Постанова № 57923481, 11.05.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року о 17 год. 11 хв.Справа № 808/1046/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Сердюк К.В.,

відповідача - Кружнової Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000289/2 від 29.09.2015;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00565 від 29.09.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та Pacific Seafood, США, укладено контракт №201-2F/2015P від 30.06.2015 (далі-контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - морожений хек.

Відповідно до інвойсу компанії Pacific Seafood №PSG13897-1 від 15.07.2015 товар постачався за ціною 1,25 доларів США за кг, на умовах CIF Одеса, Україна.

Для здійснення митного оформлення товару 25.09.2015 позивачем засобами електронного зв'язку до митного посту «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/016642, відповідно до якої заявлена митна вартість товару у розмірі 662715,48 гривень (тобто 26,83 грн. або 1,25 доларів США за 1 кг), тобто за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:

- контракт №201-2F/2015P від 30.06.2015;

- інвойс №PSG13897-1 від 15.07.2015;

- калькуляція постачальника від 15.07.2015;

- прайс-лист від 13.07.2015;

- платіжне доручення №1478 від 07.09.2015;

- коносамент №567410218 від 29.07.2015;

- сертифікат страхування №9596-2230-0010-8;

- дублікат ветеринарного свідоцтва від 23.09.2015 серії ЄРД-00 №090889;

- ветеринарний сертифікат від 17.07.2015 №2724764;

- сертифікат походження б/н від 15.07.2015;

- сертифікат якості №1623 від 17.07.2015;

- експортна декларація №2015070013.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган за результатами розгляду поданих документів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

- згідно п.5.1 контракту від 29.06.2015 №201-2F/2015P «Умови оплати зазначаються в інвойсі на відповідну партію товару». В інвойсі від 15.07.2015 №PSG13897-1 зазначено, що покупець оплачує 100% передплати. Для підтвердження сплати надано п/д в іноземній валюті №1478 від 07.09.2015 (призначення платежу - Prepayment According to contrack №201-2F/2015P DD 30.06.2015, For Goods INV PSG13963 DD 06.08.2015, PSG13897-1 DD 15.07.2015) та заява про купівлю валюти №1468 від 02.09.2015 (підстава для купівлі іноземної валюти - «Попередня оплата за продукцію згідно контракту №201-2F/2015P від 30.06.2015, рах. PSG13963 від 06.08.2015, PSG13897-1 DD 15.07.2015»), які містять інформацію про суму спати 142742,50 доларів США. Таким чином, п/д в іноземній валюті №1478 від 07.09.2015 та заява про купівлю валюти №1468 від 02.09.2015 не містять інформації про найменування товару згідно інвойсу від 15.07.2015 №PSG13897-1 Frozen Hake HT 300-500 g»), та не містять відомостей суми (обсягів) передплати за кожний окремий рахунок;

- відповідно до умов п.5.1 контракту від 29.06.2015 №201-2F/2015P вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця. Надана до митного оформлення калькуляція від 15.07.2015 не містить витрат, зазначених в пункті контракту (оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця, однак зазначено «інші витрати»), натомість в контракті не зазначені витрати з калькуляції (заморожування, маржа компанії, страхування);

- копія експертної митної декларації країни відправника від 21.07.2015 №20150700113 подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформацію яку вона містить (ст.254 МКУ).

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 25.09.2015 направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

29 вересня 2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: висновок Запорізької ТПП №ОИ-457 від 04.09.2015; лист постачальника від 28.09.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист ТОВ «Кліон» №06-1256 від 28.09.2015 про договори з третіми особами; переклад експортної декларації №2015070013.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 29.09.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000289/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00565.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: висновок Запорізької ТПП №ОИ-457 від 04.09.2015; лист постачальника від 28.09.2015 з даними бухгалтерського обліку, про відсутність каталогів та з поясненнями щодо виявлених розбіжностей; лист ТОВ «Кліон» №06-1256 від 28.09.2015 про договори з третіми особами; переклад експортної декларації №2015070013.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем до митного оформлення та додатково надані документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, став висновок митного органу, крім іншого, про те, що згідно п.5.1 контракту від 29.06.2015 №201-2F/2015P «Умови оплати зазначаються в інвойсі на відповідну партію товару». В інвойсі від 15.07.2015 №PSG13897-1 зазначено, що покупець оплачує 100% передплати. Для підтвердження сплати надано п/д в іноземній валюті №1478 від 07.09.2015 (призначення платежу - Prepayment According to contrack №201-2F/2015P DD 30.06.2015, For Goods INV PSG13963 DD 06.08.2015, PSG13897-1 DD 15.07.2015) та заява про купівлю валюти №1468 від 02.09.2015 (підстава для купівлі іноземної валюти - «Попередня оплата за продукцію згідно контракту №201-2F/2015P від 30.06.2015, рах. PSG13963 від 06.08.2015, PSG13897-1 DD 15.07.2015»), які містять інформацію про суму спати 142742,50 доларів США. Таким чином, п/д в іноземній валюті №1478 від 07.09.2015 та заява про купівлю валюти №1468 від 02.09.2015 не містять інформації про найменування товару згідно інвойсу від 15.07.2015 №PSG13897-1 Frozen Hake HT 300-500 g»), та не містять відомостей суми (обсягів) передплати за кожний окремий рахунок.

Суд зазначає, що в платіжному дорученні в іноземній валюті №1478 від 07.09.2015 зазначено, що призначенням платежу є передоплата по інвойсах PSG13963 від 06.08.2015 та PSG13897-1 від 15.07.2015 на загальну суму 142742,50 доларів США.

При цьому суд не приймає посилання митного органу на відсутність в платіжному дорученні відомостей суми (обсягів) передплати за кожний окремий рахунок, оскільки чинне законодавство України не містить таких вимог до платіжного доручення. Крім того, чинне законодавство не забороняє суб'єкту господарювання, при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, здійснювати передоплату/оплату поставленого товару одним платіжним дорученням за декілька поставок.

Також, суд зазначає, що представником позивача до митного оформлення було надано лист компанії Pacific Seafood від 28.09.2015, в якому зазначено про те, що 15.07.2015 на ім'я ТОВ «Кліон» виставлено інвойс PSG13897-1 від 15.07.2015 на суму 30875,00 доларів США; 29.07.2015 - проведено відвантаження товару по інвойсу PSG13897-1 від 15.07.2015 на суму 30875,00 доларів США (Коносамент №567410218 від 29.07.2015); 07.09.2015 - платіжним дорученням №1478 від 07.09.2015 була отримана передоплата на загальну суму 142742,50 доларів США, із яких 30875,00 доларів США враховані як 100% передоплата за інвойс PSG13897-1 від 15.07.2015.

Стосовно виявленої розбіжності «відповідно до умов п.5.1 контракту від 29.06.2015 №201-2F/2015P вартість товару включає в себе вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця. Надана до митного оформлення калькуляція від 15.07.2015 не містить витрат, зазначених в пункті контракту (оформлення товаросупровідних документів, податки та збори в країні продавця, однак зазначено «інші витрати»), натомість в контракті не зазначені витрати з калькуляції (заморожування, маржа компанії, страхування)», суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що вказана розбіжність не стосується числових показників заявленої митної вартості та жодним чино не може мати вплив на визначення її розміру, а лише може свідчити про обставини виконання сторонами досягнутих домовленостей.

Крім того, позивачем додатково до митного оформлення надано лист від 28.09.2015, в якому зазначено, що в калькуляції б/н від 15.07.2015 детально зазначено всі складові вартості товару, в т.ч. заморожування, страхування та маржа компанії. Такі складові вартості як «оформлення супровідних документів» та «податки і збори», зазначені в п.5.1 контракту від 29.06.2015 №201-1F/2015P, входять в «інші витрати» та зазначені в п.3 калькуляції б/н від 15.07.2015.

Стосовно встановленої розбіжності «копія експертної митної декларації країни відправника від 21.07.2015 №20150700113 подана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитися в інформацію яку вона містить (ст.254 МКУ)», суд зазначає, що подання експортної декларації країни відправника до митного оформлення не є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, а тому експортна декларація не є документом, за яким митним органом повинна перевірятися заявлена митна вартість імпортованого товару, а наявність недоліків в такому документі не може бути підставою для виникнення сумнівів щодо заявленої митної вартості імпортованого товару.

Крім того, позивачем на вимогу митного органу додатково було надано експертної митної декларації країни відправника від 21.07.2015 №20150700113 з перекладом на українську мову.

Суд звертає увагу, що під час судового розгляду справи представником відповідача було визнано, що додатково наданими документами декларант усунув всі виявлені розбіжності, а оспорюване рішення було прийнято з тих підстав, що витребувані додатково документи були надані позивачем не в повному обсязі.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 21-591а15.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позиції митного органу, оскільки позивачем під час митного оформлення товару первісно та додатково поданими документами повністю підтверджено заявлену митну вартість імпортованого товару.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основними та другорядними методами з розрахунку 1,4 доларів США за кг (МД 125110011/2015/012887 від 08.09.2015).

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-457 від 04.09.2015 відповідно до якого вартість, протягом липня - серпня 2015 року, товару хек морожений (Merluccius Productus), розмірний ряд 300-500 г, вид упаковки - картоний короб по 10 кг, країна походження США, умови поставки CIF Одеса, Україна, складала мінімальна 1,14 доларів США за кг та максимальна 1,43 доларів США за кг. Позивачем імпортувався товар хек морожений, на умовах поставки CIF Одеса, Україна, за ціною 1,25 доларів США за кг, що відповідає цінам на вказаний товар на світовому ринку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000289/2 від 29.09.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00565 від 29.09.2015.

Судові витрати зі сплати судового збору, в розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.), присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко