Рішення № 5692019, 18.06.2009, Миронівський районний суд Київської області

Справа № 2- 244/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року Миронівський районний суд Київської області в складі головуючого судді - Капшук Л.О.

при секретарі - Шупик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061», третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся з даним позовом до суду, обгрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 25 березня 2008 року близько 5 год.15 хв. водій ОСОБА_2, керуючи вантажним автомобілем марки «ДАФ» з причіпом, який належить відповідачу, рухаючись по проспекту Палладіна в напрямку проспекту Вернадського в місті Києві, заснув за кермом, чим порушив правила дорожнього руху, якими водію заборонено керувати транспортним засобом в стані втоми. В результаті порушення вказаних правил відбулося зіткнення даного автомобіля з автомобілем марки «ВАЗ 21213» під його керуванням. Внаслідок вказаної пригоди він зазнав тілесних ушкоджень у виді перелому 7 ребра справа і 7 ребра зліва та струсу головного мозку, пасажирам автомобіля завдано ушкоджень середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень.

За вчинення даного злочину ОСОБА_2 вироком Святошинського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2008 року засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі та на підставі ст 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном у три роки.

Протиправними діями ОСОБА_2 йому було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Ушкодження здоров»я викликало тривале лікування. Ліки він придбавав за власні кошти. Загалом спричинена матеріальна шкода складається з витрат на придбання медикаментів та препаратів у розмірі 635 грн.

Крім понесених матеріальних витрат він зазнав довготривалих фізичних та моральних страждань, оскільки під час пригоди та до даного часу зазнає сильного фізичного болю, під час лікування не міг обходити себе та працювати, втратив своєчасну можливість займатися підприємницькою діяльністю, не міг займатися домашнім господарством та матеріально забезпечувати сім»ю, в якій являється годувальником. В результаті скоєного порушився його звичний спосіб життя, втрачена перспектива ділової репутації та соціального благополуччя, відсутня можливість нормального спілкування з друзями та рідними. До даного часу відчуває себе пригнічено, зазнає душевних страждань, відчуває біль у грудях та запаморочення голови. Завдану йому моральну шкоду оцінив в сумі 250000 гривень.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 скоїв злочин та спричинив йому ушкодження здоров»я при виконанні трудових обов»язків, будучи працівником ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061», просив стягнути завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 635 грн. та моральну шкоду в розмірі 250000 грн. з даного підприємства.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та в поясненнях зіслався на обставини, викладені в поданій до суду заяві.

Представник позивача ОСОБА_3 також підтримав заявлені ним вимоги та в їх обгрунтування додатково послався на ті обставини, що позивач в даний час зазнає сильного фізичного болю та страждань, став дратівливим, не може налагодити втрачену можливість зайнятися підприємницькою діяльністю, відчуває вину перед друзями, які перебували в керованому ним автомобілі. Діями ОСОБА_2, який вчинив злочин при виконанні трудових обов»язків, йому завдано моральної шкоди, яку важко визначити в грошовому виразі. На визначення даного розміру вплинула позиція відповідача, до якого позивач неодноразово звертався, в тому числі на прохання керівництва товариства. Перемовини щодо відшкодування шкоди не мали наслідків, оскільки не лише моральна, а й матеріальна шкода не була відшкодована своєчасно, коли на придбання ліків позивач вимушений був позичати кошти, та не відшкодована до даного часу.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов визнав частково. Пояснив, що товариство погоджується відшкодувати позивачу витрати, понесені на лікування, та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень. Суду пояснив, що ОСОБА_2 дійсно являвся працівником товариства та вчинив злочин під час виконання трудових обов»язків. В даний час він звільнився з роботи за власним бажанням і тягар відшкодування спричиненої ним шкоди ліг на колектив товариства. Ромір моральної шкоди, заявлений позивачем, вважає завеликим з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та фінансового становища товариства.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи в його відсутності чи відкладення розгляду справи не подавав. Суд вважає, що ОСОБА_2 не з»явився на виклик суду без поважних причин, а тому справу можливо розглядати у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 25 березня2008 року близько 5 години 15 хвилин позивач керував автомобілем марки «ВАЗ 21213», д.н.з. НОМЕР_3, який рухався по проспекту Палладіна зі сторони Жулинського мосту в напрямку проспекту Вернадського міста Києва, та в якому перебувало двоє пасажирів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 з причіпом «ЛОР», д.н.з. НОМЕР_2, через втому заснув за кермом, чим порушив п.2.9. Правил дорожнього руху, та передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв зіткнення з задньою частиною автомобіля, в якому перебував позивач. В результаті даної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вказані обставини встановлені при розгляді кримінальної справи про обвинувачення третьої особи ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було визнано винним і засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового терміну в три роки. При розгляді справи встановлено, що позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 Цивільний позов при розгляді кримінальної справи позивачем не заявлявся.

Зазначені обставини підтверджуються вироком Святошинського районного суду міста Києва від 01.10..2008 року, який набрав законної сили.

Вказані встановлені обставини є обов»язковими для суду відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України, якою передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов»язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 201 ЦК України здоров»я є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством. Для захисту вказаного нематеріального блага одночасно можуть бути використані як спеціальні, так і загальні способи захисту, в тому числі відшкодування завданих збитків та компенсація моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що протиправними діями ОСОБА_2 порушені особисті немайнові блага позивача, які охороняються цивільним законодавством.

Через ушкодження здоров»я, що сталося з його вини, позивач знаходився з 26 березня по 15 квітня 2008 року на стаціонарному лікуванні в Миронівській центральній районній лікарні, де йому було встановлено діагноз: перелом У1-У11 ребер справа, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку.

Вказані обставини підтверджуються випискою з медичної карти стаціонарного хворого Миронівської центральної районної лікарні від 09.10.2008 року, випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 09.10.2008 року, довідкою вказаної лікарні без дати (а.с., а.с. 41-42).

За загальним правилом спричинена шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Не визнається володільцем джерела і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляла джерелом в силу виконання своїх трудових обов»»язків перед володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Ці спеціальні правила, коли обов»язок відшкодування шкоди за певних умов покладається не на того, хто її завдав, а на іншу особу, встановлені ст. 1172 ЦК України. Так, за правилом, встановленим частиною 1 цієї статті юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

В судовому засіданні встановлені та не оспорюються сторонами наступні обставини.

Водій ОСОБА_2 був лише безпосереднім заподіювачем шкоди. При скоєнні дорожньо-транспортної пригоди він був водієм відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061», тобто перебував з ним у трудових відносинах, керував належним йому автомобілем з причіпом. Дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 скоїв при виконанні трудових обов»язків. Зазначена обставина підтверджується поясненнями представника відповідача, наказом № 036 вк від 6 березня 2007 року про прийняття ОСОБА_2 на роботу водієм 3-го класу, фінансовим звітом від 28 березня 2008 року, товаро-транспортною накладною № 2504, товаротранспортною накладною ААА № 2875, подорожнім листом вантажного автомобіля серії 02 ААВ № 554115. Яких-небудь доказів того, що шкода водієм завдана діями, які за своїм змістом не випливають з його трудового становища, судом не встановлено.

В зв»язку із зазначеними обставинами та відповідно до правил ч.1 ст. 1172 ЦК України спричинену шкоду має відшкодовувати відповідач відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13061».

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода може полягати, в тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку з ушкодженням здоров»я.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

За п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я.

Під час лікування позивач ніс витрати на придбання ліків. В медичних довідках, що додані позивачем до матеріалів справи, зазначено лікування, яке він одержував, перелік медикаментів, які він придбавав за власні кошти. В підтвердження понесених витрат позивачем до матеріалів справи додані накладні приватного підприємства аптеки «Едельвейс» № 12 від 27.03.2008 року, № 19 від 30.03.2008 року та № 22 від 02.04.2008 року. Загалом ним було витрачено на придбання ліків 636,27 грн.

Понесені витрати та їх розмір підтверджуються даними письмовими доказами та не оспорюються представником відповідача. Вони не відшкодовані позивачу, а тому вимоги про їх стягнення являються обгрунтованими. Щодо різниці у розмірі відшкодування, який просить стягнути позивач та який підтверджено наданими ним письмовими доказами, то суд вважає можливим вийти за межі пред»явлених вимог та стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 636,27 грн., вважаючи, що позивач допустив помилку при розрахунку на суму 1,27 грн.

Встановлено, що позивач внаслідок протиправного впливу на його здоров»я зазнав довготривалих фізичних та моральних страждань. Як під час, так і після пригоди, він зазнавав фізичного болю, до даного часу зазнає моральних страждань. Під час лікування позивач потребував стороннього догляду. В результаті скоєного він втратив матеріальне благополуччя та можливість забезпечувати сім»ю, в якій являється годувальником, оскільки не міг займатися приватним підприємництвом та домашнім господарством, не зміг своєчасно реалізувати плани по облаштуванню ставка на території Тулинської сільської ради для вирощування риби й надання послуг рибальського туризму, на що мав бізнес-план. Порушився звичний для позивача спосіб життя, сталися істотні зміни у його життєвих стосунках, була втрачена можливість нормального спілкування з друзями та рідними, неможливим було активне громадське життя. До даного часу позивач відчуває себе пригнічено, зазнає душевних страждань.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує характер вчиненого правопорушення, тяжкість завданої травми, тривалість фізичних і душевних страждань. На визначення вказаного розміру вплинула позиція відповідача, до якого позивач неодноразово звертався за відшкодуванням спричиненої його здоров»ю шкоди. Його звернення залишилися поза увагою відповідача. Не лише моральна, а й матеріальна шкода не була відшкодована своєчасно, коли на придбання ліків позивач вимушений був позичати кошти. До даного часу відшкодування шкоди не проведено, що поглиблює моральні страждання, збільшує розмір втрат немайнового характеру.

На підставі викладеного відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, яку суд, враховуючи вищевказані обставини та вимоги розумності і справедливості визначає в розмірі 20000 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім цього, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (розрахунковий рахунок 260093011086 в АБ «Таврика» міста Києва, ЄДРПОУ 05440979, МФО 300788) на користь ОСОБА_1 636,27 гривень матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я, та 20000 гривень моральної шкоди, а всього 20636,27 гривень ( двадцять тисяч шістсот тридцять шість гривень двадцять сім копійок).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» 50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» на користь держави 80,60 гривень судового збору .

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук