Ухвала суду № 58017007, 27.05.2016, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/2225/16-к

Провадження № 1-кп/210/253/16

"27" травня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В. ,

за участю секретаря Куксенко О.В. ,

провівши відкрите підготовче судове засідання в залі суду в м. Кривому Розі за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України, -

сторони та інші учасники кримінального провадження: прокурор - Лисяк Д.О., потерпілі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинувачений - ОСОБА_2, захисник - ОСОБА_7, -

ВСТАНОВИВ:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, з додатками, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України.

Прокурор Лисяк Д.О. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування, а також при складенні обвинувального акту, дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожен окремо, просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Враховуючи, що ч. 1 ст. 125 КК України, яка інкримінована ОСОБА_2, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного звинувачення, судом згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України також з'ясовано позицію потерпілих за цією статтею, щодо підтримання обвинувачення. Потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що підтримує звинувачення за ч. 1 ст. 125 КК України, яке висувається ОСОБА_2 Потерпілий ОСОБА_3 зазначав, що не підтримує обвинувачення, але відповідної заяви не подав, та просив призначити справу до судового розгляду, після чого він має намір таку заяву подати.

Захисник ОСОБА_7, думку якої підтримав обвинувачений ОСОБА_8, заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 291, 109 КПК України, а також не виконано вимоги ст. 290 КК України - не відкрито належним чином матеріали досудового розслідування, не вручені відповідно до положень КПК України пам'ятки про права та обов'язки, а з реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається взагалі відомостей про те, що було здійснено повідомлення про завершення досудового розслідування, так само як і повідомлення про відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження, відсутній факт надання усім сторонам та учасникам доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням найменування таких матеріалів а також підтвердження дати і часу їх ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, тощо.

Прокурор заперечив щодо клопотання захисника з тих підстав, що обвинувальний акт містить усі необхідні відомості, передбачені законом, а відсутність в реєстрі тих чи інших відомостей не свідчить про те, що процесуальні дії як вручення пам'яток про права та обов'язки, повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування, так само як і надання доступу до цих матеріалів не здійснювалось. Також зазначив, що дійсно в реєстрі мається помилка щодо виду запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Потерпілі, кожен окремо, підтримали думку прокурора.

Заслухавши думку сторін та учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього додатки, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, зі стадії підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно положень ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Так, відповідно до ст.. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до висновку про те, що доводи захисника про невідповідність обвинувального акту та додатків до нього, знайшли підтвердження.

Суд також вважає, що прокурором та слідчим, при складанні та затвердженні як обвинувального акту, так і додатків до нього, зокрема і реєстру, були допущені порушення вимог ст. 109 та 291 КПК України, виходячи з наступного.

З обвинувального акту вбачається, що при його складанні прокурором не було дотримано вимог ст.291 ч.2 п.5 КПК України, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не містить належним чином сформульованого обвинувачення. При цьому, в ньому зазначено лише про те, що 10 лютого 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України та ч. 2 ст. 345 КК України, та в подальшому відображено сутність повідомлення про підозру, а саме фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявна вказівка на те, що своїми умисними діями, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками умисного тілесного ушкодження; а також мається вказівка на те, що ОСОБА_8 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України за ознаками умисного заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку з виконанням цими працівниками службових обов'язків, проте відсутнє жодне посилання на обвинувачення.

Як встановлено судом, в обвинувальному акті від 08 квітня 2016 року фактично викладена підозра про вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 125 ч. 1, 345 ч 2 КК України. Такі відомості, відповідно до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_8, за цим процесуальним рішенням, має статус підозрюваного, а не обвинуваченого.

Вказане порушення в подальшому є перешкодою для ухвалення будь-якого судового рішення, та може послугувати підставою для скасування вироку суду.

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України. Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна та об'єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі. За змістом положень ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт і є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Всупереч вказаній нормі кримінального процесуального закону, обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 не містить формулювання обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_2 і від якого він буде захищатись в суді, тому обвинувальний акт слід доповнити формулюванням обвинувачення в обвинувальному акті. В даному обвинувальному акті міститься лише посилання на повідомлення про підозру, та викладені лише фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність. При цьому суд зауважує, \ що повідомлення про підозру, так само як і виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись й формулюванням обвинувачення.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення. Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Неналежний виклад фактичних обставин кримінального правопорушення без зазначення всіх складових, передбачених ч.1 ст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню, нелогічного та неконкретного обвинувачення без врахування об'єктивно встановлених обставин, порушує право обвинуваченого на захист, та є перешкодою для повного та всебічного судового розгляду кримінального провадження, про що також констатується і в рішеннях Європейського суду з прав людини «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82 (п. 79), на які правильно послався і суд першої інстанції.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_2, а тому доводи прокурора та потерпілих про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, не відповідають міжнародним правовим актам, а також національному кримінальному процесуальному Закону.

Крім того, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 345 КК України, є безпідставним, оскільки обвинувачення йому висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного акту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Також, слушними є доводи захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування положенням ст.. 109 КПК України,у зв'язку із чим суд вважає, що обвинувальний акт також не відповідає ч. 4 ст. 291 та ст.. 109 КПК України.

Відповідно до вимог статті 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити серед іншого - номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення.

Однак судом встановлено, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України, у долученому до обвинувального акту реєстрі матеріалів досудового розслідування не зазначені усі процесуальні дії проведеної під час досудового розслідування.

Вимогами статті 290 КПК України, передбачено, що прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті. Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, що додається до обвинувального акту, останній не містить відомостей про такі процесуальні дії як повідомлення. Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією. З реєстру матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, а саме розділів «І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії» та «ІІ. Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» вбачається, що він не містить відомостей про те, що потерпілим, обвинуваченому та захиснику було повідомлено про завершення досудового розслідування, а також ці розділі реєстру також не містять відомостей про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та відповідних повідомлень про таку процесуальну дію, що є порушенням вимог ст. ст. 290, 109 КПК України.

Посилання прокурора на те, що відкриття матеріалів було здійснено, у спосіб, визначений КПК, що підтверджується наявністю в реєстрі вказівки на протокол ознайомлення ОСОБА_2 з матеріалами кримінального провадження, відхиляється судом, оскільки вони не узгоджуються з положеннями ст.. 111 КПК України у сукупності з положеннями ст.. 290 КПК України.

Суд звертає увагу прокурора, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту, дані про проведення такої обов'язкової процесуальної дії як відкриття матеріалів досудового розслідування сторонам кримінального провадження після оголошення про завершення досудового розслідування - відсутні.

Частиною 9 статті 290 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів. Якщо ж сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, то відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Також суд звертає увагу прокурора про невідповідність відомостей, викладених в реєстрі до обвинувального акту, щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, що не заперечується і стороною обвинувачення.

Щодо інших доводів, викладених в клопотанні захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 зокрема: не внесення до реєстру відомостей про вручення пам'яток потерпілим, змісту огляду диску, тощо, які на її думку є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, суд вважає, що самі по собі вони не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту, та є такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з їх необґрунтованості.

За наслідками підготовчого судового засідання, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків.

Питання щодо дії, зміни, припинення чи то обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 не вирішувалось, клопотань з цього приводу не надходило.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314, ст.ст. 109, 110, 111, 290, 291, 369-372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2015 року за № 12015040720003078, стосовно ОСОБА_2, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 2 ст. 345 КК України - повернути прокурору Криворізької місцевої прокуратури №1 Лисяк Дмитру Сергійовичу .

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та проголошено 30 травня 2016 року о 14 годині 15 хвилин.

Суддя: О. В. Чайкіна