обслуговувала себе, перебування в депресивному стані був обумовлений не фізично тяжким станом здоров'я, а усвідомленням втрати чоловіка, відсутності дітей, відсутністю поруч близьких родичів.

Крім того, розглядаючи справу, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що як первісна позовна заява ОСОБА_2, так подані у подальшому уточнення не містять вимоги визнання недійсним свідоцтва про право ОСОБА_3 на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 (а.с.2-7, 198-200).

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що це технічна помилка, допущена особами, які виготовляли текст позовної заяви та уточненої позовної заяви.

Вірогідно, що так воно й було, однак це не звільняє позивача від дотримання вимог ст. 119 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, а суд не звільняє від обов'язку вживати передбачені законом заходи з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, як цього вимагає ч.4 ст.10 ЦПК України, та спонуканню позивача в порядку, передбаченому ст.ст.121, 130 ЦПК України, до приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.119 ЦПК України, та вирішенню справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, як це передбачає ст.11 ЦПК України.

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_2 вказаним вище вимогам закону не відповідає, а викладені в апеляційних скаргах доводи та матеріали справи не дають підстави апеляційному суду для ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки відсутні передбачені законом підстав у задоволенні усіх її позовних вимог, не тільки помилково задоволених судом першої інстанції. Обґрунтовуючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру спадкодавця, суд обмежився лише посиланням на передчасність такої вимоги, хоча такі підстави відсутні незалежно від певниї етапів вирішення цього питання. Однак головний висновок про відмову у задоволення цієї вимоги ОСОБА_2 є правильним, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про задоволення апеляційної скарги представника відповідача та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2, також задовольняє його вимогу про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 940 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 т.307, п.п.2,3,4 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року змінити.

Скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 і ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3:

- про встановлення факту проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_5 з 2008 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2;

- про усунення ОСОБА_3 від спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2;

- про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 виданого на прізвище ОСОБА_3, видане 16 січня 2015 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Гонтаренко С.Л., реєстр № 43, спадкова справа № 97/2014.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 940 грн. 50 коп. у якості компенсації судових витрат у виді судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Харківського районного суду Харківської області від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: Пшенічна Л.В.

О.М. Хорошевський