Рішення № 57914901, 24.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/2798/16 Головуючий 1-ї інстанції Вовк Л.В.

Справа № 2-627/372/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Бобровського В.В.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що у вересні 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до вимог якого ОСОБА_3 надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 60000 грн. з розрахунку 18,3% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13 вересня 2007 року по 12 вересня 2022 року.

На виконання забезпечення зобов'язань за кредитним договором у вересні 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність і поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк» , згідно з яким ОСОБА_4 передає (відступає) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, станом на 12 лютого 2014 року виникла заборгованість в сумі 57606,55 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 49778,04 грн., заборгованість за відсотками 7828,51 грн.

В липні 2014 року позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши, що станом на 02 липня 2014 року заборгованість ОСОБА_1 склала 87779,80 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 49778,04, заборгованість за відсотками 38001,76 грн., а також просив стягнути з відповідача і судовий збір в сумі 877,80 грн.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача та третьої особи в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_5, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Судом встановлено, що 13 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 159/ФК-07 (далі - Договір), згідно з умовами якого ОСОБА_3 надав позичальнику ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 60 000 грн. з розрахунку 18,3 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 13 вересня 2007 року по 12 вересня 2022 року. Мета кредитування - споживчі потреби (а.с.5-10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором між ОСОБА_1 та банком було укладено договір поруки від 13 вересня 2007 року (а.с.12).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, ОСОБА_4 передає (відступає) ОСОБА_5 права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого ОСОБА_3 замінює ОСОБА_4 як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі ОСОБА_4 ОСОБА_5 прав вимоги до боржників, ОСОБА_5 переходить (відступається) право вимагати (замість ОСОБА_4) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.23).

Згідно п. 1 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів розміру заборгованості.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 21.02.2013 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Дельта Банк» стягнута заборгованість за кредитним договором № 159/ФК -07 від 13.09.2007 року станом на 04.10.2012 року в розмірі 71 913 грн.10 коп. (а.с.80-84).

Тому, пред'явивши вимогу до боржника про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Матеріали справи свідчать про те, що позов до поручителя ОСОБА_5 предявив тільки 12 березня 2014 року (а.с.1).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 посилався на те, що порука припинилась і просив застосувати шестимісячний строк, який ОСОБА_3 пропустив (а.с.177).

Суд першої інстанції, установивши, що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту не пред'явив позову до поручителя, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав того, що позивач не надав належних та допустимих доказів розміру заборгованості.

Згідно із частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Правила частини четвертої статті 559 ЦК України встановлюють припинення поруки як за договором із визначеним строком дії поруки, так і за договорами, в яких строк дії поруки або строк основного зобов'язання встановлений не був.

Припинення поруки зі спливом строку, установленого в договорі поруки, означає, що кредитор позбавляється можливості звернутись із вимогою до поручителя про виконання його зобов'язання за договором поруки у зв'язку з припиненням такого зобов'язання поручителя.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Звернення ОСОБА_5 до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку є підставою для відмови в позові у зв'язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, а тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з інших правових підстав.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 307, 309, 313-316, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити з інших правових підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: