Ухвала суду № 57439583, 20.04.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/826/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 представника ОСОБА_7 на рішення Камянського районного суду Черкаської області від 8 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс" про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 через свого представника звернулась до суду з позовом до Дочірнього сільськогосподарського підприємства «Агрокомплекс» (с. Березняки Смілянського району Черкаської області) про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки, мотивуючи тим, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.08.2004 року вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,46 га , що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Камянського району Черкаської області.

16.09.2010 року між сторонами було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. В серпні 2015 року позивач направив листа до відповідача про те, що не бажає продовжувати дію договору оренди земельної ділянки. Однак ДСП "Агрокомплекс" продовжує користуватись земельною ділянкою та відмовляється в добровільному порядку повернути земельну ділянку позивачу, мотивуючи тим, що здійснив державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки не в 2010, а в 2013 році, а тому бажає використовувати земельну ділянку протягом 5 років з часу державної реєстрації договору оренди землі, тобто до 2018 року.

Просила суд визнати припиненим спірний договір оренди земельної ділянки від 16.09.2010 року, зобовязати відповідача повернути позивачу земельну ділянку у десятиденний термін після набуття судовим рішенням законної сили.

Рішенням Камянського районного суду Черкаської області від 8 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача подала апеляційну скаргу просить рішення суду скасувати, як незаконне, необґрунтоване. постановлене при неповному зясуванні усіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення по наступним мотивам.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини: позивач має в приватній власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,46 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0005, що розташована в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Камянського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 155168 від 25.08.2004 року.

16.09.2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) строком на 5 років був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки та в цей же день між сторонами підписано акт прийомупередачі зазначеної ділянки. 20.11.2013 року здійснено державну реєстрацію Договору.

2.03.2015 року між сторонами укладено Додаткову угоду до договору від 16.09.2010 року, умови якої змінили термін дії договору шляхом продовження його дії до 20.11.2018 року.

На підставі встановлених фактів суд зробив висновок, що договір оренди земельної ділянки укладений між сторонами 16.09.2010 року діє до 20.11.2018 року і станом на час подання даного позову не припинив свою дію, в звязку з чим відсутні правові підстави для визнання його припиненим та повернення земельної ділянки позивачу.

Колегія вважає, що скарга підлягає відхиленню по наступним мотивам.

Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень позивачки та її представника у судових засіданнях, 26.10.2015 року позивачка звернулася з даним позовом. Підставою припинення дії договору та повернення земельної ділянки вказала на закінчення 16.09.2015 року 5-ти річного терміну його дії, встановленого у п. 8 спірного договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано, із посиланням на норми матеріального права та судову практику, дійшов до висновку про те, що строк дії договору оренди землі починається з дня, коли сторони дійшли згоди по всіх істотних умовах договору та підписали його, а не з дня державної реєстрації. Із змісту апеляційної скарги та пояснень представників позивачки вбачається, що апелянт повністю погоджується із такими висновками суду.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, змісту наданих у день судового засідання колегії додаткових пояснень та пояснень представників позивачки у засіданні колегії, апелянт не згоден та оскаржує рішення суду в частині визнання такою, що набула чинності Додаткової угоди від 2.03.2015 року, якою строк дії договору продовжено до 20.11.2018 року. Вважає, що додаткова угода не є самостійним право чином, тому реєстрація змін до основного договору суперечить вимогам закону, так додаткова угода не може змінювати строк дії основного договору, а основний договір припинив свою дію в звязку із закінченням строку, на який його було укладено. Апелянт також вважає, що змінювати зміст основного договору шляхом укладання додаткових угод законом не передбачено, в такому випадку необхідно укладати основний договір в новій редакції, а реєстрація змін до договору є неправомірною.

Колегія вважає, що така правова позиція апелянта не ґрунтується на вимогах закону по наступним мотивам.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, можуть відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Із наведених доводів апеляційної скарги та пояснень представників позивачки в засіданні апеляційного суду не вбачається, що учасникам договору заборонено будь-якими актами цивільного законодавства самостійно вирішувати порядок внесення змін до існуючих договірних відносин чи шляхом укладання окремих угод, чи внесення змін до існуючих угод, чи укладання нових угод чи в інший спосіб, не заборонений законом. Доводи апеляційної скарги та пояснення представників не містять посилань на норми цивільного законодавства, які забороняють сторонам договору вносити до нього зміни саме таким способом, як вчинили ОСОБА_7 та ДСП "Агрокомплекс".

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що підписуючи додаткову угоду 2.03.2015 року, сторони погодили всі істотні умови, в тому числі порядок набуття нею чинності та державної реєстрації, отже додаткова угода набула чинності з моменту її підписання, а датою внесення змін до основного договору про його дію до 20.11.2018 року вважається 2.03.2015 року.

Наявність чи відсутність в подальшому внесення в державний реєстр змін до основного договору, не впливає на момент набуття чинності таких змін саме з моменту досягнення згоди між сторонами по всім істотним умовам додаткової угоди. Підстави набуття чинності додаткової угоди з такого моменту ті ж самі, що стосуються набуття чинності основного договору і які визнає апелянт.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що з набуттям чинності умов додаткової угоди з 2.03.2015 року, дія основного договору в день 16.09.2015 року не припиняється, основний договір діє до 20.11.2018 року, відповідають вимогам закону та ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Ще одна підстава, яка наведена в апеляційній скарзі для не визнання додаткової угоди підробка підпису позивачки на тексті угоди колегією відхиляється по наступним мотивам.

Відповідно до вимог ст. 11, 119, 303 ЦПК України суди розглядають цивільні справи не інакше як за письмовим зверненням фізичних чи юридичних осіб, апеляційний перегляд здійснюється в межах позовних вимог заявлених у суді першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги.

Під час розгляду даної справи позивачка вимог про визнання її підпису підробленим не заявляла, отже обґрунтовано судом першої інстанції така вимога не розглядалася. У засіданні апеляційного суду представники позивачки пояснили, що позов про визнання додаткової угоди недійсної подано до Кам'янського райсуду і по позову відкрито провадження, рішення по суті спору не прийнято. Із наведених фактичних обставин справи вбачається, що суд обґрунтовано, як належний та допустимий доказ, на підставі ст. 58, 59 ЦПК України, взяв до уваги зміст додаткової угоди від 2.03.2015 року.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду про наявність між сторонами діючих договірних відносин по оренді землі до 20.11.2018 року не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_6 представника ОСОБА_7, на рішення Камянського районного суду Черкаської області від 8 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_7 до дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрокомплекс", треті особи відділ Держгеокадастру к Камянському районі Черкаської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Камянського районного управління юстиції Черкаської області про визнання договору оренди землі припиненим та повернення земельної ділянки відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала колегії та рішення суду набувають законної сили з моменту проголошення ухвали і можуть бути оскаржені до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :