Ухвала суду № 56869484, 31.03.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/2-932/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/570/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

31 березня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В. , Лузан Л. В.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2016 року заяву про перегляд рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.05.2012 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.05.2012 року скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 16.05.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму заборгованості за договором в розмірі 15 980 грн., з них : 7 990 грн. основний борг, 7 990 грн. відсотки за користування позикою; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 160 грн., та витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 80 грн. 00 коп., а всього 240 грн.

Звертаючись із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_3 посилався на те, що постановою про закриття кримінального провадження від 15.12.2015 р. № 12015200440005125 встановлено нові обставини та факти в даній справі, а саме той факт, що кошти в сумі 1000 доларів США під 100% річних позивач ОСОБА_6 вносила у систему Р. Флетчера через уповноважену особу ОСОБА_7 через ОСОБА_3 шляхом складання договору позики на імя останнього, і всі три зазначені особи були учасниками саме зазначеної системи Р. Флетчера. З наведеного слідує, що насправді між сторонами не було досягнуто домовленості по всіх суттєвих умовах договору позики: не передавались кошти позикодавцем позичальнику, позичальник не брав на себе зобов'язання щодо сплати процентів за користування коштами тощо, а тому у відповідача ОСОБА_3 не виникло перед позивачкою ОСОБА_6 прострочене зобов'язання по договору позики№1-8 від 06.03.2008 р.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами суд першої інстанції зазначив, що наведені заявником обставини не є підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а тому передбачених ст. 361 ЦПК України підстав для перегляду зазначеного рішення за нововиявленим обставинами не вбачається. Постанова про закриття кримінального провадження від 15.12.2015 року, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення від 16.05.2012 року.

Відповідно до статті 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, Європейський суд з прав людини зазначив, що така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), №. 69529/01, пп. 27-28, та рішення «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини «Желтяков проти України» № 4994/04), яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Відповідно до розяснень, які викладені у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1,2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмет доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обовязки осіб, які беруть участь у справі.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясування судом обставин справи, тобто при виконанні вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду і вважає, що обставини на які посилається заявник ОСОБА_3 не є нововиявленими виходячи зі змісту ст. 361 ЦПК України. Про дані обставини ОСОБА_3 зокрема вказував в своїй апеляційній скарзі на вказане рішення суду, а апеляційний суд переглядаючи рішення та відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги і в цій частині, навів відповідні мотиви. Крім того, обставини, на які посилається ОСОБА_3, не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки вони стосуються фіктивності, безгрошовості договору позики, проте вимоги з цього приводу в справі не заявлялися.

Враховуючи вище викладене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і передбачених законом підстав для її скасування апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 361 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 лютого 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -